№ справи:122/10502/2012 Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.
№ провадження:22-ц/190/4108/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Ісаєв Г. А.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Ісаєва Г.А.
суддів:Белинчук Т.Г. Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Перша Сімферопольська нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право власності на спадщину частково недійсним та визнання права власності на ? частину спадкового майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що після звільнення в 2010 році з міст позбавлення волі дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_9, яка була власницею квартири АДРЕСА_1. У 2011 році дізнався про заповіт, відповідно до якого спадкоємцями є він та відповідач по справі, який скористувався його відсутністю та прийняв спадщину як єдиний спадкодавець, отримавши свідоцтво на спадщину на усе майно. На підставі викладеного просив суд визначити йому строк для прийняття спадщини, визнати свідоцтво про право на спадщину частково недійсним та визнати права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішенням суду першої інстанції порушені норми матеріального права, воно суперечить обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_6 та його представника, представника ОСОБА_7, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач без поважних причин пропустив визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_9, а його посилання на ту обставину, що на час смерті спадкодавця він відбував покарання у вигляді позбавлення воли та не знав про смерть матері та наявність заповіту, складеного спадкодавцем на його ім'я, перешкоджало йому звернутися в установлений строк до нотаріальної контори, на думку суду, не може вважатися поважною причиною пропущення цих строків та не є підставою для встановлення додаткового строку для звернення до нотаріальної контори.
Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 червня 1994 року ОСОБА_9 на випадок своєї смерті склала заповіт, за умовами якого у випадку своєї смерті заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своїм синам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рівних частках (а.с. 61).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (а.с. 10).
Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
07 червня 2002 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_7 (а.с. 56).
22 квітня 2003 року державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори посвідчені свідоцтва про право на спадщину за заповітом та законом, згідно з яким єдиним спадкоємцем усього спадкового майна став ОСОБА_7 (а.с. 71, 72).
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), яка діяла на час відкриття спадщини, передбачає, що для прийняття спадщини встановлено строк тривалістю шість місяців і саме протягом цього строку спадкоємець повинен вчинити дії, які свідчать про прийняття ним спадщини.
Частиною 3 ст. 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття ним спадщини, вважається таким, що відмовився від спадщини.
05 червня 2012 року позивач звернувся до нотаріальної контори, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, де йому роз'яснено про необхідність вирішення питання про встановлення судом додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Встановлено, що днем смерті спадкодавця в свідоцтві про його смерть вказано ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначений ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) шестимісячний строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця, збігав 08 листопада 2002 року.
З наданих позивачем доказів вбачається, що з 22 червня 1995 року по 22 червня 2010 року відбував покарання у місцях позбавлення волі звідки був звільнений по відбутті строку покарання (а.с. 11).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_6 визнав, що про смерть його матері йому стало відоме ще наприкінці травня 2002 року.
Судом правильно встановлено і позивачем не оспорюється, що з 23 червня 2010 року по 05 червня 2012 року він до нотаріальної контори письмової заяви про прийняття спадщини не подавав.
Пленум Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що вирішуючи питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернулся 05 червня 2012 року, тому питання про визначення йому додаткового строку регулюються ст.1273 ЦК України.
Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.
При розгляді справи судом не встановлено будь-яких поважних причин, які б перешкоджали позивачу у визначений законом шестимісячний строк подати заяву до нотаріальної контори, чи вчинити будь-яку із дій, яка передбачена ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) або скористатися своїм правом після звільнення з міст позбавлення волі звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Названі позивачем причини пропуску строку судом були перевірені, їм дана правильна правова оцінка, висновки суду по їх оцінці відповідають вимогам ст. 212 ЦПК України, апеляційною скаргою не спростовуються та не дають підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ним не пропущено строк для звернення до нотаріальної контори і суд першої інстанції невірно застосував положення про строк позовної давності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на дані правовідносини положення про строк позовної давності не розповсюджується.
За таких обставин, установивши, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, колегія суддів відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу та залишає судове рішення без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Белинчук Т.Г. Підлісна І.А.