Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Категорія 42 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Кочегарової Г.Л., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Костомановій А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_5на заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено повністю. Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнуто з на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 110,70 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального закону і неправильне застосування положень матеріального права.

У відповідності з положеннями ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний розглядає справу у відсутності відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які належними чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_4,- ОСОБА_6, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, позивачку ОСОБА_3, її представника ОСОБА_7, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов висновку про те, що позивачка, як власник квартири, має право на свій розсуд розпоряджатися та користуватися спірною квартирою, і оскільки відповідачки перешкоджають їй у реалізації права власності та не набули в установленому законом порядку права користування, вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви які є переконливими.

У відповідності із положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст.386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою про здійснення певних дій для запобігання порушенню свого права власності іншою особою.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як установлено судом, за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 13 липня 2012 року, ОСОБА_3 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2. Право власності зареєструвала в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації». (а.с.4-5)

Відповідно до рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 05.03.2012 року, що набрало законної сили 25.04.2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_8, попереднього власника зазначеної квартири, про визнання права користування жилою площею в квартирі та визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовлено. (а.с.150-154)

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до суду з даним позовом та уточнюючи його, позивачка посилалась на те, що відповідачі перешкоджають їй у вселенні в спірну квартиру, права користування жилою площею в якій не набули, продовжують проживати до цього часу, чим порушують її права власника, звільняти жилу площу відмовляються.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_6 при розгляді справи в апеляційному суді не заперечувала, що відповідачі і на цей час проживають у спірній квартирі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність примусового виселення відповідачів без надання іншого приміщення на підставі положень ч.1,2 статті 99 та ч.1 статті 109 ЖК УРСР, статей 317,319, 386, 391 ЦК України оскільки вони добровільно не звільняють на вимоги нового власника квартири жиле приміщення, на яке не набули права користування або власності та перешкоджають позивачці у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном .

Посилання відповідачів на те, що судом розглянуто справу і вирішено питання про права і обов'язки в їх відсутності, без притягнення до участі в справі в якості третьої особи продавця ОСОБА_9 та за відсутності позовних вимог щодо вселення в спірну квартиру є безпідставними, на висновки суду не впливають, як і посилання в мотивувальній частині рішення на статті 116 та 157 ЖК УРСР.

Нових обставин чи доказів, які б не досліджувались в суді першої інстанції і вплинули на правильність висновків суду в апеляційній скарзі не наведено.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального закону, не спростовують висновків суду, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і підстав для його скасування або зміни не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді