Справа № 2-931/2008

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 листопада 2008 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

      головуючої - судді Шитченко Н.В.,

      при секретарі - Борисенко О.І.,

            з участю позивачки за первісним позовом-відповідачки ОСОБА_1,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4.,

позивачів за зустрічним позовом - відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

представника ОСОБА_2. та ОСОБА_3. -  ОСОБА_5.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визначення місця проживання та вселення, -

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування належним їй на праві власності житловим приміщенням, розташованим по АДРЕСА_1, оскільки вони, будучи зареєстрованими за вказаною адресою, з 2003 року в будинку не проживають. 

            ОСОБА_2. та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом, в якому просять усунути перешкоди в користуванні будинком, розташованим по АДРЕСА_1 та вселити їх до вказаного домоволодіння, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перешкоджає їм проживати у будинку. 

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічний позов не визнали, оскільки вважали, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3  більше 4-х років тому переїхали мешкати до іншого житла і перешкод у користуванні належним ОСОБА_1 будинком їм не чинили.

            Позивачі за зустрічним позовом та їх представник заявлені вимоги підтримали і просили їх вселити до спірного будинку, пояснивши, що дійсно тривалий час в ньому будинку не мешкають, проте, мають намір проживати в належному ОСОБА_1 домоволодінні. Заявлений до них ОСОБА_1 не визнали і просили в його задоволенні відмовити.

            Допитані судом свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7. розповіли суду, що часто бувають в домі ОСОБА_1, тому їм відомо, що ні ОСОБА_2., ні ОСОБА_3 в будинку понад 3 роки не проживають, оскільки мешкають в іншому населеному пункті, особистих речей в ньому не мають, комунальні послуги по утриманню будинку не сплачують. З позивачкою вказані особи спілкуються, оскільки вона являється відповідно їх матір'ю та бабусею, і у вказаному будинку лише іноді гостюють.

            .. Розповіла, що працює на посаді секретаря Радянськослобідської сільської ради і в 2006 та 2007 роках складала довідки, які посвідчували, що дочка та онук позивачки за первісним позовом в будинку не проживали, оскільки питання кількості осіб, які мешкають в будинку, відображалось на вартості сплати комунальних послуг гссподаркою садиби, а сільська рада володіла інформацією про те, що в будинку за адресою :  АДРЕСА_1 проживає лише ОСОБА_1 та її чоловік.

            Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що первісний позов обґрунтований і підлягає задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до договору міни, нотаріально посвідченого 24 грудня 1999 року державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-4646, житловий будинок по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 (а.с. 6, 39)

            Згідно довідок Радянськослобідької сільської ради Чернігівського району та області, відповідачі зареєстровані, але станом на 26 червня 2006 року та 10 січня 2007 року не проживає в АДРЕСА_1, мешкають у іншій місцевості. (а.с. 7)

            Судові повістки ОСОБА_2. та ОСОБА_3 отримали за адресою :АДРЕСА_2. Вказані особи не заперечували в судовому засіданні факт постійного проживання за цією адресою. Таке ж місце проживання позивачі за зустрічним позовом вони вказали, будучи опитаними дільничим інспектором в серпні 2008 року з приводу звернень сторін (відмовний матеріал № 1812 за 2008 рік). При цьому, даючи письмові пояснення, ОСОБА_3 пояснював, що він та мати проживали разом з бабусею до 2006 року. Такі ж пояснення дала в судовому засіданні ОСОБА_2. 

            Оскільки позивачами за зустрічним позовом  не представлено суду доказів того, що вони мають в будинку особисті речі, сплачують комунальні послуги за його утримання, суд вважає, що вони добровільно змінили місце проживання та переїхали мешкати до іншого населеного пункту. 

            Твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що їм чинили перешкоди у користуванні житлом, не знайшли свого підтвердження, оскільки наявність відмовного матеріалу за зверненням ОСОБА_2. в серпні 2008 року з приводу того, що ОСОБА_1 чинила їй перешкоди у доступі до садиби, оцінена в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, зокрема, їх особистими та письмовими поясненнями про термін відсутності у спірному домоволодінні, який обчислюється роками, не може бути взята до уваги, як вирішальна, при розгляді справи.

Пояснення свідків зі сторони позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9. суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_8 є відповідно дочкою та рідною сестрою ОСОБА_2. та ОСОБА_3., а ОСОБА_9 свідчив лише про наявність конфлікту між сторонами в серпні 2008 року, що сторонами не оспорювалось. Твердження представника відповідачів за первісним позовом про те, що відповідач ОСОБА_3 зберігає право проживання у будинку, оскільки станом на 2006 рік був неповнолітнім та навчався, також не ґрунтуються на законі, оскільки за положеннями ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. Як пояснював відповідач, він проживає разом з матір'ю і щоранку їздить до навчального закладу з Менського району. Таким чином, доводи зустрічного позову суд вважає лише припущеннями, на яких в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення, якщо їх заперечує інша сторона.

            Наведене дає підстави вважати ОСОБА_2. та ОСОБА_3. такими, що змінили місце проживання і понад рік без причин, які б могли бути визнані судом поважними, не проживають в будинку, належному на праві власності позивачці, не сплачуючи комунальні послуги, а отже їх слід відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України визнати такими, що втратили право користування житлом, розташованим по АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215, 234-235 ЦПК України, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 64, 65, 71, 107, 150 Житлового кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

            Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.          

            В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визначення місця проживання та вселення - відмовити.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                        Н.В. Шитченко