Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4138/13 Головуючий у 1 інстанції Купавська Н.М. Суддя-доповідач Спас О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
04 вересня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів Полякова О.З..
Бабак А.М.,
при секретарі Камінській О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Мелітопольської міської ради, треті особи Управління Держкомзему у м.Мелітополь, ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконавчий комітет Мелітопольської міської ради, про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні житловим будинком
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Мелітопольської міської ради, треті особи Управління Держкомзему у м.Мелітополь, ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконавчий комітет Мелітопольської міської ради, про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
В позові зазначала, що їй та ОСОБА_6 на праві власності належать по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1. Земельна ділянка, що обслуговує це домоволодіння знаходиться в їх користуванні. Власником суміжного домоволодіння №6 є неповнолітній ОСОБА_4 Межа між земельними ділянками № 4 та № 6 проходить по стіні будинку, що належить їй. Два вікна її будинку виходять на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні відповідачів. У зв'язку з цим вона при необхідності проведення робіт щодо обслуговування та ремонту стіни її будинку повинна користуватись частиною земельної ділянки домоволодіння ОСОБА_4. З попередньою власницею сусіднього будинку ОСОБА_7 не було проблем стосовно користування її ділянкою. Між їхніми будинками на межі була встановлена залізна хвіртка, через яку вона заходила на земельну ділянку домоволодіння №6 та обслуговувала стіну свого будинку. Між тим ОСОБА_5 в червні 2012 року перекрив їй вхід на земельну ділянку домоволодіння №6, вкопавши у землю на межі між домоволодіннями три бетонні стовпи, між двома з яких встановив огорожу з дерев'яних брусів (вісім брусів вертикально та три горизонтально). У зв'язку з цим, вона позбавлена можливості обслуговувати стіну її будинку яка потребує ремонту, через що у її будинку з'явився неприємний запах плісняви. Вона неодноразово зверталась до сусідів із проханням встановити земельний сервітут та демонтувати паркан та стовпи, однак безрезультатно.
Просила суд встановити безстроковий безоплатний земельний сервітут для обслуговування та ремонту стіни житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізької області, по мірі необхідності проведення вказаного ремонту та обслуговування у вигляді права проходу ОСОБА_3 по частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у володінні ОСОБА_4 та Мелітопольської міської ради Запорізької області та примикає до будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві спільної часткової власності та ОСОБА_6, у межах відстані 1,0м від стіни житлового будинку АДРЕСА_1, яка межує з земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження зовнішньою стіною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу дерев'яного паркану та бетонних стовпів, встановлених на межі земельних ділянок. АДРЕСА_1, які примикають до залізної двері залізного паркану, встановленого на межі земельних ділянок АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року позов задоволено частково.
Встановлено безстроковий безоплатний земельний сервітут для обслуговування та ремонту стіни житлового будинку АДРЕСА_1 по мірі необхідності проведення вказаного ремонту та обслуговування у вигляді права проходу ОСОБА_3 по частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у володінні ОСОБА_4 та Мелітопольської міської ради Запорізької області та примикає до будинку АДРЕСА_1, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у межах 1,0 метра від стіни житлового будинку АДРЕСА_1, яка межує з земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2. Прохід на земельну ділянку щодо якої встановлено сервітут здійснювати через вхідні ворота домоволодіння АДРЕСА_2.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову повністю відмовити.
В частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні житловим будинком рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.
В засідання апеляційного суду сторони, треті особи будучи належно та своєчасно повідомленими про час ті місце судового засідання, що підтверджується наявними в справі рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судових повісток та розпискою про вручення повістки про виклик, не з'явилися. З клопотанням про відкладення судового засідання звернулася третя особа ГУ Держземагенства у Запорізькій області, посилаючись на відпустку завідувача юридичного сектору, що судовою колегією не визнано поважною причиною для відкладення судового засідання. Інші особи, які беруть участь у справі з клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулися. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення. Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення зокрема є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_3 на праві часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізької області за нотаріально посвідченим, належно зареєстрованим договором дарування від 04 вересня 2003 року (а.с.8).
З технічного паспорту житлового будинку видно, що власником іншої 1/2 частини будинку є ОСОБА_6 (а.с.9-11).
Земельна ділянка за даним будинком зареєстрована на підставі рішення Мелітопольської міської ради від 17.03.2006р. за №1/42(а.с.11).
08.04.2006 року між співвласниками вищезазначеного домоволодіння був укладений нотаріально посвідчений та належно зареєстрований договір про порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, за яким у користуванні ОСОБА_6 знаходиться частина земельне ділянки площею 103кв.м, а ОСОБА_3 - 216 кв.м (а.с.12-13).
Право власності по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 належить: територіальній громаді м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради та ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 06.11.2009р. (а.с.15).
Рішеннями виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 282/12 від 23 листопада 2007, № 291/11 від 11 грудня 2009 року над ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена опіка, опікуном малолітньої особи та його нерухомого майна призначено ОСОБА_2 (а.с.45-46).
Між сторонами існує земельний спір, який вирішувався засіданням погоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів Мелітопольської міської, яким встановлено, що стіна житлового будинку АДРЕСА_1 є межею між земельними ділянками по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_3 при необхідності проведення робіт щодо обслуговування та ремонту стіни свого домоволодіння має користуватись частиною присадибної ділянки, що належить ОСОБА_4 (а.с. 19-20).
З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи спір суд звернув недостатньо уваги на вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Рішення суду першої інстанції не є таким, що відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин на підтвердження вимог і заперечень та належного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Згідно із ч.ч.2,3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд мав встановити на підставі належних, допустимих та переконливих доказів наданих позивачем, що останній звертався до опікуна неповнолітнього власника сусіднього домоволодіння, користувача земельної ділянки за досягненням домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, що такої домовленості не досягнутою.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що безпосередньо до опікуна неповнолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_2, яка за законом має вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного та зобов'язана вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (ст. 67 ЦК України) позивач не зверталася.
Протилежного висновку суд першої інстанції дійшов у порушення вказаної норми матеріального права, взявши до уваги лист ОСОБА_3 до неповнолітнього ОСОБА_4, який не може самостійно укладати договір земельного сервітуту, та особи, яка не є його опікуном і не має права вчиняти від його імені правочини (ОСОБА_8) з пропозицією встановити земельний сервітут (а.с.21).
Даний лист не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що між особою, яка вимагає встановлення земельного сервітуту та власником (володільцем) земельної ділянки не досягнуто домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.
До опікуна особи, яка тільки може виступати від імені неповнолітнього у договорі про встановлення земельного сервітуту позивач не зверталася.
Підстав для висновку про недосягнення домовленості між особою, яка вимагає встановлення земельного сервітуту та власником (володільцем) земельної ділянки у суду першої інстанції не було.
Відповідно, відсутні передбачені законом підстави для вирішення вказаного спору у судовому порядку та для ухвалення судового рішення про встановлення земельного сервітуту.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені не були, а заперечення відповідача доведені належним чином. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про відмову в задоволенні позову.
Виходячи з викладеного відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 в порядку ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 понесених нею судових витрат у сумі 532,30грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 416, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Мелітопольської міської ради, треті особи Управління Держкомзему у м.Мелітополь, ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконавчий комітет Мелітопольської міської ради, про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 532,30грн. судових витрат рішення скасувати і у стягненні вказаних витрат відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: