ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.08.2013 Справа №901/2019/13
За позовом Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості за договором
Суддя Ейвазова А.Р.
Представники:
від позивача - Пількевич В.В. за довіреністю № 14-60 від 22.03.2013;
від відповідача - Кривошеєв О.Г. за довіреністю №20-3/6378/4 від 27.12.2012.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (далі - ОП «Кримтеплокомуненерго») (з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві) та просить стягнути заборгованість у розмірі 8 975 894,11 грн., що складається із:
- 6 892 585,74 грн. основної заборгованості;
- 93 029,73 грн. збитків від інфляції;
- 430 473,39 грн. процентів;
- 1 229 824,79 грн. пені;
- 1 559 805,24 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору №26/1 - БО про закупівлю природного газу від 08.02.2012 року, в частині оплати природного газу, отриманого у січні-квітні 2012року, у строк, встановлений договором (а.с.2-5).
Відповідач у справі - ОП "Кримтеплокомуненерго" у відзиві на позов заявлені вимоги в частині основної заборгованості у розмірі 6 892 585,74грн. визнав та просив, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір: пені - до 614 912,40грн.; штрафу - до 779 902,62грн. (а.с.89).
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі; представник відповідача - позов в частині стягнення основної заборгованості визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
08.02.2012 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ОП «Кримтеплокомуненерго» укладено договір №26/1-БО про закупівлю природного газу (а.с. 9-14, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу (покупцеві) імпортований природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ у обсязі, зазначеному п.1.2 цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 продавець передає з 01.01.2012 по 31.12.2012 природний газ у обсязі до 10 189,0 тис. м3.
Ціна 1000м3 природного газу визначена сторонами п.3.1 договору у розмірі 3 945,90грн. (з ПДВ); загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 40 204 775,10 грн. (з ПДВ).
Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі у одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).
На виконання п.1.2 договору позивач поставив протягом січня 2012 року - квітня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 6 019,561 тис.м3 на загальну суму 23 752 585,74 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи:
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 на суму 482 117,95 грн. (а.с.18);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 на суму 1 737 379,77 грн. (а.с.19);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 на суму 4 960 848,61 грн. (а.с.20);
- акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 590 586,80 грн. (а.с.21);
- акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 6 208 988,08 грн. (а.с.22);
- акт приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 2 404 465,73 грн. (а.с.23);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 на суму 392 786,72 грн. (а.с.24);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 на суму 4 555 987,44 грн. (а.с.25);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 на суму1 692 226,84 грн. (а.с.26);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2012 на суму 21 682,71 грн. (а.с.27);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2012 на суму 545 193,17 грн. (а.с.28);
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2012 на суму 160 321,92 грн. (а.с.29).
Станом на 19.04.2013 відповідачем частково здійснено розрахунки за переданий природний газ на загальну суму 16 860 000,00 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів за період з 08.02.2012 по 19.04.2013 (а.с.110-111).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати переданого товару не виконані; заборгованість за товар, переданий відповідно до вищевказаних актів прийому-передачі, на момент розгляду справи складає 6 892 585,74 грн.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач повністю визнав заборгованість за поставлений газ у вказаному розмірі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати переданого газу, встановлені умовами договору, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 892 585,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів за весь час прострочення є обґрунтованими. При цьому, розмір процентів, за розрахунком суду, за заявлений період - з 15.02.2012 по 19.04.2013 складає більшу суму, однак, оскільки позивач заявив вимоги про стягнення процентів за такий період у розмірі 430 473,39 грн., вимоги саме у такому розмірі підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції у сумі 93 029,73 грн., нарахованих на заборгованість за спірний період, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Так, позивач при розрахунку втрат від інфляції невірно визначив період нарахування - без врахування умов договору щодо строку виконання зобов'язання з оплати, зокрема: не зважаючи на те, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу у січні 2012 року є простроченим лише з 15.02.2012, нарахування проведено з 16.01.2012; на суму боргу за поставлений природний газ у лютому 2012 року проведено нарахування починаючи з 16.02.2012, хоча поставка мала бути оплачена в строк до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу тощо.
Також, позивачем при здійсненні розрахунку не враховані місяці періоду прострочення, у яких індекс інфляції дорівнював сумі, яка менше одиниці (має місце дефляція), тобто враховані не всі періоди прострочення, що призвело до збільшення суми нарахувань (п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 №01-06/928/2012), зокрема, втрати від інфляції на заборгованість за газ поставлений у березні 2012 року та квітні 2012 року здійснено з 16.11.2012, а не з початку виникнення заборгованості - відповідно з 15.04.2012 та 15.05.2012.
За розрахунком суду, позивач не зазнав збитків від інфляції за період з моменту прострочення до звернення до суду з позовом, виходячи із суми заборгованості та періоду прострочення за всіма заявленими місяцями поставки (сукупні втрати від інфляції складають від'ємне значення), у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 93 029,73 грн. слід відмовити.
Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків суми простроченого платежу.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Враховуючи встановлення факту порушення строків оплати відповідачем, суд вважає вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими. При цьому, за розрахунком суду розмір пені за заявлений період складає більшу суму.
Також, зважаючи на факт порушення зобовязань з оплати та наявність прострочення понад 30 днів, позивачем обгрунтовано заявлені вимоги про стягнення штрафу, виходячи з розміру, встановленого за згодою сторін у договорі.
Однак, згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.
Так, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У даній справі позивачем не доведено того, що порушенням зобов'язань з оплати природного газу у встановлений строк, відповідачем йому заподіяно збитків, розмір яких перевишує або дорівнює заявленим штрафним санкціям.
В судовому засіданні позивач заперечував проти зменшення розміру неустойки, вказуючи на наявність у нього збитків, на підтвердження чого надав звіт про фінансові результати за 2012 рік. Між тим, позивачем не доведено того факту, що саме з вини лише відповідача і саме виключно у зв'язку з порушенням ним зобов'язань саме за цим договором йому заподіяно збитків у відображеному у звіті розмірі.
Враховуючи вказані обставини, а також зважаючи на те, що відповідач також за наслідками діяльності у 2013 році є збитковим підприємством, а також те, що договором встановлена відповідальність у межах одного виду (господарсько-правова), однак, у вигляді сплати неустойки двох видів, зважаючи на значний розмір штрафних санкцій, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій: штрафу - до 800 000грн., пені - до 900 000грн.
При цьому, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 329 824,79 грн. пені, 759 805,24 грн. штрафу за прострочення понад тридцять днів суд відмовляє.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, а саме у розмірі 68 820,00 грн., зважаючи на виникнення спору з його вини.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 03.09.2013.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 6 892 585,74 грн. основної заборгованості, 430 473,39 грн. процентів, 800 000 грн. штрафу, 900 000 грн. пені, а також 68 820 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 93 029,73 грн. збитків від інфляції, 759 805, 24 грн. штрафу, 329 824,79 грн. пені у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова