Справа № 226/1444/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року . м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Карнауха А.П.;

при секретарі - Грабовській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області,відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі про стягнення одноразової допомоги і втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання, витрат на лікування та санаторно-курортне лікування та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з позовами про невиплату одноразової допомоги в зв»язку із професійним захворюванням, стягнення втраченого заробітку та витрат, понесених на лікування, відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він працював механізатором КСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області, правонаступником якого є ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області,і згідно висновків МСЕК та інституту медицини праці НАН України №1111 від 16.10.1996 року йому встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням.

Рішенням правління КСП від 27.02.1996 року йому було нараховано одноразову допомогу в розмірі 60 середньомісячних заробітків в сумі всього 5175 грн. 60 коп.

Частину цих коштів йому було виплачено. Але вважає, що розмір одноразової допомоги обрахований неправильно. Значна сума її недоплачена внаслідок неправильного визначення середньомісячного заробітку, з якого нараховується така допомога.

Також йому через заниження суми середньомісячного заробітку недоплачено втрачений заробіток внаслідок професійного захворювання.

ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області йому також не відшкодовані витрати на лікування, пов»язаного із професійним захворюванням та вартість санаторно-курортного лікування. Також в повній мірі не відшкодована моральна шкода, заподіяна професійним захворюванням.

Через неправильно визначений середньомісячний заробіток йому не в повній мірі виплачено втрачений заробіток Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Під час розгляду його позовів судами ОСОБА_1 неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги. Остаточно ним сформовані наступні позовні вимоги.

Просить суд визначити середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання в розмірі 210 грн.43 коп. Стягнути з ПСП «Україна « с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області на його користь 71816 грн. 74 коп. недонарахованої та недоплаченої одноразової допомоги в зв»язку із професійним захворюванням та 43763 грн. 46 коп. втраченого заробітку з врахуванням інфляції за час недоплати. Також стягнути з ПСП вартість санаторно-курортного лікування в сумі 2648 грн. та відшкодувати вартість ліків в сумі 4868 грн. У відшкодування моральної шкоди стягнути з ПСП 30000 грн. А всього стягнути з ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області на його користь 152648 грн. 32 коп.

Зобов»язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі перерахувати та виплатити йому з 01.04.2001 року недоплачену суму втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання із розрахунку середньомісячного заробітку 210 грн.43 коп.

Також просив стягнути із відповідачів 12597 грн. 51 коп. судових витрат.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав і пояснив суду,що

він працював механізатором у КСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області. В 1995 році внаслідок отруєння ядохімікатами отримав професійне захворювання. Переніс 2 операції. Був направлений на ВТЕК. До 18.11.1995 року проходив лікування у інституті медицини праці НАН України. Потім ще з 20.11.1995 року по 28.11.1995 року стаціонарно лікувався. З 12.12.1995 по 28.12.1995 року також був на стаціонарному лікуванні. Потім його направили на Вінницьку облМСЕК, яка 01.02.1996 року встановила йому 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 60% втрати працездатності. Через це він просив керівництво КСП «Україна» зробити необхідний розрахунок та виплатити кошти, які він повинен був отримати через таке захворювання та інвалідність. Але такого розрахунку не зробили. Видали довідку про середньомісячний заробіток за 3 місяці 1995 року. Заробіток був встановлений у 136 грн. Цей заробіток не відповідав дійсності і він звергнувся до суду. Судовим рішенням був встановлений середньомісячний заробіток у 1997 році. Також частково стягнута моральна шкода. В 1998 році КСП припинило виплачувати йому середньомісячний заробіток. Він знову звернувся до суду. Судовим рішенням середньомісячний заробіток, з якого повинні нараховуватись всі компенсаційні виплати був встановлений у 168 грн. Потім це рішення було скасовано Верховним Судом України.

За весь цей час йому було виплачено 8890 грн. 08 коп. одноразової допомоги. Недоплачено втрачений заробіток в сумі 21628 грн. 17 коп. Оскільки частково втрачений заробіток до 01.04.2001 року КСП йому виплатило, то недоплата складає 18037 грн. 04 коп. З урахуванням коефіцієнта підвищення цін за час до 01.04.2001 року стягненню підлягає 43760 грн. 46 коп. втраченого заробітку та 71816 грн. 74 коп. одноразової допомоги з урахуванням підвищення коефіцієнта споживчих цін.

Крім того, ним на лікування було витрачено 4868 грн. За 2 санаторно-курортні путівки з 1996 року по 2003 рік заборгованість складає 2648 грн.

Загальна сума заборгованості складає 123096 грн.19 коп. 13009 грн. 38 коп. КСП йому виплатило. Стягненню підлягає 110086 грн.33 коп. Ним також понесені судові витрати за послуги адвоката 5700 грн. та за проведення експертизи 2236 грн. 36 коп. Також просить стягнути 30000 грн. моральної шкоди.

Таким чином загальна сума стягнення складає 128025 грн.79 коп.

З серпня 1995 року по 31.10.1995 року він перебував на роботі в КСП. Потім лікувався. До 01.02.1996 року не працював. 29.12.1995 року правління КСП не допустило його до роботи і не звільнило.

Для розрахунку середньомісячного заробітку він просить взяти жовтень, листопад та грудень 1995 року. При цьому його заробіток у жовтні 1995 року складав 168грн.83 коп., в листопаді - 153 грн.04 коп. В грудні 1995 року йому було нараховано 140 грн. 48 коп., але при цьому не враховано 62 грн.99 коп. та 73грн.18 коп. оплати лікарняних листків.

Підприємство в 2006 році виплатило йому 5000 грн. моральної шкоди.

До профспілкової організації з питання надання путівки на санаторно-курортне лікування він не звертався. Самостійно путівок не купував.

З 1998 року КСП, а далі ПСП перестало виплачувати йому втрачений середньомісячний заробіток.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила суду наступне.

ОСОБА_1 всі виплати були КСП проведені із розрахунку середньомісячного заробітку 136 грн. За путівку ніяких виплат не було, бо ОСОБА_1 не приніс чеків. Через це вони не можуть виплатити за неї кошти. Підприємство виплачувало втрачений заробіток по 01.04.2001 рік. Потім такі виплати став здійснювати Фонд.

Коли і як ОСОБА_1 була видана трудова книжка вона не знає.

Одноразова допомога йому виплачена 31.07.1997 року.

Втрачений заробіток йому виплачували щомісяця. Із розрахунку 60% втрати працездатності була виплачена одноразова допомога..

В 1999 році ОСОБА_1 звільнили за власним бажанням.

КСП «Україна» було реорганізовано спочатку у СТОВ «Україна» с.Кинашева, а потім у ПСП «Україна». Коли проходили реорганізації - не пам»ятає. ПСП є правонаступником КСП.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок професійного захворювання виплачувався із середньомісячного заробітку 136 грн. Цей заробіток обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року. При обчисленні заробітку не була врахована допомога по непрацездатності. Середній заробіток вираховувався за 3 останні місяці роботи ОСОБА_1 відповідно до п.9 вказаної постанови. Було нараховано - 136 грн.26 коп. Із цього розрахунку втрата заробітку йому була виплачена. Втрата ним працездатності внаслідок професійного захворювання складає 60%. Одноразова допомога складає - середньомісячний заробіток х на 60. Ці кошти КСП виплатило.

Витрати на лікування вони не визнають.

Визнають факт втрати працездатності ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання. Він працював у КСП «Україна» с,Кинашева механізатором. Правонаступником КСП є ПСП «Україна» с.Кинашева.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року вираховувався за 3 останні місяці його роботи - це за серпень, вересень та жовтень 1995 року, коли він працював. Листопад та грудень не враховувались, бо тоді він хворів і не був на роботі.

Втрату працездатності внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 встановлено в лютому 1996 року. 60% втрати ним працездатності вони визнають. Не визнають розмір середньомісячного заробітку в сумі 210 грн.43 коп.

Коли ОСОБА_1 було виплачено 8175 грн. одноразової допомоги не пам»ятає. Гадає, що на протязі року.

Необхідність відшкодування моральної шкоди вони визнають. Але в розмірі 5000 грн. Ці кошти ОСОБА_1 вже виплачені.

В останньому висновку спеціаліста щодо необхідності доплати ОСОБА_1 ще 17000 грн. вони вважають неправильним.

198 грн.74 коп. - це всі нарахування ОСОБА_1 за листопад та грудень 1995 року. В січні 1996 року йому було нараховано за 2 дні роботи. В грудні 1995 року оплачений 100% лікарняний. В листопаді зроблено нарахування оплати праці за повний місяць.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що виплати позивачу втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання Фонд здійснює з 01.04.2001 року. До цього часу такі виплати здійснювало підприємство.

Для надання позивачу путівки на санаторно-курортне лікування необхідна довідка МСЕК. Видає таку довідку ЛКК.

Справа ОСОБА_1 передана до Фонду в травні 2003 року. На той час в довідці МСЕК не було обумовлено про необхідність санаторно-курортного лікування і додаткових ліках. В 2001 році вказано необхідність проведення санаторно-курортного лікування. З 19.05.2003 року Фонд здійснює медичне забезпечення позивача.

До КСП ОСОБА_1 не звертався за путівками на санаторно-курортне лікування та оплату медикаментів.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши та оцінюючи відповідно до ст.212 ЦПК України надані сторонами докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року власник підприємства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним із виконанням ним трудових обов»язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Факт ушкодження здоров»я - втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, позивачем у судовому засіданні повністю доведений і не оспорюється відповідачами.

Цей факт підтверджений довідкою серії 2 - 18 АТ № 140826 Вінницької облМСЕК №2 від 01.02.1996 року та висновком експертизи Вінницької облМСЕК №2 від 01.02.1996 року №140826, згідно яких позивачу встановлена 3 група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Згідно п.4 вказаної постанови відшкодування шкоди складається із виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виплати одноразової допомоги, компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу, а також відшкодовується моральна шкода.

П.11 постанови передбачено, що розмір моральної шкоди в кожному конкретному випадку визначається рішенням суду ( за наявності судового розгляду спору ).

Витрати на ліки, лікування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі довідок або рахунків про їх вартість - п.13 постанови.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок ушкодження здоров»я -професійного захворювання, встановлений і не оспорюється представниками відповідача - ПСП «Україна» с.Кинашева. Підприємством на час розгляду справи навіть проведено її відшкодування в розмірі 5000 грн.

Позивачем заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

Сум вважає, що такий розмір відшкодування не в повній мірі відповідає характеру та ступеню тяжкості моральних збитків внаслідок ушкодження здоров»я позивача при виконанні професійних обов»язків. В той же час, виплачену підприємством суму у відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. суд також вважає недостатньою. Втрата ОСОБА_1 у віці 40 років 60% працездатності та інвалідність 3 групи свідчить про дещо значнішу моральну шкоду, ніж вона оцінена підприємством.

В даному випадку на погляд суду моральна шкода позивачу підлягає відшкодуванню у розмірі 15000 грн. Оскільки ПСП «Україна» с.Кинашева на час розгляду справи судом моральна шкода частково відшкодована, то стягненню підлягає додатково 10000 грн.

Позовні вимоги позивача щодо оплати вартості ліків та путівок на санаторно-курортне лікування суд вважає такими, що не підлягають задоволенню. В судовому засіданні ним не надано доказів придбання путівок на санаторно-курортне лікування за власний кошт, не надано документів, що могли б свідчити про оплату вартості таких путівок. Отже не встановлено, що позивач поніс витрати на санаторно-курортне лікування.

Для підтвердження факту оплати ліків позивачем надані деякі документи - рецепти та ін. Проте суд не вважає їх достатніми доказами того,що саме ці ліки були ним придбані при лікуванні професійного захворювання, оскільки відсутні розрахункові документи по їх оплаті. В наданих довідках також не вказано, що потреба в придбанні цих ліків була викликана саме професійним захворюванням позивача,а не лікуванням інших хвороб.

Згідно п.12 постанови ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК. Таких висновків МСЕК позивачем суду не надано.

Відповідно до п.10 ПКМ України №472 від 23.06.1993 року одноразова допомога потерпілому в разі стійкої втрати працездатності має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

При цьому середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку або відповідної її частини визначається за бажанням потерпілого за 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.

Позивачем ОСОБА_1 висловлено бажання обчислювати середньомісячний заробіток за 3 останні повні місяці роботи - жовтень, листопад, грудень 1995 року. При цьому він пояснив, що в січні 1996 року він вже не працював, бо правління КСП не допустило його до роботи. В попередні ж місяці йому нараховувалась заробітна плата та інші види платежів як за повні місяці.

Суд вважає, що визначення тримісячного періоду, з якого слід обчислювати середньомісячний заробіток, повинно бути за жовтень, листопад, грудень 1995 року як і бажає позивач. Таке визначення ґрунтується на п.22 постанови.

При цьому суд не може взяти до уваги заперечення представників відповідача - ПСП «Україна», що для обчислення заробітку повинен враховуватись також січень 1996 року, бо в січні позивач відпрацював 2 дні і йому була нарахована заробітна плата.

Згідно п.22 постанови для обчислення заробітку враховується заробіток за три повні останні місяці роботи.

Твердження позивача, що в грудні 1995 року як і в попередні місяці йому нараховувалась заробітна плата підтверджено ним у судовому засіданні довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданої КСП «Україна» і переданої до управління Пенсійного Фонду України у Тульчинському районі. В довідці вказано, що ОСОБА_1 в 1994 році відпрацював 11 місяців, а в 1995 році - 12 місяців, а в 1996 році не працював.

Оскільки наявність професійного захворювання та стійка втрата працездатності на 60% Вінницькою олбМСЕК №2 була встановлена ОСОБА_1 01.02.1996 року, то останніми повними місяцями його роботи, за які нараховувалась і виплачувалась заробітна плата та інші платежі, є жовтень, листопад та грудень 1995 року, оскільки в січні 1996 року він не працював.

За висновком №482 від 27.03.2012 року спеціаліста-економіста Вінницького відділення Київського НДІСЕ ОСОБА_5 середньомісячна заробітна плата позивача за останні 3 місяці роботи у КСП складала 210 грн.68 коп.

( т.2, а.с. 33 - 39 ).

Не погоджуючись із цим висновком представники відповідача стверджували, що він не може бути допустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам ст.66 ЦПК України, бо отриманий не за дорученням суду, а за заявою позивача. В ньому не викладені обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Проте суд вважає, що такі твердження суперечать вимогам ст.57 ЦПК України, за якими будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін є доказами.

Цей доказ суд вважає допустимим, оскільки він не отриманий з порушенням порядку, встановленого законом. Він не є висновком експерта, вимоги до якого передбачені ст.53 та 66 ЦПК України.

Однак, цей висновок ґрунтується на висновку судово-бухгалтерської експертизи № 1036 від 27.06.2007 року і не спростовує його, а лише доповнює його розрахунками середньомісячного заробітку позивача за останні 3 місяці роботи.

Не суперечить він також висновку судово-економічної експертизи № 7049/7050 від 30.10.2008 року, оскільки при проведенні обох цих експертиз судом не ставилось питання про визначення середньомісячного заробітку позивача за останні повні 3 місяці роботи. Експерти відповідали лише на питання чи підтверджується документально визначений КСП середньомісячний заробіток ОСОБА_1

Висновок спеціаліста - економіста №482 від 27.03.2012 року щодо розрахунку середньомісячного заробітку перед стійкою втратою працездатності внаслідок професійного захворювання суд вважає таким же допустимим доказом, як і розрахунок такого заробітку працівниками КСП «Україна» с.Кинашева, з якого підприємство виплатило позивачу одноразову допомогу.

П.23 ПКМ України №472 від 23.06.1993 року передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку враховуються всі види оплати праці відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення. Такі види оплати праці визначені ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вони включають в себе для членів колгоспів, кооперативів, інших сільськогосподарських підприємств допомогу по тимчасовій непрацездатності, додаткову оплату, зокрема для ОСОБА_1 - це кошти за цукровий буряк в сумі 77 грн.11 коп.,за збереження техніки в сумі 31 грн.05 коп., оплату лікарняних листів в сумі 62 грн.99 коп., виплата яких відбулась в грудні 1995 року.

Виплату цих коштів представники відповідача в судовому засіданні не заперечили. Їх виплата також підтверджена наданими суду довідками.

З таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні факт, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні повні 3 місяці роботи становить 210 грн. 68 коп. Саме з такого заробітку повинна вираховуватись одноразова допомога по втраті працездатності та втрачений заробіток.

Ч.4 п.22 постанови Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року визначено, що середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає корегуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу ( дільниці, цеху ) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров»я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

У висновку судово-бухгалтерської експертизи № 1036 від 27.06.2007 року зроблений розрахунок корегування середньомісячного заробітку позивача з визначенням коефіцієнтів підвищення оплати праці.

Визначення коефіцієнтів підвищення оплати праці сторони не оспорювали.

У висновку спеціаліста - економіста №482 від 27.03.2012 року вказані коефіцієнти використані і зроблений розрахунок корегування середньомісячного заробітку ОСОБА_1 за період з 01.02.1996 року по 01.04.2001 року. Встановлено, що втрачений заробіток останнього за цей період складає 21628 грн.67 коп. ( із розрахунку середньомісячного заробітку 210 грн.43 коп.)

КСП «Україна» с.Кинашева на час розгляду справи виплатило позивачу 3591грн.63 коп.

Стягненню підлягає недоплачена сума втраченого заробітку 18037 грн.04.коп.

Позивачем заявлена також вимога про стягнення із ПСП «Україна» недоплаченої суми одноразової допомоги в розмірі 71816грн.74 коп.

Вказана вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі висновку судово - бухгалтерської експертизи № 1036 від 27.06.2013 року спеціалістом - економістом зроблений перерахунок одноразової допомоги із розрахунку середньомісячного заробітку 210 грн.43 коп. відповідно до п.43 вищевказаної постанови, відкоригованої в зв»язку із зростанням цін на споживчі товари за період з березня 1996 року по 01.05.2007 року ( висновок №482 від 27.03.2012 року ). Встановлено, що ПСП «Україна» с.Кинашева йому не донараховано та недоплачено 39769 грн.25 коп. одноразової допомоги.

Саме така сума недоплаченої одноразової допомоги підлягає стягненню з ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області.

Розмір недонарахованої та недоплаченої одноразової допомоги після 01.05.2007 року, викладений у позовних вимогах ОСОБА_1, в судовому засіданні не підтверджений позивачем належними доказами. Правильність таких розрахунків, використання при таких розрахунках належних індексів інфляції, коефіцієнтів зростання цін висновками спеціалістів чи експертів позивачем у судовому засіданні не доведена. В зв»язку з цим позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.

Підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо зобов»язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі здійснити перерахунок та виплату втраченого заробітку у відшкодування втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2001 року із розрахунку середньомісячного заробітку у сумі 210 грн..43 коп.

Представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтверджений факт, що з 01.04.2001 року виплату втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання та стійної втрати працездатності позивачу здійснює відповідач. Такі виплати здійснювались та здійснюються із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого 136 грн. Заборгованості по таких виплатах немає.

Оскільки судом встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 на момент втрати працездатності становив 210 грн. 43 коп., то на підставі п.43 постанови КМ України №482 від 23.06.1993 року недоплачена сума втраченого заробітку повинна бути виплачена без обмеження протягом будь-якого терміну.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідачів у відшкодування судових витрат 12597 грн.32 коп. Проте, документально підтверджені судові витрати складають 5105 грн.63 коп. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то стягненню з відповідачів підлягає 2871 грн.12 коп.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визначити, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку на час встановлення професійного захворювання 01 лютого 1996 року складає двісті десять грн.43 коп.(210 грн.43 коп.)

Стягнути з ПСП «Україна « с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я:

- втраченого заробітку в сумі вісімнадцять тисяч тридцять сім (18037 ) грн..04 коп. за період з 01 лютого 1996 року по 01 квітня 2001 року;

- недонарахованої та недоплаченої одноразової допомоги в сумі тридцять дев»ять тисяч сімсот шістдесят дев»ять ( 39769 ) грн.. 25 коп. за період з 01 лютого 1996 року по 01 травня 2007 року.

Стягнути з ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди десять тисяч ( 10000 ) грн.

Зобов»язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі здійснити перерахунок та виплату втраченого заробітку у відшкодування втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2001 року із розрахунку середньомісячного заробітку у сумі двісті десять ( 210) грн..)43 коп.

Стягнути з ПСП «Україна» с.Кинашева Тульчинського району Вінницької області та

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі дві тисячі вісімсот сімдесят одна (2871) грн.. 20 коп. солідарно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тульчинський районний суд.

Суддя Тульчинського районного суду А.П.Карнаух