ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.08.2013 Справа № 901/2044/13
За позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
до відповідача Виконавчого комітету Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району
про стягнення 8339,95грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники :
від позивача - Моісєєнко З.Г. за довіреністю №02-18/50 від 09.07.2013
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району (з урахуванням заяви позивача про уточнення назви відповідача, а.с.81) та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 043,99 грн., що складається із:
- основної заборгованості за договором у розмірі 8 000,00 грн.;
- процентів за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 у розмірі 339,95грн.;
- пені за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 у розмірі 1704,04 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №00-01-06-0226 від 03.02.2011 в частині оплати виконаних робіт у встановлений строк (а.с. 3-4).
Відповідач у справі - Виконавчий комітет Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району у відзиві на позов зазначив, що на оплату робіт за договором виділялись субвенції з бюджету Автономної Республіки Крим у 2011, однак, у зв'язку з закінченням бюджетного року платіжні доручення повернуті. При цьому, на даний час на рахунку селищної ради, як вказує відповідач, обліковуються грошові кошти для погашення відповідної заборгованості, однак, втрачені документи щодо надання послуг, у зв'язку з чим позивачу направлений лист щодо надання таких документів, відповідь на який не отримано (а.с.54).
В судове засідання 27.08.2013 представник відповідача не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 19.07.2013, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 85).
До розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зменшує заявлені вимоги на суму пені у розмірі 1 704,04грн. та просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 8 000грн., проценти у розмірі 339,95грн.
Оскільки за своїм змістом подана заява фактично є заявою про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 1 704,04грн., що підтверджено представником позивача в судовому засіданні, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2013 провадження у справі в частині стягнення 1 704,04грн. пені припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.88-89).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2013 провадження у справі в частині вимог про стягнення пені у розмірі 1 704,04грн. припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.88-89).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про відмову від позову.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
03.02.2011 року між Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (виконавець), Куйбишевською селищною радою Бахчисарайського району (замовник) та Виконавчим комітетом Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району (платник) укладено договір №00-01-06-0266 (далі - договір, а. с. 7).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору виконавець зобов'язується виконати, згідно вимог «Порядок проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» роботи по складанню технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Мале Садове, розташованого на території Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району; замовник - прийняти виконані роботи; платник - оплатити виконані роботи (п. 1 договору).
Загальна вартість робіт за договором складає 8000,00 грн., з яких 1333,33 грн. ПДВ (п. 2 договору), про що складено протокол узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію (а.с.9).
Обсяг робіт визначено у додатку №1 «Технічне завдання» (а.с.8).
Даний договір набирає чинності з моменту надходження даних, згідно додатка №4 та діє до 31.12.2011 (п. 9.1, 9.2 договору).
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним виконані роботи, загальна вартість яких становить 8000,00 грн., які прийняті відповідачем, що підтверджується актом від 06.12.2011 прийомки-здачі науково-технічної продукції (а.с. 10), підписаними представниками сторін та замовником - Куйбишевською селищною радою Бахчисарайського району.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості виконаних робіт, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що повна оплата здійснюється платником після підписання акта приймання-передачі робіт (п. 2.3 договору).
Отже, фактично у договорі не встановлено строку виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, а лише визначений порядок виконання взаємних зобов'язань, відповідно до якого зобов'язання з оплати робіт виконується після виконання зобов'язань позивачем - складання технічної документації, про підтверджується актом.
Так, договором визначено, що оплата робіт здійснюється після підписання акта приймання-передачі без визначення строку вчинення відповідних дії по оплаті, отже, строк виконання відповідного зобов'язання з оплати є невизначеним.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До звернення до суду з даним позовом, позивач, як з'ясовано в судовому засіданні з вимогою про оплату до відповідача не звертався, між тим, вимогою про оплату, у даному випадку можна вважати позову заяву, копія якої направлена відповідачу.
Так, як вбачається з опису вкладення у цінний лист (а.с.6), який прийнято до відправлення Сімферопольським поштамтом 18.06.2013 за фіскальним чеком №6690 (а.с.5), відповідачу направлена копія даної позовної заяви відповідно до його адреси, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.08.2013 (а.с.75-76).
Вказане поштове відправлення, зареєстроване за №9503403216083, відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти станом на 27.08.2013 не вручено адресату і передане на зберігання 24.06.2013 (а.с.77).
Не зважаючи на фактичне не отримання відповідного поштового відправлення, суд виходив з того, що строк виконання зобов'язання з оплати настав, оскільки вимога (копія позовної заяви) направлена за адресою, відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Так, в силу ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно ч.2 ст.17 Закону, до Єдиного державного реєстру, до нього підлягають занесенню, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За змістом чч. 1,3 ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Таким чином, оскільки позивачем направлено копію позовної заяви за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, її можна вважати врученою відповідачу, не зважаючи на фактичне не отримання в момент доставки.
Отже, оскільки вимога про оплату відповідачем не виконана у строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, відповідачем допущено порушення зобовязання.
Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 8000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення процентів за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 у сумі 339,95грн. не підлягають задоволенню, оскільки заявлені за період до звернення з вимогою про виконання зобов'язання, строк виконання якого не визначений, тобто до моменту, з якого відповідне зобов'язання можна вважати порушеним. Так, копія позовної заяви, яку у даному випадку можна вважати вимогою про оплату, направлена лише у червні 2013 року.
Враховуючи зазначене, у задоволенні заявлених вимог щодо стягнення процентів у сумі 339,95грн., нарахованих за період з 01.01.2012 по 31.05.2013 слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 1 720,50 грн., зважаючи на виникнення спору з його вини.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення складено 02.09.2013.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 8 000грн. основної заборгованості, а також 1 720,50грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 339,95грн. процентів у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова