СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
5 грудня 2006 року |
Справа № 20-3/293 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1від 02.08.2006,
ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_1від 02.08.2006,
відповідача: Ліннік О.В., довіреність № 98/10-0 від 14.01.2006,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 4 жовтня 2006 року по справі № 20-3/293
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 10.03.2006 року
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_2 від 10 березня 2006 року про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку у сумі 3.854,10грн.
Позов обґрунтовано тим, що: 1) отримані позивачем у оперативне управління на зворотній підставі кошти не відносяться до валового доходу, тому що отримання таких коштів не приводить до економічної вигоди, 2) у адміністративному порядку первинно прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення такого ж податкового зобов'язання скасовано, а тому відповідач не мав права повторно визначати таке зобов'язання.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач у серпні 2003 року отримав поворотну фінансову допомогу у сумі 16.050грн., яку зобов'язався повернути у 2063 році, однак ці кошти до валового доходу не відніс, що стало підставою для визначення контролюючим органом податкового зобов'язання. У порядку адміністративного оскарження було скасовано первинно прийняте податкове повідомлення-рішення і одночасно прийнято рішення про визначення такого ж податкового зобов'язання.
Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено з тих підстав, що поворотна фінансова допомога відноситься до валових доходів, за результатами апеляційного оскарження відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити на той підставі, що місцевим господарським судом постанова прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права, так як норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не розповсюджуються на фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності. Визначення прибуткового податку є неправомірним через його відсутність у діючому законодавстві.
З заперечення на апеляційну скаргу слідує, що відповідач не згодний з її доводами, тому що поворотна фінансова допомога не включена до переліку доходів, що не включаються до валових доходів.
Розпорядженням в.о. голови суду змінено склад колегії, суддя Шевченко Н.М. замінена на суддю Прокопанич Г.К.
У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи заперечення на скаргу.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 81-106), розглянув справу і встановив наступне.
26 грудня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Купченко І.Г. на підставі акту перевірки №НОМЕР_3 від 16 грудня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_4 про визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку у сумі 3.854,10грн. (а.с. 17), яке не є предметом спору.
Це податкове повідомлення-рішення було оскаржено у адміністративному порядку, але рішеннями органів податкової служби скарги платника податку залишені без задоволення, вказане нарахування податкового зобов'язання -без змін, про що своєчасно прийняті і направлені позивачу рішення. Це сторонами не оспорюється і підтверджується письмовими доказами (а.с. 18-20, 82-98).
Після розгляду цих скарг, з метою доведення строків сплати податкового зобов'язання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, у тому числі 10 березня 2006 року №НОМЕР_2 з визначенням того ж податкового зобов'язання, яке є предметом спору (а.с. 21, 99).
З вказаного акту перевірки (а.с. 8-20) слідує, що з 12 до 22 серпня 2003 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 кошти на загальну суму 16.050грн. як поворотна фінансова допомога, які не були позивачем включені до валового доходу, що привело до заниження річного валового оподаткуємого доходу за 2003 рік і не сплаті податку у сумі 3.854,10грн.
Позивач не оспорює того, що отримав вказані кошти і це підтверджується письмовими доказами: договором НОМЕР_5 про надання тимчасової, фінансової допомоги на поворотній підставі, платіжним дорученням про перерахування у серпні 2003 року від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 позивачу коштів, деклараціями (а.с. 34-36, 103-106).
Але позивач вважає, що така фінансова допомога не є валовим доходом, тому що підлягає поверненню, тобто з цієї фінансової допомоги позивач не може отримати економічної вигоди.
Пунктами „а”-„ш” частини 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” N13-92 від 26 грудня 1992 року (зі змінами на час отримання фінансової допомоги, далі Декрет N13-92) встановлений вичерпний перелік суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Поворотна фінансова допомога до цього переліку не включена.
Навпаки, відповідно до статті 13 цього Декрету об'єктом оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю є доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Згідно частині 1 статті 374 Цивільного кодексу України (1963 року, який діяв на час отримання фінансової допомоги) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що отримані позивачем кошти відносяться до його валового доходу. Цими коштами позивач за своєю думкою мав право розпоряджуватися. Крім того, обов'язок ОСОБА_1, 1965 року народження, повернути кошти у 2063 році визиває сумнів у поворотності такої допомоги.
Посилання позивача на відсутність економічної вигоди апеляційний господарський суд до уваги не приймає, тому що спеціальне законодавство з оподаткування доходів від підприємницької діяльності не встановлює обмежень для оподаткування у залежності від отримання економічної вигоди. Поняття доходу як економічної діяльності дано у законодавстві, що регулює інші відношення, і , в загалі, підприємницька діяльність є діяльністю на свої ризик і може бути збиткової.
Також є неспроможними доводи позивача про те, що податковим органом визначений податок, який не є загальнодержавним чи місцевим.
Як вказано вище, позивач отримав доход у 2003 році, колі такий доход оподатковувався прибутковим податком з доходів громадян, що встановлено Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” N13-92 від 26 грудня 1992 року та пунктом 4 частини 1 статті 14 закону України „Про систему оподаткування” (в редакції Закону №77\97-ВР від 18 лютого 1997 року зі змінами на час отримання доходу). Позивач здійснив порушення оподаткування цим податком, а тому відповідач правомірно застосував норми законодавства, що діяло на час здійснення порушення.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 4 жовтня 2006 року у справі № 20-3/293 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
Г.К. Прокопанич