10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2013 року Справа № 812/6932/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Тихонова І.В.;
при секретарі судового засідання: Лушниковій О.С.;
за участю представників сторін:
від позивача: Ємельяненко А.В.,
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
ВСТАНОВИВ:
09 серпня 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит» (далі - Відповідач), у якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2012 році. Так, з необхідної кількості інвалідів, розрахованої виходячи з 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік замість 349 інвалідів було працевлаштовані лише 205.
Сума розрахованої адміністративно-господарської санкції за нестворені робочі місця для інваліда за 2012 рік склала 9520037,28 грн. Вказану санкцію відповідач повинен був самостійно сплатити до 16 квітня 2013 року, однак не зробив цього.
Розмір пені в сумі 217057,14 грн. підтверджується розрахунком позову на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Позивач просив суд стягнути з відповідача несплачену адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2012 році у розмірі 9520037,28 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції у розмірі 217057,14 грн., а всього - 9737094,42 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду відгук, в якому визнав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності (а.с.25).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач має середньооблікову кількість штатних працівників у кількості 8731 осіб, норматив створення місць для інвалідів - 349, фактично у 2012 році були працевлаштовані 205 інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 66111,37 грн., що підтверджується розрахунком суми позову та звітом (а.с.5, 6).
Адміністративно-господарська санкція та факт відсутності створеного робочого місця для 205 інвалідів визначені відповідачем самостійно у звіті форми 10-ПІ за 2012 рік (а.с.6).
Крім того, довідкою від 14.05.2013 року №07/03-1372 Луганський міський центр зайнятості повідомив позивача, що ДП «Антрацит» не звітував до центру зайнятості з приводу наявності вакансій для інвалідів (а.с.8).
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875)підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Прядок), затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст.20 Закону № 875 підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством місць та умов праці для інвалідів з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без здійснення підприємством усіх існуючих заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у Законі № 875.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Крім того, відповідач визнав позовну заяву у повному обсязі, про що виклав в письмовому відзиві на адміністративний позов.
Частинами 1, 2 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд вважає, що підстави для неприйняття визнання позову відсутні, позовні вимоги позивачем доведені, тому суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а також те, що відповідач зазначивши в формі 10-ПІ фінансову санкцію фактично визнав позов, та факт відсутності одного робочого місця для інваліда у 2012 році, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. ст. 17, 18, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит» (94506, Луганська область, м. Красний Луч, вул.. Косіора, 10, МФО 304665, р/р 26001300263330 Банк ТВБВ №10012/073 першого типу філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк») на користь Державного бюджету в м. Красний Луч (р/р31218230700039 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 37983618, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції у розмірі 9 520 037,28 грн.(дев'ять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч тридцять сім гривень 28 копійок),та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 217 057,14 грн.(двісті сімнадцять тисяч п'ятдесят сім гривень 14 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 03 вересня 2013 року
Суддя І.В.Тихонов