ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 5023/4094/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О. В.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників:

позивача - арбітражного керуючого Максічко Д.О., свідоцтво №1196 від 14.06.2013р.; Новакова А.І. за довіреністю №1 від 25.07.2012р.; Кривенка О.О. за довіреністю №4 від 20.08.2012р.

відповідача - Луценко А.О. за довіреністю №259 від 17.05.2013р.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (вх.№2223Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року у справі №5023/4094/12,

за позовом Кредитної спілки "Слобода-Кредит", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бондарев Володимир Володимирович, м. Шостка,

про визнання недійсним договору №15/08-11/3 про заставу майнових прав від 04.08.2008 року та договір відступлення права вимоги №15/08-11 від 04.08.2008 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року по справі №5023/4094/12 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю (т.1,а.с. 132-139).

Визнано недійсним договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року, укладений між Публічним акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит".

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №18/08-11 від 04.08.2008 року, укладений між Публічним акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерним банком "Укргазбанк" на користь Кредитної спілки "Слобода-Кредит" сплачений судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2012р. по справі №5023/4094/12 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Кредитній спілці "Слобода-Кредит" у задоволені позову, судові витрати покласти на позивача (т.2,а.с.4-7).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок господарського суду щодо порушення Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" господарської компетенції (сукупності господарських прав та обов'язків) не відповідає вимогам чинного законодавства, зроблений на підставі формальних уявлень про інститут поруки та майнової поруки та не відповідає судовій практиці з цього питання.

Також, апелянт вважає помилковими висновки суду про те, що матеріали справи та статут Кредитної спілки не містять такого виду діяльності як передача свого майна (майнового права) в заставу чи можливості укладання договору заставу, на відміну від можливості виступати від імені кредитної спілки в якості поручителя. Апелянт вважає, що в даному випадку суд першої інстанції не врахував положень матеріального права, зокрема, приписів ст.ст. 535-559 та ст.ст. 572-593 Цивільного кодексу України. Необхідність застосування вищенаведених норм законодавства апелянт пояснює тим, що укладений сторонами договір застави або іпотеки за участю майнового поручителя за своєю природою є складним зобов'язанням, яке вміщує в собі як ознаки поруки, так і ознаки застави.

Апелянт не погоджується із твердженням суду першої інстанції, що при укладенні оскаржуваних договорів банком порушено вимоги Інструкції Національного Банку України №23015 від 08.10.1993 року "Про методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України "Про заставу", оскільки судом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення цієї інструкції, відсутні посилання на вимоги законодавства, яким господарський суд керувався, стверджуючи про таке порушення.

Крім того, апелянт вказує, що підстави відхилення господарським судом доводів відповідача стосовно повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) на оскарження договорів, застосування строків позовної давності та відсутність поважних причин для поновлення такого строку у рішенні суду першої інстанції відсутні, правова оцінка таким доводам не надавалась, тобто, має місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач - КС "Слобода-Кредит" надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№938 від 04.02.2013р.), в якому заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що по-перше, порука та застава є концептуально різними видами забезпечення виконання зобов'язань, що випливає з приписів чинного законодавства, а отже, зважаючи на те, що КС "Слобода-Кредит" уклала саме договір застави, то до даних правовідносин, всупереч тверджень апелянта, не застосовуються положення статей 553-559 Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини кредитора з майновим поручителем).

Крім того, позивач зазначив, що в ході розгляду справи про банкрутство №5023/277/11, КС "Слобода-Кредит" дізналася про укладення оспорюваних договорів. Розгляд і вирішення цієї справи зачіпає інтереси 722 кредиторів КС "Слобода-Кредит", повернення 3500000,00 грн. є необхідним для включення цієї суми до ліквідаційної маси.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року у справі №5023/4094/12 скасовано. Припинено провадження у справі №5023/4094/12 (т.2, а.с.77-80).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. у справі №5023/4094/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду (т.2, а.с.135-139).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" прийнято до провадження та її розгляд призначено на 06.08.2013р. (т.2, а.с.143-144).

06.08.2013р. ухвалою Харківського апеляційного господарського суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, для надання учасниками судового процесу додаткових пояснень по справі, розгляд справи було відкладено на 20.08.2013р. (т.2, а.с.159-161).

Апелянт - відповідач по справі надав додаткові пояснення (вх.№6960 від 16.08.2013р.) до апеляційної скарги (т.2,а.с.163-170) в яких, зокрема, зазначає, що на його думку, ліквідатор КС "Слобода Кредит" повинен був діяти за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції станом на день порушення справи про банкрутство КС "Слобода Кредит", тобто станом на 22.09.2011р. Вищезазначений Закон в старій редакції не передбачав права ліквідатора на оскарження будь-яких правочинів, укладених боржником, за винятком спеціальних підстав для їх оскарження. Відтак, звернення ліквідатора по даній справі із позовом про визнання недійсним договорів, укладених КС "Слобода Кредит" є неправомірним, однак наведене не було взято до уваги судом першої інстанції.

Крім того, апелянт ще раз зауважує, що вимоги ліквідатора про визнання правочинів недійсними були заявлені ним з пропуском трирічного строку позовної давності. Призначення у справі про банкрутство нового ліквідатора не може бути підставою для початку перебігу строку позовної давності, оскільки оскаржувані ним правочини не порушують особистих прав ліквідатора.

Також, апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувані договори укладені виконавчим органом кредитної спілки, зокрема, Головою Правління Тішаковим М.І. з порушення норм чинного законодавства та положень статуту, оскільки, ні статут, ні Закон України "Про кредитні спілки" однозначно не забороняє кредитній спілці укладати договори застави. Натомість, апелянт зазначає, що статутом КС "Слобода Кредит", в п. 4.3 передбачено, що кредитна спілка може укладати від свого імені договори, угоди, які не суперечать Закону України "Про кредитні спілки", іншим нормативно-правовим актам та статуту, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод.

Крім того, на думку апелянта, банк не порушував охоронюваних законом прав та інтересів позивача, зокрема, і інтересів 772 вкладників кредитної спілки, адже, наведене стосується справи про банкрутство, яка не є предметом розгляду даної справи, а відтак всі взаємовідносини кредитної спілки, як боржника у справі та банку, як кредитора у справі про банкрутство, всі заяви сторін у тій справі, та інші дії сторін повинні бути предметом розгляду саме у справі про банкрутство.

20.08.2013р. до судового засідання апеляційного господарського суду через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень відповідача (вх.№7072), в яких позивач, крім обставин, викладених у попередньому відзиві зазначив, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом по відношенню до Господарського процесуального кодексу України і передбачає окремий порядок провадження у справах про банкрутство. В даній справі КС "Слобода-Кредит" в особі ліквідатора здійснює оскарження договору про заставу майнових прав та відступлення права вимоги не в рамках процедури банкрутства та не зі спеціальних підстав передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визнання правочинів недійсними, а за загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в рамках позовного провадження.

Крім того, позивач зазначає, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки ліквідатор Максічко Д.О. дізнався про укладення оспорюваних договорів лише після призначення його ліквідатором КС "Слобода-Кредит".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бондарев Володимир Володимирович., відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення, т.2,а.с. 151).

Зважаючи на належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, а також, а також на те, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності третьої особи - Бондарева В.В.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.08.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Також, представником відповідача у судовому засіданні надано копію ухвали підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 27.07.2011р. у справі №5023/277/11 про банкрутство КС «Слобода-Кредит», яка долучена до матеріалів справи.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зважаючи на її необґрунтованість, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2013р. зазначив, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не з'ясував, чи звертався відповідач у справі - банк за захистом свого порушеного права по договору застави та договору відступлення права вимоги у справі № 5023/277/11 про банкрутство Кредитної спілки "Слобода-Кредит". Також, Вищий господарський суд України зазначав, що суд першої інстанції зазначене не досліджував, а суд апеляційної інстанції дані обставини не перевірив та не з'ясував наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсними договору про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) №15/08-11/3 від 04.08.2008р. та договору відступлення права вимоги № 18/08-11 від 04.08.2008р.

З наданої відповідачем копії ухвали попереднього засідання господарського суду Харківської області від 27.07.2011р. у справі №5023/277/11 про банкрутство КС "Слобода-Кредит" вбачається, що місцевим господарським судом були визнані грошові вимоги ВАТ АБ "Укргазбанк", змінене найменування ПАТ АБ "Укргазбанк", у розмірі 3500000 грн. В ухвалі попереднього засідання господарського суду Харківської області від 27.07.2011р. у справі №5023/277/11 грошові вимоги ВАТ АБ "Укргазбанк" були визнанні з підстав наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження грошового депозиту, розміщеного в Харківській філії ВАТ АБ "Укргазбанк" згідно депозитного договору №/-К від 29.07.2008р.

Однак, відповідач не надав, а в матеріалах справи відсутні докази того, що у справі №5023/277/11 про банкрутство КС "Слобода-Кредит" досліджувались оспорювані договори застави та відступлення права вимоги, їх відповідність чинному законодавству та правомірність укладення.

За таких обставин, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за позовом КС "Слобода-Кредит" про визнання недійсними договору №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 р. та договору відступлення права вимоги №18/08-11 від 04.08.2008 р., укладених між ПАТ АБ "Укргазбанк" та КС "Слобода-Кредит".

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2008 р. між Відкритим акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк", змінене найменування Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (відповідач по справі) та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" (позивач по справі) був укладений договір банківського строкового вкладу №11/1-К (т.1, а.с.18-20).

Відповідно до п.1. договору банківського строкового вкладу вкладник (позивач по справі) розміщує вільні грошові кошти в розмірі 3500000,00 грн. на депозитний рахунок №2652216200,980 МФО 350448, що відкритий у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" на умовах дійсного договору. За користування депозитом Банк сплачує вкладнику проценти із розрахунку 8% річних.

04.08.2008р. було укладено ряд договорів, зокрема:

04.08.2008р. між Відкритим акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (відповідач по справі) та фізичною особою Бондаревим Володимиром Володимировичем (позичальник - третя особа по справі) був укладений кредитний договір №15/08-11 (т.1, а.с.70-75).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 3500000,00грн. Кредит надається у строк /термін з 04.08.2008р. по 29.07.2010р. або по день визначений п.1.4. та/або в п.3.3.1., 3.3.11. цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 10% річних.

Пунктом 2.1. кредитного договору, передбачено, що згідно з договором про заставу майнових прав №15/08-11/З від 04.08.2008р. укладеного між Банком та Кредитною спілкою "Слобода -Кредит" (Заставодавець), в забезпечення виконання зобов'язання за дійсним Договором банком приймається в заставу право вимоги грошових коштів в сумі 3500000,00 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку №2652216200,980 МФО 350448, що відкритий у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (депозитний рахунок) у відповідності з умовами депозитного договору №11/1-к від 29.07.2008 року укладеного між Банком та заставодавцем.

Одночасно з вищенаведеним договором, 04.08.2008р. між Відкритим акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (застоводержатель - відповідач по справі) та Кредитною спілкою "Слобода - Кредит" (заставодавець - позивач по справі) був укладений договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) (т.1, .а.с.21-23).

Відповідно до п.1.1. договору про заставу майнових прав (грошових котів по депозитному договору), договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №15/08-11 від 04.08.2008 р., укладеного між заставодержателем та фізичною особою Бондаревим Володимиром Володимировичем. За умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний заставодержателю не пізніше 29.07.2010 року, або у інші строки/терміни, що випливають з п.1.1. Кредитного договору, повернути кредит у розмірі 3 500 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10%, а також штрафи та пеню у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з урахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору , якщо такі будуть прийняті.

Пунктом 2.1. договору про заставу майнових прав (грошових котів по депозитному договору), передбачено, що заставодавець надає в заставу застводержателю право вимоги грошових коштів в сумі 3500000,00 грн., які розміщені на депозитному рахунку № 2652216200,980 МФО 350448, що відкритий у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" у відповідності з умовами депозитного договору № 11/1-К від 29.07.08 року, укладений заставодавцем з Відкритим акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк". Депозитний договір є невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, 04.08.2008р. між Відкритим акціонерними товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (відповідач по справі) та Кредитною спілкою "Слобода - Кредит" (позивач по справі) був укладений договір про відступлення права вимоги №18/08-11. (т.1, а.с.23).

Відповідно до п.1.1. договору про відступлення права вимоги №18/08-11, з метою реалізації права вимоги, що є предметом застави згідно договору про заставу майнових прав №15/08-З від 04.08.08 року, заставодавець відступає заставодержателю свої права на кошти у сумі 3500000,00 грн., розміщені заставодавцем на депозитному рахунку № 2652216200,980 у відповідності з умовами депозитного договору №11/1-К від 29.07.08 року у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" МФО 350448, з усіма змінами та додатками до нього, який укладено між заставодавцем та заставодержателем.

В вересні 2012р. позивач, Кредитна спілка "Слобода-Кредит" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" відповідно до якого просить суд визнати недійсним вищезазначені договір №15/08-11/З про заставу майнових прав від 04.08.2008р. та договір відступлення права вимоги №15/08-11 від 04.08.2008р., які укладені між Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", в особі Харківської філії (т.1, а.с.4-6).

Підставою звернення позивача із позовом до місцевого господарського суду стало те, що факт укладення договору №15/08-11/3 про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008р., договору №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008р., а також сам зміст договорів між позивачем та відповідачем суперечить законодавству, яке діяло на момент його укладення.

Як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2013р. по справі №5023/4094/12 позов задоволено повністю.

Прийняте рішення мотивовано тим, що по-перше, чинне законодавство України про кредитні спілки та статут позивача не передбачають можливості укладення договору застави чи передачу свого майна (майнового права) в заставу. По-друге, оспорювані договори між позивачем та відповідачем не сприяють досягненню мети діяльності кредитної спілки. По-третє, оспорювані договори були укладені КС "Слобода-Кредит", як суб'єктом господарювання, з порушенням свої господарської компетенції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Частина 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вказує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, якими передбачені підстави для визнання правочину недійсним, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, встановила, що оспорювані договори вчинені із порушенням одним з учасників господарським відносин норм чинного законодавства та статутної дієздатності. Наведене підтверджується наступним.

Діяльність позивача - Кредитної спілки "Слобода-Кредит" регулюється насамперед Законом України "Про кредитні спілки" та статутом Кредитної спілки "Слобода-Кредит", затвердженим установчими зборами засновників, протоколом №1 від 09.07.2005р. (т.1, а.с.9-17).

Статтею 3 Закону України "Про кредитні спілки", передбачено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку.

Частиною 1. статті 7 Закону України "Про кредитні спілки", передбачено, що кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України.

Положення статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" встановлюють, що кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки; виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами; розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків; залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення; надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу; виступає членом платіжних систем; оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту; провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про кредитні спілки", також передбачено, що кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Аналогічні положення закріплені у статуті Кредитної спілки "Слобода-Кредит".

Так, пунктом 4.3. статуту, зазначено, що кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди , які не суперечать Закону України "Про кредитні спілки", іншим нормативним актам та цьому статуту.

Пунктом 5 статуту передбачена діяльність кредитної спілки, зокрема, можливість виступати поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, серед переліку діяльності, яку можуть здійснювати кредитні спілки, зокрема Кредитна спілка "Слобода-Кредит", відсутні такі види діяльності як передача свого майна (майнового права) в заставу чи можливості укладення договору застави та можливість відступлення права вимоги.

Натомість, як зазначалося вище, в статуті Кредитної спілки "Слобода-Кредит" передбачений такий вид діяльності як можливість виступати поручителем.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що оспорюваним договором є, зокрема, договір застави.

При цьому, колегія суддів, зазначає, що порука і застава є різними самостійним способами забезпечення виконання зобов'язань, які поміж собою не ототожнюються та регулюються різними нормами матеріального права. При цьому, розмежовуються, також, і поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки названі особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, зокрема, поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука. Майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава. Отже, правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.10.2012р. №3-43гс12 та узгоджується з практикою Вищого господарського суду України, зокрема, по справі №42/11б, постанова від 01.12.2011р.).

Таким чином, зважаючи на те, що між сторонами по даній справі було укладено договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008р. та договір відступлення права вимоги №18/08-11 від 04.08.2008 року, можливість укладання яких не передбачена Закону України "Про кредитні спілки" та Статутом КС "Слобода-Кредит", колегія суддів, дійшла висновку, що позивач при укладанні оспорюваних договорів допустив порушення вимог Закону та Статуту, що в свою чергу, є підставою для визнання таких договорів недійсними у відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до Інструкції №23015/11 від 08.10.93 "Про Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України "Про заставу", яка затверджена Національним банком України зазначено, що при укладенні договору застави (в т.ч. майнових прав) банк повинен переконатися, що особа має право на заставу майна (подається статут, положення, свідоцтво, угода, доручення, приватизаційні папери і т.ін.) (п. 6 Інструкції).

Також, колегія суддів зазначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, відповідач, повинен був перевірити право позивача на укладання оспорюваних договорів, та при цьому, у разі виявлення неможливості здійснення останнього, мав право не укладати зазначені договори, проте відповідного не здійснив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову та визнання оспрюваних договорів недійсними.

Посилання відповідача на те, що ліквідатор не мав права звертатись до суду із позовом про визнання угод недійсними колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у процедурах банкрутства юридичної особи позовна заява може бути подана арбітражним керуючим. Повноваження арбітражного керуючого випливають із норми ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент подання позову), відповідно до якої арбітражний керуючий має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом (в тому числі щодо визнання угод боржника недійсними).

Крім того, згідно ст. 25 Закону, позовна заява може бути подана ліквідатором, оскільки згідно із ст. 25 Закону з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Щодо заяви відповідача про застосування судом строків позовної давності (т.1, а.с.106), колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України щодо вимог про визнання правочинів недійсними застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалося вище, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Як свідчать матеріали справи, арбітражний керуючий Максічко Д.О. був призначений ліквідатором КС "Слобода-Кредит" ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2012р. у справі №5023/277/11. Тобто, саме 02.02.2012р. арбітражний керуючий Максічко Д.О., виконуючи обов'язки ліквідатора КС "Слобода-Кредит" до якого перейшли всі повноваження керівника юридичної особи-боржника, дізнався про оспорювані договори застави та відступлення права вимоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2012р. по справі №5023/4094/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року у справі №5023/4094/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.08.2013р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шевель О. В.