Головуючий у 1 інстанції Ікорська Є.С.
Категорія 57 Доповідач Песоцька Л.І.
У Х В А Л А
Іменем України
14 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Мальцевої Є.Є., Гаврилової Г.Л.
при секретарі Костомановій А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2013 року у справі за її скаргою на дії та бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області,
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даною скаргою, посилаючись на те, що не отримала від ВДВС відповідь на свою заяву про роз'яснення рішення суду, яким вона була зобов'язана демонтувати перегородку до вхідної двері належної їй квартири, а 19 червня 2013 року без повідомлення та узгодження з нею державний виконавець Крилова Л.Ю. вчинила дії з виконання зазначеного рішення суду.
Просила визнати неправомірними дії державного виконавця та неправомірною бездіяльність ВДВС щодо ненадання їй відповіді на заяву про роз'яснення рішення суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2013 року у задоволені скарги ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати і задовольнити скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4, які підтримали доводи скарги, пояснення представника ВДВС Крилової Л.Ю., яка заперечувала проти скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_3 зобов'язано здійснити демонтаж самочинно встановленої перегородки до вхідної двері належної їй на праві власності квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 у загальному коридорі квартир НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та привести коридор у первісний стан, придатний для цільового використання, за свій рахунок. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2012 року з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду виключено посилання на квартиру НОМЕР_4 (а.с. 17-22).
За заявою позивача ККП «Керуюча компанія «Західна» на підставі виданого судом виконавчого листа 25 лютого 2013 року Жовтневим ВДВС було відкрито виконавче провадження і запропоновано ОСОБА_3 до 5 березня 2013 року виконати рішення суду, здійснити демонтаж самочинно встановленої перегородки до вхідної двері належної їй на праві власності квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 у загальному коридорі (а.с.8). Копію зазначеної постанови ОСОБА_3 отримала, але рішення суду у добровільному порядку не виконала (а.с.54).
Неодноразово вона викликалась до ВДВС з приводу примусового виконання рішення суду (а.с. 50, 53),
7 червня 2013 року їй було направлено рекомендованим листом повідомлення про здійснення 19 червня 2013 року примусового виконання рішення суду (а.с.30-31, 35, 25).
19 червня 2013 року державним виконавцем у присутності понятих, дільничного інспектора міліції, представників ККП «Керуюча компанія «Західна» виконано рішення суду, а саме: здійснено демонтаж самочинно встановленої до вхідної двері квартири НОМЕР_1 перегородки, про що складено акт.
Відмовляючи у задоволені скарги, суд виходив з відсутності законних підстав для її задоволення. З висновком суду не можна не погодитись.
Зі справи вбачається, що рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 жовтня 2012 року, яким ОСОБА_3 була зобов'язана здійснити демонтаж самочинно зведеної перегородки до належної їй на праві власності квартири у загальному коридорі квартир НОМЕР_2 і НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1, набрало чинності 21 листопада 2012 року. До суду із заявою про роз'яснення рішення, у разі його незрозумілості, ОСОБА_3 не зверталась.
З її пояснень та пояснень представника ВДВС Крилової Л.Ю., матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_3 була повідомлена ВДВС про відкриття виконавчого провадження, їй пропонувалось виконати рішення у добровільному порядку, неодноразово вона попереджалась про примусове виконання рішення суду. Після її звернення 1 квітня 2013 року до ВДВС із заявою, в якій, посилаючись на те, що їй незрозуміло, які двері, у загальний тамбур чи у її квартиру, і куди треба перенести, вона просила відповідь вручити особисто їй в руки, попередньо узгодивши з нею дату отримання відповіді (а.с. 9), вона знову неодноразово була попереджена державним виконавцем про необхідність знесення самочинно встановленої нею перегородки до її квартири. 7 червня 2013 року ОСОБА_3 за місцем її проживання було направлено замовленим листом повідомлення про те, що 19 червня 2013 року буде проведено примусове виконання рішення суду (а.с.30-31, 34). Вказаний лист повернуто поштою до ВДВС 13 липня 2013 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.25). До початку виконання рішення суду 19 червня 2013 року державний виконавець за телефоном повідомила ОСОБА_3 про примусове виконання рішення суду. В той же день у її відсутності з участю представників позивача ККП «Керуюча компанія», дільничного міліціонера та понятих була знесена перегородка до вхідної двері належної заявнику квартири НОМЕР_1, про що складено відповідний акт (а.с.29). 20 червня 2013 року ВДВС постановлена ухвала про закінчення виконавчого провадження, копія якого направлена заявнику (а.с.27).
З посиланнями ОСОБА_3 на те, що діями державного виконавця порушено її права на недоторканість житла; держаний виконавець не мала судового дозволу на примусове проникнення до житла, погодитись не можна, оскільки в даному випадку мало місце виконання рішення суду про знесення самочинно зведеної перегородки у загальному тамбурі.
Згідно ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.
Тому неспроможні посилання у скарзі на те, що державний виконавець незаконно організувала знесення перегородки.
Виконавчі дії проводились державним виконавцем у присутності працівника міліції, про залучення якого була винесена постанова від 17 червня 2013 року (а.с.29, 33) та понятих.
Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до виконання протягом року. Зазначений строк дотримано.
Частиною 2 статті 30 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Проте, порушення строку виконання виконавчого документу, відповідно до ст. 49 Закону, саме по собі не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Тому посилання заявника на те, що державний виконавець не мала права виконувати рішення суду після спливу двох місяців з дня відкриття провадження, є безпідставними.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3
Ухвала суду відповідає вимогам ст. ст. 383, 387 ЦПК України і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді