ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 9104/145843/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Дяковича В.П.,

суддів - Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-3930/11/0706 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.09.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити перерахунок та виплатити на його користь щомісячне підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 01.07.2010 року по день винесення рішення суду, але не менше ніж за шість місяців і до припинення права на такі виплати.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2011 року позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату позивачу одноразово надбавку до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 22.03.2011 року по 22.07.2011 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову суду допущено до негайного виконання.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії за 2011 рік підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог за період з 22.03.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки відповідно до постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», доплата до пенсії та додаткова пенсія виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Поряд з тим, відповідно до ст .6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» позивачу при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід збільшити розмір такого на 20%, оскільки позивач проживає в гірському населеному пункті України, що підтверджується відповідним посвідченням у справі.

Разом з тим, суд вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.

Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.

До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Виходячи із змісту зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що спірна виплата є надбавкою до пенсії, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, допустивши постанову в цілому до негайного виконання та помилково застосував норми матеріального права в частині визначення виду спірної соціальної виплати, що відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задоволити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-3930/11/0706 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - змінити, замінивши слова «надбавка до пенсії» на «підвищення до пенсії» та виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК