УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 151484/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакова О.О.,

Глушко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-

Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

16.08.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі по тексту - управління) в якому просить визнати протиправними дії управління щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни; зобов'язати управління провести нарахування та виплату позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в період з 01.01.11р. по червень 2011р.розмірі 30% мінімальної пенсії за віком визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2012 року заявлений позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління щодо не нарахування невиплати позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 16 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»., виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « з урахуванням фактично сплачених сум.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду від 30 січня 2012 року у справі №2а-5058/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко