Дата документу Справа № 328/1802/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/259/13 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.289 ч.3 КК України Ушатий І.Г. Доповідач у 2-й інстанції

Кузьмичов В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Кузьмичова В.Ю.,

суддів Жовніренко В.П., Імберової Г.П.,

при секретарі Лебедєвій К.С.,

за участю прокурора Кметя А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, судимий 21.02.2001 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст.140 ч.2 КК України (в редакції 1960р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік,

засуджений за ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960р.) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.2 ст.123 КК України (в ред. 1960р.) до 1 року позбавлення волі;

за ч.3 ст.289 КК України (в ред. 2001р.) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2001р. остаточно призначено покарання 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Строк відбування покарання обчислюється з 21.11.2012р.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів в серпні 2001 року, увійшов до складу організованої ОСОБА_5 злочинної групи, спільно та за попередньою змовою з яким, а так само з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в період з 10 по 20 серпня 2001 р. скоїв низку розбійних нападів, заволодінь транспортними засобами та інші злочини на території Запорізької області.

Будучи активними учасниками організованої злочинної групи, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, діючи погоджено між собою і у відповідності з планом, підшукували знаряддя і засоби вчинення злочинів, виконували інші дії за вказівкою ОСОБА_5, спрямовані на досягнення спільної злочинної мети, також брали безпосередню участь у вчинюваних злочинах, виконуваних злочинах, виконуючи відведені їм ролі.

Готуючись до скоєння злочинів, в серпні 2001 р. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знайшли маски для приховування обличчя, рукавички, мотузки, липку стрічку, наручники, ножі, сокиру, молоток, які поклали і перевозили в спеціальній сумці.

Крім того, для забезпечення мобільності при вчиненні злочинів, швидкості пересування і перевезення майна, здобутого злочинним шляхом, учасники організованої групи використовували автомобілі: «Фольксваген-Пассат» д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, ВАЗ 2102 д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_9; ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10, якими вони при підготовці і в процесі своєї злочинної діяльності незаконно заволоділи спеціально для цих цілей.

На виконання наміру і здійснення злочинних планів в серпні 2001 р. ОСОБА_5, достовірно знаючи, що у жителя с. Зелений Яр Чернігівського району Запорізької області ОСОБА_8, який займається підприємницькою діяльністю, є матеріальні цінності, запропонував ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 здійснити на нього розбійний напад.

Маючи при себе ножі, маски для приховування обличчя і мотузку для зв'язування потерпілих, 10 серпня 2001 р., приблизно о 23 год., співучасники прибули в зазначене село до домоволодіння АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_8

Діючи узгоджено і відповідно до плану, надівши у дворі будинку маски і приготувавши ножі, учасники злочинної групи подзвонили в двері, які відчинив ОСОБА_8

Погрожуючи йому ножами, співучасники напали на нього, штовхнувши і поваливши його на підлогу, спочатку ОСОБА_5 та ОСОБА_11, а за ними ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проникли в житло.

В той час, як ОСОБА_3 та ОСОБА_6, продовжуючи погрожували ножами, зажадали від ОСОБА_8 негайної видачі грошей, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пройшли далі в будинок і, виявивши в спальній кімнаті дружину ОСОБА_12, також погрожуючи ножами, напали на неї та зажадали негайної видачі грошей.

Реально сприймаючи загрози , потерпілі вказали місця зберігання в будинку грошей, крім яких ОСОБА_3 спільно з іншими співучасниками, обшукавши будинок, заволоділи індивідуальним майном і грошима, що належали ОСОБА_8 на загальну суму 847,25 грн.

Зв'язавши потерпілого мотузкою учасники злочинної групи, виявивши в гаражі, розташованому у дворі будинку, автомашину, повантажили в неї викрадене, але не змогли самі запустити двигун.

Розв'язавши ОСОБА_8, звинувачені спонукали його зробити це і, заволодівши його автомашиною «Фольксваген-Пассат» д.н.НОМЕР_1, насильно утримуючи його, зникли з місця злочину.

20 серпня 2001 р. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_7, з метою вчинення злочинів прибули в м. Токмак Запорізької області. Підшукуючи об'єкт злочинного посягання, зазначені особи вирішили найняти водія, який займається надання послуг з перевезення громадян для того, щоб зробити відносно нього розбійний напад та заволодівши його індивідуальним майном, на його ж автомобілі виїхати в м. Запоріжжя.

21 серпня 2001 р., приблизно о 00.00 год., учасники організованої злочинної групи, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля кафе «Красуня» по вул. К. Лібкнехта в м. Токмак, домовилися з ОСОБА_10, під керуванням якого був автомобіль ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_2, про поїздку в с. Балашівка Чернігівського району Запорізької області.

Коли автомобіль знаходився за межами міста, на автодорозі Камянка-Дніпровська-Бердянськ біля с. Світле Токмацького району Запорізької області, ОСОБА_5, з метою вчинення розбою, діючи умисно, згідно домовленості з співучасниками під вигаданим приводом попросив ОСОБА_10 зупинити автомобіль, що той і зробив.

Тоді ж, ОСОБА_3, раніше вчинивши розбій, та ОСОБА_7, діючи погоджено з ОСОБА_5, виконуючи відведені їм ролі, погрожуючи ножами, напали на ОСОБА_10 та зажадали від нього негайної передачі індивідуального майна. В результаті чого потерпілий, сприймаючи погрози як реальні і дійсні, передав співучасникам злочину своє майно, і всього ОСОБА_5 та члени організованої ним злочинної групи заволоділи індивідуальним майном ОСОБА_10 на загальну суму 1861,74 грн. Зв'язавши потерпілого і заволодівши його автомобілем, вони залишили його на місці злочину, а самі уїхали в м. Запоріжжя.

Крім цього, ОСОБА_3, діючи спільно з іншими членами організованої злочинної групи вчинив ряд заволодінь транспортними засобами, які згодом використав при скоєнні розбійних нападів та інших злочинних дій.

Так, 10 серпня 2001 року, приблизно о 23 годині, в ході здійснення розбійного нападу на ОСОБА_8, ОСОБА_3, діючи умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою швидкого вибуття з місця злочину, проникли в гараж, розташований у дворі будинку АДРЕСА_2 в с. Зелений Яр Чернігівського району Запорізької області, для заволодіння транспортним засобом потерпілого.

Співучасники, погрожуючи ножами, тобто застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_8, повторно, незаконно заволоділи належним йому автомобілем «Фольксваген-Пассат», держномер НОМЕР_1, вартістю 5500 грн., заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, яким розпорядилися за своїм розсудом.

19 серпня 2001 р., приблизно о 23 годині, ОСОБА_5, діючи умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 та з відома ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння транспортним засобом осіб, що займаються приватним візництвом пасажирів, з метою пересування учасників злочинної групи, прибули до залізничного вокзалу в м. Василівка Запорізької області.

Підшукавши об'єкт злочинного посягання - автомобіль ВАЗ-2102 держномер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_9, під вигаданим приводом, домовившись з ним про поїздку, вони виїхали за межі міста.

Приблизно о 23 год. 15 хв., коли автомобіль знаходився на автодорозі біля с. Широке Василівського району Запорізької області, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, погрожуючи ножами, зажадали від ОСОБА_9 пересісти на заднє пасажирське сидіння, що той і зробив. Після чого ОСОБА_5 пересів за кермо автомобіля і направив його в бік м. Токмак, де в автомобіль сів ОСОБА_3

Таким чином учасники організованої злочинної групи, повторно, незаконно заволоділи вищевказаним автомобілем вартістю 6000 грн, заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Незаконно утримуючи потерпілого і використовуючи його автомобіль при пересуванні по території Запорізької області, вони управляли ним для прибуття в необхідні місця, після чого 21 серпня 2001 р., приблизно в 00 год. 50 хв., відпустили ОСОБА_9 та віддали йому транспортний засіб.

21 серпня 2001 р., приблизно о 00-00 годин, ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, з метою прибуття в м. Запоріжжя, перебуваючи на автодорозі Кам'янка-Дніпровська - Бердянськ біля с. Світле Токмацького району Запорізької області, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я ОСОБА_10, незаконно заволоділи належним йому автомобілем ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_1 вартістю 5300 грн., заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, та розпорядилися ним на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_3, діючи в складі організованої ОСОБА_5 злочинної групи, з метою використання автомобілів потерпілих при вчиненні розбійних нападів, незаконно позбавляли їх свободи та утримували поруч із собою.

19 серпня 2001 року, після заволодіння належним ОСОБА_9 автомобілем, ОСОБА_3, діючи умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, перебуваючи на автодорозі біля с. Широке Василівського району Запорізької області, незаконно позбавили волі потерпілого.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7, діючи з відома ОСОБА_3, при затриманні ОСОБА_9 погрожували йому ножем, тобто способом небезпечним для життя і здоров'я, та згодом, пересуваючись по території Запорізької області на автомобілі потерпілого, утримували останнього всупереч його волі та перешкоджали вибирати місце перебування в період з 23 год. 15 хв. 19 серпня до 00 год. 50 хв. 21 серпня 2001 року.

ОСОБА_9, сприймаючи загрози реально і дійсно, побоюючись за своє життя і здоров'я, не міг чинити опір та був змушений підкорятися вимогам членів організованої злочинної групи.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні, вказує на те, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, не врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних ним злочинів, а також те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, вчинив низку нових злочинів у складі організованої групи та через незначний проміжок часу після притягнення до кримінальної відповідальності та в період відстрочки виконання вироку, понад 10 років переховувався від органів слідства, що свідчить про те, що він намагався уникнути передбаченої законом відповідальності.

З урахуванням наведеного прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання: за ст.142 ч.3 КК України (в ред. 1960 р.) 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст.289 ч.3 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст.123 ч.2 КК України (в ред. 1960 р.) 2 роки позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України призначити 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; на підставі ст.71 КК України остаточно призначити 9 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 просили вирок змінити, призначити останньому покарання за ст.142 ч.3 КК України (в ред. 1960 р.), із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, за ст.289 ч.3 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна; при складанні покарань та складанні вироків застосувати способи, зазначені у вироку та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Обґрунтовуючи скарги захисник та обвинувачений вказували на те, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_3 визнав свою вину, щиро покаявся та активно сприяв в розкритті злочинів, приймав участь у скоєнні злочинів, оскільки був залежний від організатора злочинів ОСОБА_5, попросив вибачення у потерпілих, добровільно у повному обсязі відшкодував завдані збитки, одружений, має на утриманні малолітнього сина, страждає рядом хронічних захворювань, в зв'язку з чим потребує постійного нагляду у лікарів, характеризується виключно позитивно, скоїв злочини 12 років тому назад та втратив свою суспільну небезпеку, у вчинених злочинах виконував другорядну роль, залишив злочинну діяльність та вийшов з організованої групи за власним бажанням, після злочинної діяльності у 2001 році до будь-якої відповідальності не притягувався, інших злочинів не вчиняв, займався суспільно-корисною працею, а потерпілий ОСОБА_10 просив суд про призначення м'якого покарання.

З урахуванням наведених обставин апелянти вважають, що у суду були всі підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора , який її подав, частково, просив скасувати вирок та ухвалити свій, яким по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 перекваліфікувати дії обвинуваченого зі ст.142 ч.3 КК України (в ред.1960 року) на ст. 142 ч.2 КК України (в ред.1960 року) та призначити за вказаною частиною статті закону покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацію майна. За ст. 142 ч.3 КК України (в ред. 1960 року) по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацію майна. Остаточно за сукупністю злочинів та вироків призначити покарання у вигляді 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацію майна.

Захисник та обвинувачений підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення скарги прокурора.

Вислухавши доповідача про сутність вироку та зміст апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарга прокурора є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги захисника та обвинуваченого слід задовольнити частково з наступних підстав.

В апеляційних скаргах не ставиться під сумнів доведеність вчинення ОСОБА_3 злочинів , які зазначені у вироку суду. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, які зазначені в обвинувальному акті, визнав повністю та докладно пояснив про обставини та роль у злочинних діях по епізодам 2001 року.

За його погодженням та погодженням інших учасників судового розгляду інші докази, крім пояснень обвинуваченого та вказаних у вироку Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2002 року, пояснень потерпілого ОСОБА_10, яким були визнані винними та засуджені за вчинення вказаних у обвинувальному акті злочинів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не досліджувалися.

Наслідки, передбачені п. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження інших доказів, були роз'яснені учасникам судового розгляду, при цьому обвинуваченому ОСОБА_3 було зрозуміло, що він буде позбавлений можливості оскаржити обставини вчинення злочинів. Обґрунтованість не дослідження інших доказів не оскаржується в апеляційних скаргах.

Між тим, при кваліфікації дій ОСОБА_3 судом допущена помилка у застосуванні законодавства України про кримінальну відповідальність.

З обвинувального акту вбачається, що злочини, вчинені ОСОБА_3 мали місце у серпні 2001 року, тобто до вступу у законну силу КК України від 05 квітня 2001 року.

З розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України від 05 квітня 2001 року вбачається, що дії особи за злочини, які вчинені до набрання законної сили цим Кодексом повинні бути кваліфіковані за ознаками злочинів КК України 1960 року та за цим же Кодексом призначено покарання.

Однак при вирішенні питання про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених КК України 1960 року, вимоги закону судом не дотримані.

По епізоду розбійних нападів 10 серпня 2001 року на потерпілого ОСОБА_8 та 21 серпня 2001 року на потерпілого ОСОБА_10 в фабулі обвинуваченого ОСОБА_3 суд помилково в якості кваліфікуючої ознаки злочинів вказав на вчинення злочину у складі організованої групи .

Крім того, у вироку по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 помилково вказано вчинення розбою з проникненням у житло. Однак, з фабули обвинувального акту та вироку по цьому ж епізодові вбачається, що розбійний напад на водія автомобіля ОСОБА_10 вчинено у автомобілі та на проїзній частині автошляху, по якій потерпілий у якості пасажирів перевозив раніше засудженого ОСОБА_13 та ОСОБА_7

Тому кваліфікуюча ознака ч.3 ст. 142 КК України 1960 року по цьому епізоду - вчинення розбійного нападу з проникненням у житло , є явною помилкою.

Незважаючи на вчинення злочинів до набрання діючого КК України законної сили судом при визначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків помилково зроблено посилання на ст. 70 та 71 КК України . Однак, при визначені остаточного покарання, суд був повинен керуватися ст. 42 та 43 КК України 1960 року.

Зі змісту ст. 404, п. 3 ст. 408 КПК України вбачається, що при розгляді апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого та змінити вирок суду.

Допущені помилки при кваліфікації судом дій ОСОБА_3 вбачаються з фабули обвинувачення та вироку суду, і не потребують додаткового дослідження доказів та оцінки доведеності вчинення злочинів, так як судом не враховані вимоги розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України від 05 квітня 2001 року про необхідність кваліфікації дій винної особи, що вчинила злочини до 01 вересня 2001 року за КК України 1960 року.

Тому вирок суду на підставі ст. 408 КПК України підлягає зміні, оскільки з вироку суду за вчинення розбійних нападів слід виключити помилково визначені кваліфікуючі ознаки .

На думку колегії суддів, апеляційна скарга прокурора, в якій він вважає призначене покарання занадто м'яким та з цих підстав просить винести свій вирок, яким призначити більш сурове покарання, не відповідають обставинам справи та даним про обвинуваченого .

З урахуванням вимог ст. 39 КК України 1960 року при призначенні покарання взято до уваги щире каяття ОСОБА_3, який визнав свою вину у вчинених злочинах, на протязі більше як 10 років не вчиняв інших злочинів, має сім'ю та на утриманні малолітню дитину, по місцю проживанню характеризуються позитивно, його роль у вчиненні злочинів менш значна, чим інших учасників злочинів .

З досліджених судом першої інстанції доказів та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 після вчинення злочинів покинув злочинну групу, яку очолював засуджений ОСОБА_5, та відмовився від подальшої участі у вчиненні злочинів під керуванням ОСОБА_5 З метою розірвати стосунки з організованою злочинною групою ОСОБА_3 покинув територію України.

Крім того, по епізодам у вчинені розбійних нападів помилково вказані ознаки, які обтяжують покарання та зроблена неправильна кваліфікація дій ОСОБА_3 по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 , що тягне зміну вироку , зменшення обтяжуючих ознак та об'єму звинувачення.

З огляду на всі обставини справи та обставини, що вказують на необхідність зміну вироку з зменшенням обтяжуючих обставин, слід вважати, що доводи прокурора про занадто м'яке покарання є безпідставними.

Між тим, доводи скарги захисника про пом'якшення призначеного покарання з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_3 заслуговують на увагу.

Роль ОСОБА_3 у вчиненні злочинів менш значна, ніж роль організатора і виконавця цих злочинів ОСОБА_5 та інших співучасників. Обвинувачений покинув організовану ОСОБА_5 групу злочинців, які в подальшому вчинили ще 25 тяжких злочинів, після цього на протязі 10-ти років ОСОБА_3 злочинів не вчиняв, створив сім'ю, офіційно працював на підприємстві в РФ, має на утриманні малолітню дитину, страждає рядом хронічних захворювань.

Крім того, він на відміну від інших співучасників злочинних дій у повному обсязі відшкодував усім потерпілим завдану шкоду, три угнаних автомобіля повернув потерпілим.

Цілий ряд наведених пом'якшуючих обставин, менш значна роль у вчинених злочинах, з урахуванням відношення обвинуваченого до них, його бездоганна поведінка після вчинення злочинів, на думку колегії суддів є винятковими обставинами, які є підставами для застосування ст. 44 КК України 1960 року та призначення ОСОБА_3 основного покарання за ст. ст. 142 ч.3, 142 ч.2 КК України 1960 року та 289 ч.3 КК України 2001 року нижче від найнижчої межі, передбаченими частинами статей закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, залишити без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 03 липня 2013 року відносно ОСОБА_3, змінити.

Виключити з вироку посилання на ознаку вчинення злочинів у складі організованої групи осіб при вчиненні розбійних нападів.

Призначити ОСОБА_3 по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 за ст. 142 ч.3 КК України 1960 року із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 зі ст. 142 ч.3 КК України 1960 року на ч.2 ст. 142 КК України 1960 року та призначити покарання із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому.

За ст. 289 ч.3 КК України 2001 року із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна , яке належить особисто обвинуваченому.

На підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 142 ч.3, 142 ч.2, 123 ч.2 КК України 1960 року, ст. 289 ч.3 КК України 2001 року шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим призначити покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить особисто обвинуваченому.

На підставі ст. 43 КК України 1960 року за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2001 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке особисто належить обвинуваченому.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

Кузьмичов В.Ю. В.П. Жовніренко Г.П. Імберова