Справа № 757/1944/13- к

У Х В А Л А

05 вересня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючої судді Царевич О.І.

суддів: Батрин О.В., Пилаєвої М.М.К.

при секретарі Гуцинюку Я.І.,

з участю прокурора Коцюбко І.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8,

провівши судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110060000565 від 05.12.2012 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1, ч.4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана кримінальна справа.

До обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

При перегляді доцільності продовження застосування запобіжних заходів до обвинувачених прокурор та представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вважали необхідним їх продовження, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема на можливість впливу останніми на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисники ОСОБА_3, ОСОБА_1 та обвинувачені ОСОБА_7, і ОСОБА_8 просили змінити, застосований до останніх запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, при цьому зазначали про відсутність даних, які б вказували на можливість перешкоджання обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінальному провадженню та недоведеність прокурором застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів. Захисник ОСОБА_3 зазначив про незадовільний стан здоров'я його підзахисного та неможливість отримання останнім належної медичної допомоги в умовах СІЗО, а тому просив застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобовою.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримавши клопотання захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заявили клопотання про зміну порядку застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 раніше застосованого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. При цьому просили залишити раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, заборонивши при цьому покидати житло з 22-00 год. до 06-00 год., обґрунтовуючи це необхідністю виконання ним батьківських обов'язків та реалізації його права на лікування.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали судового провадження приходить до наступних висновків.

Переглядаючи доцільність продовження застосування вказаних запобіжних заходів, колегія суддів виходячи насамперед з вимог п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, враховує соціальні зв'язки обвинувачених, вік та стан здоров'я обвинувачених, який не виключає тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховує, та надходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть незаконно впливати на осіб, які підлягають виклику в судове засідання для допиту свідків, знищити, сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також більш м'якого ніж запобіжного заходу ніж домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 цілодобово.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами захисника ОСОБА_3 щодо мотивації зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт у зв'язку з незадовільним станом його здоров'я, а також неможливості отримання належної медичної допомоги в умовах СІЗО. Оскільки виходячи з вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення», саме керівник слідчого ізолятора є належним суб'єктом звернення до суду із відповідним клопотанням щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому, з підстав наявності захворювань, які унеможливлюють тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо даних зазначених у відповіді Київського СІЗО № 13 від 05.09.2013 за № 1852 з приводу неможливості проведення дообстеження обвинуваченого ОСОБА_8 з метою призначення належного лікування, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 чи його захисник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням щодо проведення такого дообстеження в умовах СІЗО шляхом запрошення представників лікувального закладу МОЗ України.

Також, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8, та ОСОБА_7 до 05.11.2013 включно.

З аналогічних мотивів колегія суддів вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 до 05.11.2013 включно, при цьому враховуючи задоволення усіх клопотань обвинуваченого щодо відвідувань ним дітей та лікувальних закладів, не приймає його доводи з цього приводу та доводи його захисника.

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 352 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, та ОСОБА_8 до 05.11.2013 включно.

Продовжити застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - до 05.11.2013 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: