ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2011 р. 11:02 Справа №2а-13058/10/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим
про визнання недійсним та скасування рішення,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність від 07.97.2011 б/н
представник відповідача - Малишева Т.В., довіреність від 20.10.2010 № 11387/10/10-0
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії (далі - відповідач, ДПІ в м. Євпаторія), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0003981701/0 та від 30.09.2010 № 0003971701/0.
Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, які були долучені до матеріалів справи (а.с.29).
Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).
Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 20.05.2003, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Євпаторії з 23.05.2003 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
З 09.09.2010 по 22.09.2010 працівниками відповідача на підставі наказу від 09.09.2010 № 743 було проведено документальну позачергову перевірку про ухилення суб'єктом господарської діяльності від оподаткування при нарахуванні (виплаті) заробітної плати, інших відшкодувань, які підлягають оподаткуванню за період з 01.07.2007 по 20.06.2010.
За результатами даної перевірки 22.09.2010 року було складено Акт №1674/17-1-20-НОМЕР_1 (а.с.9-13).
Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення абз. 4 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» , абз. 2 п. 4 «Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, у зв'язку з чим нараховано єдиного податку у сім 1300,00 грн., у т.ч. за листопад 2007 - 600,00 грн., березень-вересень 2007 - 700,00 грн.; а також ст. 7,8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у сумі 293,95 грн., у т.ч. за липень- листопад 2007 - 113,94 грн., березень-вересень 2008 - 180,01 грн.
На підставі акту перевірки №1674/17-1-20-НОМЕР_1 від 07.12.2010року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- Від 30.09.2010 № 0003971701/0 про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 293,95 грн. основного зобов'язання та 587,9 грн. штрафних(фінансових) санкцій;
- Від 30.09.2010 № 0003981701/0 про нарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 1300,00 грн. (а.с.7,8)
Не погодившись із зазначеними вище рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98-суб'єкти малого підприємництва -фізичні особи мають право самостійно вибрати спосіб оподаткування доходів по єдиному податку шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"(далі - Указ)від 03.07.1998 р. № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць (п. 2 Указу).
Згідно абз. 4 п. 2 Указу у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Судом встановлено, що з 01.01.2007 позивач здійснював діяльність на умовах єдиного податку, як вбачається з акту перевірки в 2007 році позивач відповідно до заяв про реєстрацію платником єдиного податку вказував одного найманого працівника ОСОБА_5, в 2008, 2009 - одного найманого працівника, в 2010 - двох найманих працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.40-43).
Проте підчас перевірки було встановлено, що дві фізичні особи також працювали у позивача, які не були включені до заяви про отримання свідоцтв про сплату єдиного податку:
- ОСОБА_8.( липень 2007) ;
- ОСОБА_4 (липень-листопад 2007, березень -вересень 2008)
Вказані відомості було отримано з пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_4.(а.с.44-45).
Вказані відомості було підтверджено також відповіддю на вимогу суду ВАТ «Завод Вимпел» (а.с.88), голова правління якого листом від 10/05/2011 за вих. № 175/01 підтвердив виписку на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_4 пропусків як співробітникам ОСОБА_1, якій орендував приміщення у ВАТ «Завод - Вимпел» (а.с.90).
Твердження позивача щодо відсутності між ним та ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладених та зареєстрованих письмових трудових договорів на думку суду не спростовує використання праці найманих працівників, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0003981701/0 про нарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 1300,00 грн.
Щодо нарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає, що відповідач , встановлюючи розмір отриманих ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від позивача доходів керувався тільки їх особистими поясненнями.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Ставка оподаткування відповідно до ст. 7 Закону складає 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Проте в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів обґрунтування сум виплаченого доходу у розмір, зазначеному в акті перевірки. На думку суду сума отриманого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 доходу, зазначена в їх особистих поясненнях, які залучені до матеріалів справи, відповідно до ст. 70 КАС України не можуть бути належними доказами визначення розміру отриманого доходу, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення 30.09.2010 № 0003971701/0 підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевказані факти суд робить висновок про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.
Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними податкові повідомлення -рішення.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії від 30.09.2010 № 0003971701/0.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд, вважає за можливим відповідно до ст.94 КАС України стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 1,70 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.05.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 24.05.2011р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163,181 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 30.09.2010 № 0003971701/0 .щодо застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 11928,08 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, кв.АДРЕСА_1 з Державного бюджету України судовий збір 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Котарева Г.М.