КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" серпня 2013 р. Справа№ 5011-73/11230-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Сітайло Л.Г.
За участю представників сторін:
позивача: Залерцов М.О. - пред. за дов. №134 від 01.07.2013;
відповідача: Кіщук Т.В. - пред. за дов. №б/н від 25.09.2012;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №8
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2013р.
у справі № 5011-73/11230-2012 (Головуючий суддя - Баранов Д.О., судді: Марченко О.В., Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПАТ "АК "Київводоканал")
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №8 (надалі - ОСББ №8)
про стягнення 149 568,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. позов задоволено частково: підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 13 624,58 грн. - основного боргу, 576,83 грн. - 3% річних, 1830,83 грн. - інфляційних втрат, 398,62 грн. - пені та 311,39 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог позивача.
Скаржник наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції без достатніх та передбачених законом доказів, встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором за період з липня 2009 по червень 2012, оскільки за вказаний період, відповідно до зведеного акту взаєморозрахунків має місце переплата на 17 549,67 грн. Також, скаржник стверджує, що суд помилково встановив, що позивачем надано відповідачу послуги 66 070,12 грн. та дійшов висновку про наявність заборгованості в розмірі 13 624,58 грн. Окрім того, Договором не передбачено постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої. Скаржник стверджує, що судом не враховані вимоги розпоряджень КМДА від 31.05.2010 №392 та від 29.12.2010 №1222, що та безпідставно був заявлений позов про стягнення вартості холодної води, що використовується для підігріву відповідачем без укладання відповідного Договору з вини позивача та із застосуванням при визначенні її вартості тарифу, який встановлений не для холодної води, що використовується для підігріву гарячої, а передбачає вартість комунальних послуг з централізованого постачання холодної води і має відповідні складові.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.
Ухвалою від 31.05.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 19.06.2013.
В судове засідання 19.06.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився. Представником позивача в судовому засіданні було подано заяву відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 19.06.2013 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд на 14.08.2013.
В судове засідання від 14.08.2013 представники сторін з'явилися. Заслухавши пояснення представників сторін, в яких Позивач стверджує, що у відповідача перед ПАТ "АК "Київводоканал" існує заборгованість за Договором від 19.07.2000 №8309/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, натомість, відповідач зазначає, що не існує заборгованості за вказаним договором, оскільки станом на 01.07.2012 мала місце переплата, яка склала 177549,67 грн. Ухвалою суду від 14.08.2013 зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за договором за спірний період у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 21.08.2013
21.08.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення суду, до початку судового засідання на виконання вимог ухвали суду подано акт звірки взаєморозрахунків.
В судове засідання від 21.08.2013 представники сторін з'явилися
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ №8 про стягнення заборгованості за надані з липня 2009 р. по червень 2012 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 138 875,07 грн., 3% річних - 3420,44грн., пені - 398,62 грн. та інфляційні втрати - 6 874,35 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення, за яким позивач зобов'язався постачати питну воду, а відповідач оплачувати її вартість та надані послуги. Зазначає, що в період з липня 2009р. по червень 2012р. відповідачу надано послуг з водопостачання і водовідведення, проте, оплату за надані послуги здійснено частково у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 138 875,07 грн., з врахуванням боргу , що утворився станом на 01.07.2009 року.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем здійснено нарахування за поставлену холодну воду без розщеплення платежів за холодну воду та холодну воду для підігріву із застосуванням відповідних коефіцієнтів. Договору на постачання холодної води для підігріву між сторонами укладено не було. Таким чином, позивачем безпідставно заявлений позов про стягнення вартості холодної води, що використовується для підігріву відповідачем без укладання договору та із застосуванням при визначенні її вартості тарифу, який встановлений не для холодної води, що використовується для підігріву гарячої, а який передбачає вартість комунальної послуги з централізованого постачання холодної води і має відповідні складові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
19.07.2000р. між ДКО "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є позивач, та ОСББ №8 (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №8309/4-13, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента, каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання і селищах України.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, приймає каналізаційні стоки, здійснює заміну, ремонт несправних лічильників.
Згідно п. 2.2 абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками лічильників, зареєстрованих постачальником.
Відповідно до наданого відповідачем робочого проекту розміщення бойлерної, бойлерна та елеваторний вузол керування тепловою мережею розміщені в підвалі будинку відповідача та перебувають у нього на балансі, що, також, не заперечується позивачем.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).
При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).
Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а, також, забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).
Згідно з пунктами 3.1 - 3.6 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального проводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом. Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Даний договір є змішаний та містить елементи договору поставки та надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що представники позивача разом з уповноваженими представниками відповідача, щомісячно, знімають показники з водолічильників, які знаходяться на межі балансової належності, та визначають об'єми наданих послуг з постачання питної води, що передається відповідачу для її подальшого використання ним у своїй господарській діяльності щодо забезпечення споживачів послугою з гарячого водопостачання. Показники з водолічильників були внесені в акти про зняття показників з приладів обліку, що є документами первинного бухгалтерського обліку. Акти про зняття показань з приладів обліку, що підписані та погоджені повноважними представниками відповідача, були складені відповідно до умов чинного Договору.
Відповідач не надав доказів того, що він уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.
В позовній заяві позивач зазначає, що за період з липня 2009р. по червень 2012р. включено, розмір заборгованості відповідача за отриману воду становить 138 875,07 грн. (з врахуванням боргу розміром 120 442,33 грн., що утворився станом на 01.07.2009р.), зазначена обставина підтверджується, також, наданим позивачем 02.04.2013р. розрахунком заборгованості.
В ході розгляду справи в місцевому господарському суді представник відповідача, керуючись нормами ст. 267 ЦК України, подав заяву про застосування позовної давності від 25.09.2012 б/н.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 15.08.2012р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті направленому до господарського суду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем пропущена позовна давність. Клопотань про визнання причин пропущення позовної давності поважними, позивачем суду не надано.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосувати позовну давность та задовольнив заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, а тому вимоги про стягнення заборгованості за період до серпня 2009р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При виставленні рахунків до сплати позивач керувався розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ, які були чинні на момент надання послуг у спірному періоді (т. 2 а.с. 188-191) про встановлення тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня 2009р. по червень 2012р. позивачем надано відповідачу послуг по водопостачанню на загальну суму 66 070,12 грн., об'єм наданих послуг відповідачем не заперечується, проте, за отримані послуги відповідач розрахувався частково за цей період у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 13 624,58 грн., що підтверджується наданим позивачем розгорнутим розрахунком позовних вимог від 29.03.2013 №166.
Відповідно до Зведеного акту звірки за послуги водопостачання та водовідведення від 20.08.2013 №213-20 відповідач виконав контрозрахунок на підставі Розпоряджень КМДА №392 від 31.05.2010, №1222 від 29.12.2010, №99 від 27.01.2011, але не надано суду обґрунтуваннь, щодо використання саме тарифів, встановлених вказаними розпорядженнями.
Зведений акт звірки, на який посилається відповідач (т. 1, а. с. 171), є одностороннім, в якому не відображено реальну заборгованість та проведення розрахунків між сторонами, тому не береться судом до уваги.
Тому, доводи апеляційної скарги не спростовують наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог та висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 624,58 грн. - основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом зроблено вірно перерахунок, за яким за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 576,83 грн. та 1830,83 грн. - інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.
У зв'язку із викладеним, відповідачу правомірно було нараховано 398,62 грн. - пені.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а позовні вимоги є обґрунтованими на суму 16 430,86 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-73/11230-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №8 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-73/11230-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-73/11230-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Ропій Л.М.
Сітайло Л.Г.