Справа № 249/4743/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 серпня 2013 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючої-судді Стріжакової Г.В.
при секретарі Абдуллаєвій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. Свої вимоги мотивував тим, що працював на підприємствах вугільної промисловості з квітня 1992 року, на підприємстві відповідача в якості електрослюсаря підземного, гірничого монтажника, з повним робочим днем під землею з 29 листопада 2001 року по 18 липня 2013 року. Під час роботи на підприємстві відповідача позивач ОСОБА_2 був вперше визнаний таким, що втратив працездатність згідно з висновком МСЕК від 16 липня 2013 року. Втрата працездатності визначена в розмірі 35%, з яких 5% - втрата працездатності у зв'язку із травмою пальця лівої руки 26 березня 2002 року, 30% - за профзахворюванням. Визнаний інвалідом 3 групи вперше. Заключний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, другої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеню. Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2013 року, причиною захворювання є висока концентрація пилу на робочому місці. Вуглепородний пил багатократно перевищував допустимі санітарні норми у зв'язку з недоліками технології видобутку. Крім того, позивач зазначив, що через професійне захворювання має проблеми зі здоров'ям, втратив основну спеціальність, позивачу протипоказана фізична праця, робота в підземних умовах. Вказав, що відчуває моральні страждання, хвороба прогресує, позивач не тільки втратив роботу, але й не в змозі виконувати хатню роботу, втратив можливість активного відпочинку. Вточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його корись моральну шкоду у розмірі 9 000грн., завдану внаслідок профзахворювання (а.с.1-3, 64).
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив слухати справу без його участі (а.с.64).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає, просив справу розглянути у його відсутність (а.с.60). Надав суду заперечення, в якому вказав, що позивачем не подано достатніх висновків про спричинення йому моральної шкоди. При працевлаштуванні позивач був проінформований під підпис про умови праці, наявності на робочому місці, де він буде працювати, шкідливих та небезпечних виробничих факторів, котрі ще не ліквідовані, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, також право на пільги та компенсації за роботу в таких умовах, згідно з діючим законодавством. Відповідно абзацу 2 пункту 3.8 положення наказу МОЗ України від 22.11.1995 року № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, висновком медичних органів, як підставою для відшкодування моральної шкоди також може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або лікарсько-консультативної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, який зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання або інших наслідків, дані про депресію або інші негативні прояви в стані потерпілого. Позивач надав суду докази, які вказують на фізичну втрату працездатності, але не моральних страждань. Вказує, що при втраті працездатності в розмірі 35% позивач повинен був погано почувати протягом декількох років, про мав повідомити безпосередньо керівника або вищі органи підприємства задля переведення на більш легкі умови праці, але позивач цього не зробив, і, почуваючи себе погано, він не переживав моральні страждання. Посилаючись на п.2 ст.6, п.1 ст.14 ЗУ «Про охорону праці», п.5 ППВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» просив відмовити в задоволенні позову (а.с.61).
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що між позивачем і відповідачем існували трудові правовідносини: позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем під землею, в тому числі на Шахтоуправлінні ім.. 17 Партз'їзду виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Шахтарськантрацит» з 01.04.1992 року по 04.05.1993 року - електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею, на ДХК «Шахтарськантрацит» дочірнє підприємство ДВАТ «Шахтоуправління «Шахтарське-Глибоке»: з29.11.2001 року по 01.04.2006р. електрослюсарем підземним 5 та 4 розряду з повним робочим днем під землею, з 14.01.2010р. по 18.07.2013р. гірничим монтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею в усіх випадках (а.с.8-15).
27.06.2013р. складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4, в якому вказано, що комісією, до складу якої включені лікар з гігієни праці Шахтарського районного управління - філія Головного управління Держсанепідслужбиу Донецькій області, лікар пульмонолог, заступник директора з охорони праці ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока», голова профкому ВП Шахта «Шахтарська-Глибока», начальник відділу страхових експертів, проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускладнений легеневою недостатністю першого-другого ступеня. Захворювання професійне вперше. Стаж роботи 39 років 9 місяців, із них - 3 роки 5 місяців за професією, 21 рік в умовах шкідливих факторів. Умови та характер праці згідно з Гірничною класифікацією відводяться до 3 класу 2 ступеня по впливу локальної вібрації та важкої праці. Встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Супутній діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз із гіпертензією СН один (І 25.0). На момент розслідування хворий ОСОБА_2 не працює. Професійне захворювання виникло в зв'язку з недосконалістю технології видобутку вугілля, неефективністю роботи захисних засобів, засобів індивідуального захисту піддавався несприятливих виробничих факторів, впливу вуглецевопородного пилу в концентраціях перевищуючих ГДК. Несприятливий мікроклімат, перепади температури та швидкості руху повітря по шляху пересування по гірничим виробіткам. Причина виникнення професійного захворювання: вуглецепородний пил в концентраціях 22-40 мг/м3 при ГДК 6.0 мг/м3 на протязі 40-60% робочого часу в зміну. Вказані заходи, які необхідно здійснити директору шахти з метою ліквідації та запобігання професійним захворюванням, вказано на латентний характер розвитку хвороби (а.с. 18,19,33,34).
З виписок з амбулаторної картки, направлення на МСЕК від 14.06.2013 року вбачається, що позивач звертався за медичною допомогою з приводу хронічного бронхіту, хронічного обструктивного захворювання легенів, на консультацію пульмонолога протягом 2012 -2013 року(а.с.20,36,43-46).
З відомостей про умови праці позивача вбачається, що позивач працював в тяжких умовах, перебував під впливом фізичних перевантажень. Йогопраця була пов'язана з впливом комплексу шкідливих виробничих факторів, характерних для підземних виробіток, які спричинили профзахворювання. Усі роботи виконувалися в умовах підвищеної концентрації вугільно-породнього пилу (а.с.21).
З акту санітарно-епідеміологічного обстеження ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» від 15.04.2013 року вбачається, що праця позивача виконувалася в умовах, де параметри мікроклімату, зміст пилу в повітрі робочої зони не відповідають вимогам ДСТУ 12.1005-88, еквівалентні рівні шуму вище допустимих ДСТУ 12.1.003-89, СН №3233-03 (санітарний стан гірничих виробок по біологічним факторам не задовольняє гігієнічні вимоги СпиН № 4630-88 роботи виконувалися в умовах підвищеної концентрації вугільно-породнього пилу, підвищеної температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, потужності праці та статистичного навантаження (а.с.24-26).
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 15.04.2013 року № 666 ОСОБА_2, 1957 року народження, працюючи електрослюсарем підземним виконував поточний ремонт забойного обладнання, комбайна, пускателів, маслостанцій, конвеєрів, вентиляторів, монтаж, демонтаж обладнання, забезпечення безперебійної роботи автоматичних установок, поточний та капітальний ремонт електрообладнання та його блоків, приймав участь в доставці елементів обладнання, його запчастин; піддавався впливу вугільно-породного пилу в концентрації до 35, 5 мг/м3 при ПДК 6,0 мг/м3 (за результатами лабораторних досліджень газоаналітичної лабораторії 6ВГСО); вібрації загальній та локальній 105/ мг/м3 при нормативному значенню 107/112 мг/м3; швидкості руху повітря 2, 5 при нормативному значенні 1, 1 м/сек, відносної вологості повітря 79, 0 % при нормативному значенні 75-95 %, маса підняття та переміщення вантажу 36-40 кг при нормативному значенні 30 кг. Працюючи гірничим монтажником виконував роботи по монтажу та демонтажу обладнання, секцій механічної крепі, конвеєрів, комбайнів, маслостанцій, трансформаторних підстанцій, ремонту, ревізії та наладці секцій механічної крепі в діючих лавах, відбивку породи, виїмку вугіллю відбійним молотком, ґрунту, відновленню, перекріпленню та погашенню гірничих видобутків, доставці та видачі матеріалів, погрузну гірничої маси та транспортні засоби. Умови і характер праці відповідно до Гігієнічної класифікації відносяться до 3 класу 4 ступеня, до 3 класу 2 ступеня по пиловому фактору, до 3 класу 2 ступеню по тяжкості праці (а.с.27-28).
У повідомленні про професійне захворювання від 12.06.2013 року, складеному по формі П-3 вказано, що ОСОБА_2 встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускл. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне вперше. (а.с. 29).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії № 1175 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє місце роботи з впливом небезпечних чинників - ВП «Шахта «Шахтарська-глибока» ДП "Шахтарськантрацит» встановлено професійний характер захворювання вперше:хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускладненелегеневою недостатністю першого-другого ступеня (а.с.30,39,40).
ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в третьому терапевтичному відділенні ДОКЛПУ «обласна клінічна лікарня профзахворювань» в період з 30.05.2013 року по 13.06.2013 року з основним діагнозом хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етиології, друга стадія, помірний перебіг, ускладнений легеневою недостатністю першого-другого ступеня, захворювання професійне встановлене вперше (а.с.31-32,40,41).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 16.07.2013 року ОСОБА_2 встановлено третю групу профзахворювання та 35% втрати професійної працездатності з 16.07.2013 року вперше, дата переогляду 01.08.2015 року, наданий висновок про умови та характер праці: протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця. Може працювати на поверхні без вказаних протипоказань: підсобним робочим, сторожем, вахтером. Огляд та лікування у лікаря-пульмонолога, реабілітаційне лікування. (а.с.48-50).
Позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності повторно по сукупності,30% - хронічне обструктивне захворювання легенів вперше встановлене 12.06.2013 року та 5% трудове каліцтво 26.03.2002 року - повторно, визначена потреба у санаторно-курортному лікуванні, медикаментозне лікування (а.с.65).
Відповідно до ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про охорону праці" від 14.10.1992 року охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до ч.3 ст.153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин механізмів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Статтею 158 КЗпП України передбачено, що власник зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, засобів механізації та автоматизації виробництв, позитивного досвіду з охорони праці.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.
Судом встановлено, що позивач працював на роботах з повним робочим днем під землею на підприємстві відповідача. За період роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці у позивача виникло професійне захворювання. В результаті огляду на МСЕК йому 12.06.2013 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30% з 16.07.2013 року до 01.08.2015 року (переогляд); рекомендовано медикаментозне, санаторно-курортне лікування.
В результаті професійного захворювання позивачу протипоказана важка фізична праця, він не може продовжувати працювати на виробництві, виконувати домашню роботу. У зв'язку з постійними болями, задишкою не може вести повноцінний спосіб життя, брати участь в різних заходах, проводити своє дозвілля з друзями. Через усе це він відчуває фізичні і моральні страждання. Шкода, що завдана його здоров'ю, є незгладимою. Згідно приписів лікарів йому рекомендовано уникати важких фізичних навантажень, у зв'язку з цим він повинен постійно проходити курси реабілітаційного лікування, що викликає додаткові труднощі і необхідність витрачати кошти на лікування.
Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що узгоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав професійне захворювання. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв'язку з встановленням йому 30% втрати професійної працездатності, це викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля. Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, що порушення законних прав позивача призвело його до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, що встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів. З огляду на викладене, суд вважає, що підтвердження факту моральних страждань медичним висновком не є обов'язковим.
Судом встановлено, що право позивача на відшкодування шкоди виникло з дня встановлення вперше стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 30% - висновком МСЕК від 12.06.2013 року, у термін, коли набрав чинності ЗУ №717-У від 23.02.2007р., яким виключені статті ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності", що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди, передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФСС.
Конституційний Суд зазначив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця). Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з порушенням ЗУ "Про охорону праці" і не застосуванням роботодавцем заходів захисту робітників. За таких обставин необхідно застосувати ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Тому ДП "Шахтарськантрацит" є належним відповідачем по даній справі, з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного професійним захворюванням. Представник відповідача вказав, що вимоги не визнає, але обґрунтував свої заперечення.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: тривалість хвороби позивача у зв'язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому ним біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення йому МСЕК уперше 30% втрати професійної працездатності; обмеження у праці та необхідність подальшого лікування. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя та сім'ї, що його моральні страждання носять тривалий характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила особисті права позивача на життя, на охорону здоров'я, тощо. Необхідно врахувати, що перед встановленням професійного захворювання позивач працював саме у відповідача, що у період роботи у відповідача виникло та встановлено професійне захворювання, що відповідачем складений акт форми П-4, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло в зв'язку недосконалістю технології видобутку вугілля, неефективністю роботи захисних засобів, засобів індивідуального захисту піддавався несприятливих виробничих факторів, впливу вуглецевопородного пилу в концентраціях перевищуючих ГДК. Несприятливий мікроклімат, перепади температури та швидкості руху повітря по шляху пересування по гірничим виробіткам. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої профзахворюванням, в розмірі 9000,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, вказаний розмір відшкодування відповідає характеру і глибині його моральних страждань.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з ДП "Шахтарськантрацит" підлягають стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 229 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, ст.ст.1, 13 ЗУ "Про охорону праці", ст.ст.1,153,237-1 КЗпП України, ЗУ №717-У від 23.02.2007р., ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4, ст.ст.3,10,11,15,60,79,81,88, 154,197,209,212,214,215,223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 9000,00грн.
Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" у дохід держави судовий збір у сумі 229 грн.40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Г.В. Стріжакова