ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.08.2013Справа №901/2512/13
За позовом фізичної особи-підприємця Портнової Нонни Ігорівни (вул. Інтернаціональна, 131, кв. 57, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)
до відповідача - 26-го житлово-будівельного кооперативу "Надежда" (вул. 60 років ВЛКСМ, 28, м. Євпаторія, АР Крим)
про спонукання укласти договір.
Суддя І.І.Дворний.
Представники від сторін:
позивач - Портнова Н.І, паспорт МК894412 виданий 01.07.98 р., фізична особа-підприємець;
від позивача - Ярмола С.К, довіреність № б/н від 09.08.2013, представник;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: 30 липня 2013 року фізична особа-підприємець Портнова Нонна Ігорівна звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про спонукання 26-го житлово-будівельного кооперативу "Надежда" укласти договір оренди нежитлового приміщення площею 91,7 м. кв. в будинку №28 по вул. 60 років ВЛКСМ у м. Євпаторії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 01 січня 2013 року між ним та 26-им житлово-будівельним кооперативом "Надежда" укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 91,7 кв.м. розташованого у місті Євпаторії по вул. 60 років ВЛКСМ, 28 строком до 31 липня 2013 року. Як стверджує позивач, з огляду на закінчення строку дії договору він неодноразово звертався до керівника житлово-будівельного кооперативу з проханням продовжити строку дії договору, втім 14 липня 2013 року від відповідача надійшов лист з повідомленням, що договір у строк до 01 липня 2013 року не продовжений та позивач має звільнити займане приміщення до 01 серпня 2013 року. За переконанням позивача, лист відповідача не може розцінюватись як належна відмова від продовження строку дії договору та порушує права позивача, як орендаря, що витратив на відновлення орендованого приміщення 124110,00 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про забезпечення позову у задоволенні якого суд, керуючись приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, відмовив з огляду на його необґрунтованість і непідтвердженість належними та допустимими доказами.
Через неявку представника відповідача у судове засідання та з метою витребування від сторін додаткових доказів по справі суд в порядку приписів статі 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 13 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.
У судове засідання, що відбулось 29 серпня 2013 року, з'явився позивач та його представник, які підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні та надали суду письмові пояснення від фізичної особи-підприємця Молокова І.М., який колись займав орендоване приміщення та брав участь у його ремонті.
Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований рекомендованою кореспонденцією.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням 26-го житлово-будівельного кооперативу "Надежда" є адреса: вул. 60 років ВЛКСМ, 28, м. Євпаторія, АР Крим. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином сповіщений судом про дату, час і місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01 січня 2013 року 26-ий житлово-будівельний кооператив "Надежда" (за договором орендодавець) та фізична особа-підприємець Портнова Нонна Ігорівна (за договором орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець зобов'язується надати орендарю в орендне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 91,7 кв.м. розташоване у місті Євпаторії по вул. 60 років ВЛКСМ з правом здачі приміщення в суборенду і з правом укладання договору з Крименерго на постачання електроенергії.
У розділі 2 договору сторони закріпили свої права та обов'язки, зокрема, орендодавець зобов'язаний надати приміщення в користування орендаря у термін, передбачений даним договором, попередити орендаря про всі права третіх осіб на що здається в суборенду майно, стежити за використанням приміщення за призначенням. орендар, у свою чергу, зобов'язаний підтримувати майно в справному стані, проводити поточний ремонт за узгодженням з орендодавцем, своєчасно оплачувати орендну плату згідно рахунків орендодавця (за безготівковим розрахунком) за погодженням сторін та дотримуватись виконання санітарних, протипожежних вимог та вимог з охорони праці.
Відповідно до умов пункту 5.1 договору він набирає чинності з 01 січня 2013 року та діє до 31 липня 2013 року.
Сторони узгодили, що продовження договору укладається в письмовій формі щонайменше за один місяць до закінчення терміну дії договору. Пролонгованим договір вважається після підписання обома сторонами додаткового договору (пункти 5.2-5.3).
Всі зміни та доповнення даного договору у відповідності до пункту 6.6 закріплюються підписанням додаткової угоди.
Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, умови викладені у договорі є обов'язковими для їх виконання.
Як стверджує позивач, звертаючись до суду із даною позовною заявою, 14 липня 2013 року він отримав від відповідача лист у якому повідомлялось про розірвання договору оренди у зв'язку із закінченням строку на якій він був укладений та недотриманням орендарем строків оплати орендної плати. Також, відповідач у листі вказав, що в строк до 01 серпня 2013 року позивач має звільнити займане приміщення та передати його по акту приймання-передачі.
Вважаючи, що лист відповідача є належною відмовою від продовження строку дії договору та порушує права позивача, як орендаря, який витратив на відновлення орендованого приміщення 124110,00 грн., позивач звернувся до суду із позовом про спонукання 26-го житлово-будівельного кооперативу "Надежда" до укладення з фізичною особою-підприємцем Портновою Нонною Ігорівною договору оренди спірного нежитлового приміщення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги фізичної особи-підприємця Портнової Нонни Ігорівни не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частина 1 статті 321 Цивільного кодексу встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Так, відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вже було вказано вище, договір оренди від 01 січня 2013 року був укладений між сторонами на строк до 31 липня 2013 року, а закінчення цього строку є підставою для його припинення та виникнення у орендаря обов'язку по поверненню майна орендодавцеві.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає що спонукання до укладення договору можливе лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір через пряму вказівку закону або на підставі обов'язкового для виконання акта планування, у тому числі державного замовлення, яке видано компетентним органом.
Втім, позивачем, в обґрунтування заявлених вимог, не наведено прямих вказівок закону або угоди згідно з яких договір оренди нерухомого майна є обов'язковим для укладення сторонами.
Твердження позивача на неправомірну односторонню відмову відповідача від взятого на себе зобов'язання укласти новий договір є безпідставним, оскільки, як встановлено судом, строк дії договору оренди закінчився, відповідач, як власник переданого в оренду майна визначив порядок його використання, який не передбачає наступну оренду. Доказів того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір на новий строк або продовжити строк дії вже укладеного договору суду на його вимогу на час розгляду спору представлено не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Крім того, згідно статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорах про спонукання до укладення договору в рішенні необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Втім, відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить спонукати відповідача укласти з ним договір спірного приміщення, але не викладає умови договору які мають бути у ньому закріплені, не додає проект договору та не зазначає у якій редакції він бажає укласти договір - у попередній чи у новій, тощо. Тому вимога про зобов'язання відповідача укласти договір на невизначених умовах та у невідомій редакції у будь-якому разі не може бути задоволена.
Враховуючи наведене, спонукання відповідача укласти з позивачем договір оренди є протиправним та порушить права відповідача.
Приписами статей 12, 13 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положенням статей 15,16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
З наведеного вбачається, що рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своєї позиції, зокрема, не наведено жодної належної обставини, за якої відповідача слід спонукати укласти з ним договір оренди нежитлового приміщення.
З огляду на викладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Портнової Нонни Ігорівни є недоведеними і необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Питання щодо відшкодування орендодавцем вартості здійсненого орендарем ремонту спірного приміщення, на яке посилався позивач, може бути вирішено шляхом подання в загальному порядку відповідної позовної заяви за умови вірно обраного позивачем способу захисту свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29 серпня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 03 вересня 2013 року.
Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя І.І. Дворний