Справа 1-кп/325/100/2013
325/1078/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2013 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Васильцової Г.А.
при секретарі - Гажевой І.І.
за участю прокурора - Богун О.Ю.
потерпілого - ОСОБА_1розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду кримінальне провадження № 12012080330000053 за обвинуваченням: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, який проживає АДРЕСА_1, раніше судимого;
- 21.10.1997 року Комунарським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 2 роки;
- 02.06.1998 року Ленінським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 3, 43 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;
- 11.02.2000 року воєнним судом Одеського гарнізону Одеської області за ст. 214-А, 43 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 43 КК України частково приєднане покарання за вироком Ленінського районного суду від 02.06.1998 року та остаточно призначено покарання 4 роки позбавлення волі. 20.07.2002 року звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі на 1 рік 2 місяці 17 днів;
- 17.03.2003 року Жовтневим районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;
- 29.09.2003 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 188 ч.1, 70 ч. 4 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі. 22.05.2006 року звільнений за відбуттям строку покарання;
- 07.12.2007 року Комунарським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2, 309 ч. 2, 70 КК України до 2 років та 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 2 роки;
- 15.07.2009 року Ленінським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2, 187 ч. 1, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2007 року та остаточно призначено 4 роки та 6 місяців позбавлення волі. 29.05.2012 року звільнений умовно достроково на 1 рік 4 місяці 3 дні;
- 08.05.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2009 року та остаточно призначено покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 11.07.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2013 року та остаточно призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Вирок не набрав законної сили,
у вчинені кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
28 грудня 2012 року, близько 19.00 годин, ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на крадіжку чужого майна, з розташованої у вказаному приміщенні тумбочки, таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 6070» вартістю 580 гривень, IMEI НОМЕР_4 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1, а також мобільний телефон марки «Samsung GT-E1195», вартістю 440 гривень IMEI: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Діджус» № НОМЕР_2, вартістю 10 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1030 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив, що 28.12.2012 року близько 19-00 годин, він знаходився у свого знайомого ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_2. В будинку на тумбочці лежало 2 мобільних телефони марки «Nokia» та «Samsung», які він вкрав та залишив приміщення будинку. Один телефон він продав в смт. Приазовське, Приазовського району Запорізької області а інший продав на ринку в м. Запоріжжя. Згодом, як йому відомо телефони були повернуті потерпілому.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою усіх учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 28.12.2012 року до нього в гості приїхала його двоюрідна сестра ОСОБА_4 разом із співмешканцем ОСОБА_2, разом з якими та ОСОБА_5 вони випили пива вдома у його матері - ОСОБА_6 по АДРЕСА_3. Потім всі пішли по своїм справам, та провели його до дому. Він проживає в АДРЕСА_2. Зайшовши в будинок він сильно посварився із своєю співмешканкою ОСОБА_7, яка після сварки подзвонила ОСОБА_5. ОСОБА_8 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернулись до нього додому, а після того, як вони пішли з'ясувалось що зникло два належних йому телефони, марки «Nokia» та «Samsung», які лежали в будинку на тумбочці. Згодом обидва телефони йому були повернуті співробітниками міліції. Претензій матеріального характеру з приводу крадіжки телефонів він до ОСОБА_2 немає.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини які обтяжують та пом'якшують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно п.п. 2,3,10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання » більш суворе покарання призначається особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, при наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш суворе покарання може призначатись особам, які щиросердно розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховуються стадія скоєння злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.
Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі, позитивно характеризується за місцем роботи та задовільно за останнім місцем проживання, страждає хронічним захворюванням РТБ верхньої долі лівої легені з 2001 року, що судом визнається як обставити, що пом'якшують покарання, але суд враховує, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, скоїв злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є обставинами, які обтяжують покарання.
На підставі викладеного, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 є злочином середньої тяжкості та не спричинив настання тяжких наслідків, суд вважає можливим, призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст. 185 ч. 2 КК України, остаточно призначивши покарання з урахуванням вимог ст. 70 КК України з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2013 року та без урахування вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2013 року відносно ОСОБА_2, який на час розгляду справи не набрав законної сили.
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, враховуючи, що клопотань про обрання, зміну, або скасування запобіжного заходу учасниками процесу не заявлено, а під час досудового розслідування заходи забезпечення по кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_2 не застосовувались.
Цивільний позов потерпілими по справі не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 371, 376, 395 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання - два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання з покаранням, призначеним вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2013 року, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання - два роки шість місяців позбавлення волі.
Строк тримання під вартою ОСОБА_2 відраховувати з 19.04.2013 року, як зазначено в протоколі затримання особи від 19.04.2013 року.
Речові докази: мобільний телефон «Nokia 6070» в корпусі сірого кольору, IMEI НОМЕР_5 та мобільний телефон «Samsung GT-E1195», в корпусі червоного кольору IMEI: НОМЕР_3, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 за розписками від 01.03.2013 року та 05.05.2013 року (а.с. 36, 43) - повернути власнику - ОСОБА_1
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Г.А. Васильцова