ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" листопада 2006 р. Справа № 03/5404а
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем Макарченко Н.П;
за участю представників сторін:
від позивача: Беленкова В.В. за довірен.,
від відповідача: Демиденко Г.В. за довірен.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом Одеської залізниці, м.Одеса
до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд)
про визнання частково недійсним рішення № 2156 від 09.10.2006 р.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання частково недійсним рішення відповідача від 09.10.2006 р. № 2156 в частині стягнення сум штрафних фінансових санкцій у розмірі 30982 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 1208,30 грн. за порушення позивачем законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці –Шевченківської дистанції колії № 9.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на те що витрати з надання безкоштовного проїзду своїм працівникам на його ж транспортних засобах, не є витратами на оплату праці. Відповідно такі витрати не можуть бути базою для нарахування внесків до фондів загальнообовязкового соціального страхування.
Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні позов не визнали мотивуючи тим, що вищезазначене рішення є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, через те, що відносини у сфері загальнообовязкового державного соціального страхування тимчасової втрати працездатності та витрати, зумовлені народженням та похованням, регулюються Законом України від 18.01.2001 р. “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та прийнятими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 26-29 вересня 2006 р. відповідачем проведено перевірку позивача з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків та використання коштів відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці –Шевченківської дистанції колії № 9 за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2006 р. та складено акт про виявлені порушення № 496 від 29.09.2006 р.
09 жовтня 2006 р. відповідачем винесено рішення № 2156, посилаючись на п.п.6 п.1 ст.28, ст.30 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі-Закон) визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомоги та інших платежів з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці –Шевченківської дистанції колії № 9 платежі та штрафні (фінансові) санкції в розмірах:
- штраф за неповну сплату страхових внесків в розмірі 30982 грн.;
- донараховані страхові внески в сумі 1208,30 грн.;
- штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду в розмірі 147 грн.;
- не прийняті до зарахування витрати у розмірі 293,02 грн., а всього 32630,32 грн.
Позивач вважає, що висновок в акті про порушення відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці –Шевченківської дистанції колії № 9 п.3 ст.35 Закону та п.1 ст. Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного страхування” щодо нарахування сплати внесків та використання коштів Фонду з надавання безкоштовного проїзду працівників залізничного транспорту є необгрунтованим і безпідставним.
29.09.2006 р. позивачем направлено заперечення за № 1138 щодо складеного відповідачем акту № 496 від 29.09.2006 р.
04.10.2006 р. за № 3242/06-17 відповідачем надіслано позивачу відповідь на заперечення позивача по акту перевірки від 29.09.2006 р. № 496, в якій відповідач вважає, що витрати пов”язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту належать до фонду додаткової заробітної плати, і підстав для перегляду акту перевірки у нього немає.
П.4.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що базою для нарахування збору до фондів загальнообовязкового соціального страхування громадян є заробітна плата цього платника податку.
Ст.1 Закону України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст.2 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що до заробітної плати відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Наказом Укрзалізниці від 13.04.04 р. № 86-Ц затверджено Тимчасовий порядок обліку (далі-Порядок) виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб її працівників.
Цим Порядком визначено, що при отримані працівниками залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника. При цьому, вартість такого безкоштовного проїзду не включається до складу фонду заробітної плати і не являється базою для нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду та інших фондів загальнообовязкового соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ці витрати не являються фактичними витратами на оплату праці і підпадають під визначення терміну “додаткового блага”, передбаченого п.4.2.9 Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” наданого позивачем відповідно до Закону України “Про залізничний транспорт”.
Згідно Порядку, вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою”.
Відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5 передбачено, що витрати, повязані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати.
Проте, у п.1 цієї Інструкції зазначено, що вона застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (обєкта) для нарахування внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.
Суд приходить до висновку, що у даному випадку є конфлікт інтересів і має бути застосована спеціальна норма, передбачена чинним законодавством.
П.4.4.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зобовязує, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення має прийматися на користь платника податків.
З огляду на викладене, суд вважає, що вартість безкоштовного проїзду залізницею її працівника не може включатись до складу фонду заробітної плати, не є складовою заробітної плати, не є базою для нарахування та утримання внесків до фондів загальнообов”язкового соціального страхування. Ці витрати не є фактичними витратами на оплату праці та згідно Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»підпадають під визначення «додаткового блага», і відповідно вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою», тобто, це додаткова соціальна гарантія для працівника залізниці, встановлена відповідно Кодексу законів про праці України та колективної угоди працівників залізничного транспорту та Закону України “Про залізничний транспорт”.
Суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 2156 від 09.10.2006 р. в частині стягнення сум штрафних фінансових санкцій у розмірі 30982 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 1208,30 грн. за порушення позивачем законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування з відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці –Шевченківської дистанції колії № 9 є недійсним.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати рішення № 2156 від 09.10.2006 р. в частині стягнення сум штрафних фінансових санкцій у розмірі 30982 грн. та донарахованих сум внесків у розмірі 1208,30 грн. за порушення позивачем законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування недійсним.
Стягнути 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору з Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Черкаси, вул. Б.Вишневецького,18, код 21355026 на користь Одеської залізниці, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код 01071315.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко
Постанову оформлено
та підписано 08.12.2006 р.