Справа № 344/8855/13-ц

Провадження № 2/344/4137/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та відшкодування матеріальних збитків,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, стягнення 168398 грн. 90 коп. збитків завданих неповерненням в строк грошових внесків і відсотків та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 червня 2013 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

21 червня 2013 року позивачем було подано заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

У позовній заяві зазначено, що 30.12.2008 року Держфінпослуг України тимчасово зупинила дію ліцензії на провадження діяльності Кредитної спілки «Християнська злагода» м.Львів. Проте, голова Кредитної спілки «Християнська злагода» ОСОБА_3 і касир ОСОБА_4, що діяли на підставі довіреності від 17.10.2007 року залучили внески позивача уклавши договір від 17.01.2009 року НОМЕР_1 в сумі 70000 грн. під 29% річних з терміном повернення 17.01.2010 р. Даний договір та зміни до нього укладено шляхом обману відповідачів зловживаючи своїм посадовим становищем, що підтверджено порушенням кримінальної справи №141-3097 26.11.2009 року та інших кримінальних справ. Враховуючи, що внески не було повернуто станом на 01.01.2013 року збитки матеріальної шкоди становлять 168398,90 грн., з них внесок по договору - 70000 грн., відсотки 80198,90 грн., інфляційні збитки 18200,00 грн.

В судовому засіданні позивач вимоги поданої позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоч про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідачі про причини неявки суд не повідомили, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 30.12.2008 року №157 тимчасово зупинила дію ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучення коштів, крім внесків вкладів членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці «Християнська злагода». Дане підтверджується відповіддю Держфінпослуг України від 16.11.2009 року одному із членів спілки (а.с.18).

17.01.2009 року між ОСОБА_2, як членом кредитної спілки, та Кредитною спілкою «Івано-Франківська філія КС «Християнська злагода» в особі голови філії ОСОБА_3 було укладено договір про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок НОМЕР_1 (а.с.3-5).

Предметом договору були взаємовідносини сторін по залученню внеску члена спілки в сумі 70000 грн. під 29% річних з терміном повернення до 17.01.2010 р. (п.1.1, 1.3, 1.4). Договір діє до 17.01.2010р (п.4.1). Підтвердженням внесення вкладником коштів (п.2.5 договору) є виданий 17.01.2009 року рахунок (а.с.6) та квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 70000 грн. (а.с.6).

Враховуючи, що внески не було повернуто станом на 01.01.2013 року збитки матеріальної шкоди становлять 168398,90 грн., з них внесок по договору - 70000 грн., відсотки - 80198,90 грн., інфляційні збитки - 18200 грн. (а.с.2).

Згідно ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже юридична особо взяла на себе певні зобов'язання, яка вона мала виконати перед позивачем вкладником.

Довіреністю 17.10.2007 року КС «Християнська злагода» в особі голови правління Сусуловської Т.В. уповноважила ОСОБА_3 або ОСОБА_4 кожен з яких діє самостійно вирішувати та представляти інтереси КС «Християнська злагода» у м. Івано-Франківську, в тому числі залучати внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, укладати договори та вчиняти правочини (а.с.8). Довіреність видана терміном на три роки. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за №433 (а.с.8).

За вимогами ст..244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю, яка є письмовим документом для представництва перед третіми особами. Припинення представництва за довіреністю за ст..248 ЦК України є в т.ч. за закінченням строку довіреності чи скасування особою, яка її видала та інших випадках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3, діючи від імені КС «Християнська злагода» у м. Івано-Франківську, укладаючи та підписуючи договір про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок НОМЕР_1 від 17.01.2009 року, діяв за чинною довіреністю, терміном дії до 17.01.2010 року. Доказів щодо недійсності даної довіреності чи скасування її, позивачем не надано. Отже, суд приходить до висновку, що правовідносини по оспорюваному договору було укладено між фізичною особою позивачем та юридичною особою, яку представляв відповідач 1. А тому, вимоги щодо повернення матеріальних збитків, спричинених неповерненням вкладу, відсотків та інших нарахувань, повинні буди пред'явлені до юридичної особи - КС «Християнська злагода», з якою укладались договірні відносини.

Вимоги позову до відповідача 2 ОСОБА_4, яка є одним з уповноважених діяти від імені юридичної особи, проте в даних правовідносинах з позивачем не укладала договірних відносин, а діяла як касир за твердженням позивача, тобто в трудових відносинах, не можуть бути обґрунтованими виходячи з наступного.

Як випливає з роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (зі змінами та доповненнями) до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку (п.3 ст.134 КЗпП України), повинні додаватися докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено в порядку кримінального судочинства.

Проте, як вбачається з інших письмових доказів, відповідач 2 ОСОБА_4 працювала фінансовим менеджером Івано-франківської філії КС і була службовою особою.

Так, згідно постанови про порушення кримінальної справи від 29.03.2010 року, порушено кримінальну справу щодо фінансового менеджера Івано-Франківської філії кредитної спілки «Християнська злагода» ОСОБА_4, яка працюючи фінансовим менеджером, являючись службовою особою наділеної організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, пов'язаними із залученням коштів громадян на депозит та проведення виплат, вчиняла дії по видаткових касових ордерах (а.с.10).

Постановою про порушення кримінальної справи від 12.03.2012 року порушено кримінальну справу щодо фінансового менеджера Івано-Франківської філії кредитної спілки «Християнська злагода» ОСОБА_4, яка вчиняла дії по видаткових касових ордерах (а.с.9).

Вироку суду відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених КК України не винесено.

Що стосується визнання позивача ОСОБА_2 потерпілим у кримінальній справі за вироком суду від 14.06.2011 року, то дослідивши даний доказ, суд зазначає, що даний вирок стосується інших осіб, а не відповідачів (а.с.11-13).

Як доводить позивач, договір про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок НОМЕР_1 від 17.01.2009 року, укладено шляхом обману відповідачами, зловживаючи своїм посадовим становищем, та без відповідного дозволу (ліцензії), а тому повинен бути визнаний недійсним. Щодо цього суд зазначає таке.

Як випливає зі ст..227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнано судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду.

Як вже вище зазначено, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 30.12.2008 року №157 тимчасово зупинила дію ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучення коштів, крім внесків вкладів членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці «Християнська злагода». При цьому у листі зазначається, що спілка не виконувала в 2009 році взяті перед членами спілки власні зобов'язання, та зобов'язано кредитну спілку надати план фінансового оздоровлення, на підставі чого буде прийнято остаточне рішення по справі.

Відповідальність за ст..227 ЦК несе юридична особа, а не фізичні особи, яким ліцензія не видавалась і не призупинялась. Чи доведено до відома представників за довіреністю ОСОБА_4 про наявність певних доручень та дій Держфінпослуг України юридичною особою КС «Християнська злагода», доказів позивачем не представлено.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст.203 ЦК України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Однак, саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Однак, суд вкотре зазначає, що правочин укладено юридичною особою за довіреністю. Тому щодо неправомірних дій відповідачів і їх злочинних намірів, повинно бути встановлено судом з винесенням вироку.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні суд надав роз'яснення позивачу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не являються належними відповідачами, однак позивач відмовився уточнити коло відповідачів, вказавши, що підтримує заявлені вимоги та просить стягнути вказану суму тільки з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а не КС «Християнська злагода».

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про залучення внеску члена кредитної спілки від 17.01.2009 року, відшкодування матеріальних збитків, завданих неповерненням грошових внесків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на ст..1166, 1190 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки дані статті регулюють позадоговірні відносини, та не регулюють відносини по даному спору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 203, 215, 224, 227 ЦК України, керуючись ст.ст. 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та відшкодування матеріальних збитків - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2013 року.

Суддя Польська М.В.