Дата документу Справа № 334/1941/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/292/13 Головуючий в 1-й інстанції - Махіборода Н.О.

Категорія - ст. 122 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Кузьмичова В.Ю.,

суддів Імберової Г.П., Жовніренко В.П.,

при секретарі Лебедєвій К.С.,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Батайська Ростовської області, Росія, громадянин України, розлучений, який має вищу освіту, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судимий:

- 20.07.2010 р. вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ст.ст. 309 ч.ч.1, 2, 263 ч.1, 313 ч.3 КК України, із застосуванням ст.ст. 69, 70 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.11.2010 р. вирок змінено, до ОСОБА_2 застосована ст. 75 КК України і він звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;

- 17.01.2012 р. постановою Якимівського районного суду Запорізької області за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.3, 146 ч.2, 263 ч.3, 296 ч.4 КК України, призначені примусові заходи медичного характеру. 11.06.2012 р. ОСОБА_2 самовільно покинув медичний заклад і перебував у розшуку;

- визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 та ч.2 ст. 263 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч.2 ст.122 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 263 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Строк покарання постановлено обчислювати з 19.12.2012 р.

Судові витрати за проведення 2-х балістичних, імунологічної, дактилоскопічної, хімічної та експертизи холодної зброї, на підставі ст. 122 КПК України, постановлено не стягувати.

Доля речових доказів вирішена на підставі ст. 100 КПК України.

Згідно з вироком, 28.11.2012 р. в обідню годину, ОСОБА_2, випадково зустрівся в маршрутному таксі, яке рухалося в напрямку Бородінського мікрорайону м. Запоріжжя, з дружиною ОСОБА_4, з якою не проживав разом понад два роки. ОСОБА_2 запропонував піти в кафе і поспілкуватися. Після чого, обвинувачений з дружиною вийшли на зупинці громадського транспорту біля АЗС по вул. М. Чуйкова в м. Запоріжжі і направилися по вул. Бородінській в напрямку вул. Жемчужної.

В руці обвинуваченого була сумка чорного кольору, в якій знаходилися два обрізи з мисливських рушниць, патронташ з набоями, два магазини, патрони та три ножа, а в руках потерпілої були два пакети з придбаним в магазині взуттям.

По ходу руху, ОСОБА_2 став ображати дружину, звинувачувати її в «чаклунстві», став агресивним, погрожував, що дістане зброю. ОСОБА_4 зробила спробу піти, однак, ОСОБА_2 наніс їй удар кулаком в ліву частину обличчя і потяг її за одяг до гаражів. Оскільки дружина опиралася, ОСОБА_2 наніс їй удар кулаком в обличчя, чим розбив їй брів, з якої пішла кров, а потім штовхнув її на землю, від чого вона впала. Оскільки обвинувачений став діставати зі своєї сумки зброю, ОСОБА_4 підвелася з землі і з криком «допоможіть», побігла в сторону магазину по вул. Жемчужній.

Обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись навпроти буд. 35 по вул. Бородінській в м. Запоріжжі, на ґрунті неприязних стосунків, маючи намір на спричинення дружині тілесних ушкоджень, із обріза мисливської рушниці «МЦ 20-01Ш», який обвинувачений зберігав і носив при собі в сумці, двічі вистрелив в напрямку дружини, яка від нього втікала, умисно спричинивши їй поранення, одне з яких кваліфіковане як поранення середнього ступеню тяжкості.

За висновками судово-медичної експертизи від 29.11.2012 р. потерпілій ОСОБА_4 спричинені поранення: відкритий перелом основної фаланги 5-го пальця лівої кісті, що кваліфікується як поранення середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя, але потягло тривалий розлад здоров'я; поранення лівої брови, правої тім'яної області обличчя, поранення поверхового характеру правого ліктьового суглобу на рівні нігтьових фаланг лівої кісті, в лівій сідниці та на правому стегні, в проекції 5-ї п'ясної кістки правої кісті та крововилив навколо лівого ока, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли розлад здоров'я.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2, при невстановлених слідством обставинах та у невстановлений слідством час, маючи намір на незаконне поводження зі зброєю, придбав: обріз мисливської рушниці моделі «ІЖ-5», зав. НОМЕР_1 та обріз мисливської рушниці «МЦ 20-01Ш», зав. НОМЕР_2, 20 калібру. Після чого, ОСОБА_2 зберігав та носив при собі вищевказану зброю, без передбаченого законом дозволу, яка відповідно до висновків балістичної експертизи № 440/зт від 28.12.2012 р., визнана вогнепальною зброєю 20 калібру, виготовленою саморобним шляхом: відпилювання прикладу та зменшення довжини ствола до залишкової довжини. Зброя придатна для здійснення пострілів. Два магазини з набоями - є частинами мисливської рушниці «МЦ 20-01Ш». Два обрізи мисливських рушниць і два магазини з набоями були вилучені у обвинуваченого ОСОБА_2 при його затриманні 19.12.2012 р.

Крім того, при невстановлених слідством обставинах та у невстановлений слідством час, маючи намір на незаконне поводження зі зброєю, ОСОБА_2 придбав без передбаченого законом дозволу - ніж, який, відповідно до висновку експертизи холодної зброї № 2 від 08.01.2013 р.: є різновидом мисливської зброї, виготовленої за типом мисливського ножа загального призначення саморобним способом і відноситься до клинків холодної зброї ріжучої дії. Після чого, ОСОБА_2 зберігав та носив при собі цей ніж без передбаченого законом дозволу, який в нього було вилучено при його затриманні 19.12.2012 р.

Дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд не погодився із кваліфікацією дій ОСОБА_2 під час досудового розслідування, яке підтримано прокурором в суді, за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, пославшись на відсутність достатніх доказів, які свідчать, що обвинувачений по цьому епізоду діяв з прямим умислом на вчинення вбивства. Тому кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст. 122 КК України. За обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 263 КК України, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у їх вчиненні.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції Стариченко М.П., посилається на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції через невідповідність викладених у ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зазначає у скарзі, що суд поверхнево дослідив всі обставини та докази у провадженні, обґрунтувавши фактично своє рішення щодо відсутності в діях обвинуваченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_4 лише показаннями останньої, не врахувавши при цьому мотив, спосіб та характер вчиненого діяння, які підтверджували умисел обвинуваченого саме на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, не дослідив обставини вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 263 КК України, пославшись на визнання останнім вини у їх вчиненні, хоча ці обставини тісно пов'язані із обвинуваченням за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

На думку прокурора, через неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2, неврахування того, що останній вчинив замах на особливо тяжкий злочин, а також вчинив тяжкі злочини, раніше був засуджений за незаконне поводження зі зброєю та інші злочини, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, ухилився від примусових заходів медичного характеру, оскільки втік з лікарні та був оголошений в розшук, суд призначив обвинуваченому невиправдано м'яке покарання.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора, який її подав, обвинуваченого, який, заперечуючи проти задоволення скарги, в дебатах та у останньому слові просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції ОСОБА_3, не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та мотивованим. Обґрунтованим є вирок суду, ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Ці вимоги закону при розгляді кримінального провадження та ухваленні вироку судом не порушені.

Дослідивши докази, які надані суду прокурором, суд встановив фактичні обставини вчинення злочинів, та дав їм оцінку з огляду на достатність та взаємозв'язок з обвинуваченням.

Висновок суду про недостатність доказів, які достовірно свідчать при вчинення обвинуваченим злочину, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст. 15, ст. 115 ч.1 КК України , не суперечить дослідженим у суді доказам.

Мотивуючи свої висновки в цій частині обвинувачення, судом вказано, що такий злочин вчиняється тільки з прямим умислом на вбивство. Однак досліджені докази свідчать, що, роблячи постріл дрібними дробинами з обріза рушниці в бік потерпілої, яка знаходилася від нього на значній відстані, ОСОБА_2 не мав прямого умислу на вчинення вбивства колишньої дружини .

На обґрунтування висновків суд послався на пояснення потерпілої, яка вважає, що з огляду на поведінку обвинуваченого, він не мав умислу на її вбивство. При цьому суд послався на результати слідчого експерименту, яким встановлено, що перший постріл зроблено під кутом 45 градусів, а другий постріл зрикошетив від землі, що не суперечать поясненням в суді та висновкам судового експерта - балиста ОСОБА_5

На думку суду, про відсутність прямого умислу на вбивство свідчать також характер отриманих внаслідок пострілів тілесних ушкоджень, які згідно з висновками судової медичної експертизи носять поверховий характер, жодного важливого органу у потерпілій не пошкоджено, тільки одне поранення носить середньої ступені тяжкості - це перелом фаланги пальця лівої руки.

Сукупність доказів не суперечить послідовним поясненням обвинуваченого про те, що, роблячи два постріли дрібними дробинами у вбік дружини, яка втікала від нього, мав намір налякати потерпілу та зупинити її.

Згідно з дослідженими висновками судової психіатричної експертизи під час вчинення злочинів ОСОБА_6 не виявляв ознак розладу психічної діяльності, міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними .

Не погоджуючись з оцінкою сукупності доказів та фактичних обставин, які викладені у вироку суду, прокурор всупереч вимогам ст. 396 КПК України в апеляційної скарзі не зазначив, яким доказам суд дав невірну оцінку, що викликає необхідність повторного дослідження вказаних доказів в апеляційному порядку при розгляді апеляційної скарги .

Крім того, вимоги прокурора, яким подана апеляційна скарга про скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції , не мотивовані. Наведений перелік у ст. 415 КПК України підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, є вичерпним . Між тим, ні один з доводів скарги не входить до переліку вказаної статті закону для скасування вироку з метою призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Наведене свідчить, що згідно з вимогами ст. 404 КПК України, яка передбачає межі перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, з урахуванням тієї обставини, що підстав для скасування вироку з метою призначення нового розгляду у суді першої інстанції не вбачається, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції Стариченка М.П., залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 який знаходиться під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

Кузьмичов В.Ю. Імберова Г.П. Жовніренко В.П.