Справа № 303/5422/13-ц

2/303/2644/13

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 22550,61 грн., посилаючись на те, що 16.11.2011 року між ними був укладений договір позики, що підтверджується розпискою, за умовами якої відповідач взяв у позивача позику в сумі 19320 грн. із зобов'язанням повернути гроші до 31.12.2011 року. Зазначив, що він виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши останньому грошові кошти в сумі 19320 грн., проте, відповідач не повернув кошти позивачу, що свідчить про невиконання зобов'язань за договором. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 22550,61 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що дійсно брав у позику грошові кошти, проте не повернув їх у зв'язку з важким матеріальним становищем.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики за умовами якого, позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 19320 грн., а останній зобов'язався повернути суму позики до 31.12.2011 року, про що була складена розписка від 16.11.2011 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами на підтвердження укладання договору позики була складена розписка від 16.11.2011 року.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено умови безпроцентності договору позики. Оскільки договір укладений на грошову суму, що перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто він не є безвідсотковим в силу закону, і в самому договорі не зазначено, що він являється безвідсотковими. А так як в договорі не встановлений розмір відсотків, то такий розмір, відповідно до ст. 1048 ЦК України, визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики було укладено 16.11.2011 року. Відповідач позичив грошові кошти в загальній сумі 19320 грн., в договорі зазначено конкретну дату як строк, до якого позичальник зобов'язується повернути ці кошти - до 31.12.2011 року.

У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) суми позики у визначений сторонами у договорі строк кредитор може вимагати застосування наслідків, встановлених ч. 1 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, сторони визначили строк дії договору позики, тому, виходячи зі змісту положень ч. 1 ст 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення застосовуються положення ст. 625 ЦК України як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Виходячи із строку дії договору позики та розміру облікової ставки НБУ у відповідний період, судом здійснено наступний розрахунок процентів: за період з 16.11.2011 року по 31.12.2011 року (46 днів) при обліковій ставці НБУ 7,75 % та суми позики 19320 грн., відповідно до якого сума процентів становить 188,70 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, стягнення процентів за користування чужими грошима, як гарантія прав позикодавця, у розмірі 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, має застосовуватися із дня, наступного за днем, який визначено сторонами, як строк виконання зобов'язання. За вказаним договором позики, наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовуються з 01.01.2012 року по 04.08.2013 року (581 день) про, що зазначив позивач та розмір яких становить 922,60 грн.

Враховуючи те, що між сторонами був укладений договір позики, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув у встановлені договором строки суму позики позивачу, у зв'язку з сим визнав позов, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 20431,30 грн., в тому числі: 19320 грн. заборгованості за договором позики; 188,70 грн. процентів за договором позики; 922,60 грн. - 3 % річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 229,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 6, 202, 204, 207, 526, 530, 625, 629, 1046, 1047, 1049, ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 20431,30 (двадцять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 30 коп., в тому числі: 19320 грн. заборгованості за договором позики; 188,70 грн. процентів за договором позики; 922,60 грн. - 3 % річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 229,40 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний