ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

28.11.2006 року                                                Справа № 7/252ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

          суддів                                        Бойченка К.І.

                                                    Єжової С.С.                                        

                                                    

         за присутністю секретаря судового засідання Сідорової О.А.

         та  представників сторін:

         від позивача –                            не прибув

         від відповідача –                       не прибув

         

розглянув у відкритому

судовому засідання

апеляційну скаргу                      Державного підприємства „Антрацит”

                                                                                                                        

на постанову  

господарського суду                   Луганської області

від                                                 21.07.2006

у справі                                        № 7/252ад (суддя Калашник Т.Л.)

за позовом                                        Луганського обласного відділення Фонду

                                        соціального захисту інвалідів,

до відповідача                              Державного підприємства „Антрацит”

                                          в особі відокремленого підрозділу

                                          „Шахта „Партизанська”

                                                                                                       

про                                                стягнення 155006 грн. 64 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з державного підприємства „Антрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Партизанська” 155006 грн. 64 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів  за 2005 рік.

Постановою місцевого господарського суду від 21.07.2006 позов задоволений повністю. Мотивована дана постанова не інформуванням належним чином відповідачем відповідних органів про наявність робочих місць для інвалідів, невиконанням державним підприємством „Антрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Партизанська” обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, доведеністю  позивачем виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій; вимогами ст.ст. 17, 18, 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п.п. 1, 3, 4, 5, 10-14 Положення про робоче  місце інваліда і про  порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), ст. ст. 4, 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, п.32 Положення про  медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 N 83.

Судом першої інстанції відхилені посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на шкідливі і небезпечні умови праці.

Державне підприємство „Антрацит” не погодилося з постановою місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій воно просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи в порушення вимог  ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, на положення Статуту державного підприємства „Антрацит”, ст. 18 Закону №875, п.п. 3, 4, 14 Положення №314, п. 32 Положення про  медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 N 83,           ст.ст. 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Скаржник стверджує, що обов’язок щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів. Державне підприємство „Антрацит” також зазначає про відсутність випадків відмови інваліду в працевлаштуванні на підприємстві відповідача.

Позивач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представники сторін до судового засідання не прибули. Представник позивача надав клопотання від 25.11.2006 №03-01/6177 про розгляд справи за його відсутністю. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 2597923. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших  осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги,  дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України № 875 для  підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

З урахуванням вказаних вимог цього Закону та середньооблікової  чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 43 інваліда.

Згідно звіту Фонду за 2005 рік за формою № 10-ПІ стосовно чисельності інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно                     4-відсоткового нормативу, фактично у спірному періоді на підприємстві відповідача працювало 31 інвалід.

Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.

Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).

У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту  населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).

За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Законодавством України  (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов’язок з безпосереднього  працевлаштування інвалідів покладено  на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач у порушення вимог Положення № 314 органи працевлаштування не інформував, що підтверджено листами Антрацитівського міського районного центру зайнятості від 07.04.2006 №3/03-836 та від 13.10.2006 №3/03-2058, Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради від 07.04.2006             №1-599, довідкою Фонду від 30.05.2006 №03-01/2031 тощо.

Згідно з пояснень Фонду від 02.11.2006 №03-01/5679 юридична особа – державне підприємство „Антрацит” не звітувала за свій структурний підрозділ „Шахта „Партизанська”, що підтверджено копією звіту державного підприємства „Антрацит” за 2005 рік за формою № 10-ПІ.

У зв’язку з відсутністю в органах працевлаштування інформації щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у вказаних органів не було підстав для направлення інвалідів на підприємство відповідача. Тому посилання скаржника на ці обставини в обґрунтування доводів апеляційної скарги не може бути прийнято до уваги.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1                    ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідає нормам ст. 20 Закону № 875.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  28.12.2001 № 1767 ( далі –Порядок №1767), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 Порядку №1767).

Зазначені штрафні санкції відповідачем не сплачені, будь –які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.  

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та їх обґрунтуванням щодо невиконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, та стосовно відхилення судом першої інстанції посилання державного підприємства „Антрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Партизанська” на шкідливі та небезпечні умови праці.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування постанови не вбачається.     

                                                    

Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254,  п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

УХВАЛИВ:

                                                          

          1. Апеляційну скаргу  державного підприємства „Антрацит” на постанову господарського суду Луганської області від 21.07.2006 по справі № 7/252ад  залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Луганської області від 21.07.2006 по справі № 7/252ад залишити без змін.

                    

          Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно                  ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

                                                           

У судовому засіданні 28.11.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

           Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                        К.І.Бойченко

Суддя                                                                      С.С.Єжова