АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/1569/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Бородій В.М.
Категорія: ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: Рибак І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Рибака І.О.
суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.
прокурора Мінакової Г.О.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Києва, зареєстрований: АДРЕСА_2, раніше судимий, визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 289 КК України у виді п»яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч.2 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у виді п»яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Згідно ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з врахуванням вироку Подільського райсуду міста Києва від 16 липня 2012 року, остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді п»яти років шести місяців позбавлення з конфіскації всього майна, яке є його власністю.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 залишено без змін - утримання під вартою.
Строк покарання ОСОБА_2 рахується з моменту затримання з 01 листопада 2013 року.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі, стягнуто на її користь з ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн.
По справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, 30 квітня 2012 року, близько 04 години, ОСОБА_2 через огорожу проник на територію приватного домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 де побачив мотоцикл «Ч3-350», держаний номерний знак НОМЕР_1 та у нього виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 викотив мотоцикл на проїжджу частину вулиці Замковецької в м. Києві, таким чином повторно незаконно заволодів транспортним засобом мотоциклом «Ч3-350», держаний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 24000грн., чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду. Після цього ОСОБА_2 направився до АДРЕСА_4, де в сараї зазначеного подвір'я сховав мотоцикл.
23 травня 2012 року, близько 09 години, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1, де разом із власницею ОСОБА_7 розпивав спиртні напої.
Того ж дня, близько 13 години, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з квартири та останній пішов у своїх справах. ОСОБА_2 зайшов до магазину, де купив пляшку горілки за кошти ОСОБА_7, які вона йому дала, та вийшовши з магазину виявив, що ОСОБА_5 на вулиці не має. Після цього, близько 13 години 30 хвилин, ОСОБА_2 повернувся до квартири АДРЕСА_1 з метою продовжити розпивати спиртні напої спільно з ОСОБА_7
Зайшовши до квартири через незамкнені двері, ОСОБА_2 виявив, що ОСОБА_7 спить на кухні. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до незамкненої кімнати, де проживає ОСОБА_6 з ОСОБА_4, які були відсутні за місцем проживання, та повторно скоїв таємне викрадення чужого майна, а саме телевізора «LG», вартістю 3000 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Після цього ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
На зазначений вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що досудове слідство проведено не повно, оскільки під час розслідування справи не були проведені експертизи по відбиткам пальців як в квартирі ОСОБА_4 так і на мотоциклі. Окрім цього зазначає, що під час досудового слідства працівниками міліції до нього застосовувались засоби психологічного впливу, що змусило його ОСОБА_2 написати явку з повинною, докази по справі зібрані під тиском. Зазначає також, що відтворення обстановки проводилось з порушенням законодавства. Не були допитані деякі особи, не витребувані та не досліджені документи, речі та інші докази на підтвердження чи спростування обставин справи.
Заслухавши доповідача, засудженого та захисника, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляції, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчинені вказаних злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які судом досліджені і проаналізовані в їх сукупності, їм дана належна оцінка, зокрема показанням засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6.
Наведені показання свідків та потерпілих узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються зібраними під час досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами по справі, а тому кваліфікація дій ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених: ч.2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно; та ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, - є правильною.
Посилання апелянта на застосування до нього та свідка ОСОБА_5 недозволених методів дізнання і досудового слідства є безпідставними, оскільки дані доводи ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 були предметом розгляду в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Так, постановою старшого слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва від 22.02.2013 року по заяві ОСОБА_2 про незаконні дії співробітників Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві під час розслідування кримінальної справи, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою старшого прокурора Прокуратури району м. Києва від 14 березня 2013 року закрито кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення по заявах свідка ОСОБА_5 про застосування до неї заходів психологічного тиску співробітниками Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
Таким чином, не знаходячи підстав для скасування вироку суду з мотивів наведених в апеляції засудженого, колегія суддів вважає його законним та обґрунтованим, покарання призначене засудженому справедливим, а відтак апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 11,13,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді:
__________________ ___________________ ___________________