2
Справа № 0909/459/2012
Провадження № 11/779/33/13
Категорія ст. 382 ч. 1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.В.
Суддя-доповідач Хруняк Є.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :
головуючого судді Хруняка Є.В.,
суддів Кривобокової Н.М., Фіцака Т.Д.,
з участю прокурора Шутки І.І.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 06 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Королівка, Коломийського району, Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1, українець, з вищою освітою, пенсіонер, інвалід другої групи, вдівець, несудимий, громадянин України, ?
засуджений за ч.1 ст.382 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень штрафу.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
За вироком суду, ОСОБА_2 умисно не виконав рішення суду та перешкоджав його виконанню.
Злочин вчинено за таких обставин.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 зобов'язано виселитись із 47/100 частини будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, та зобов'язано ОСОБА_2 забрати з даних приміщень своє майно і не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні вищевказаним приміщенням будинку, літньою кухнею і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена їй у користування згідно рішення суду від 27 липня 2010 року для обслуговування своєї частини будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою.
На підставі виконавчого листа від 12 квітня 2011 року по справі №2-88/10 на виконання зазначеного вище судового рішення, 18 травня 2011 року відкрите виконавче провадження, і в червні цього ж року державним виконавцем МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції двічі було складено акт про невиконання ОСОБА_2 рішення суду та двічі винесено постанову про накладення на нього штрафу. Однак, засуджений ОСОБА_2 рішення суду про виселення не виконав, не забрав з приміщень своє майно, крім того, чинив перешкоди ОСОБА_3 у користуванні майном, а також не допускав державного виконавця у квартиру, тим самим не даючи йому виконати рішення суду.
Не погодившись із вироком, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, вважає його незаконним і не обґрунтованим, мотивуючи це тим, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.382 ч.1 КК України, оскільки він не може виконати рішення Коломийського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року з незалежних від нього причин. Просить вирок скасувати і постановити новий, яким його виправдати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок законним і обґрунтованим, а апеляцію засудженого безпідставною, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Не зважаючи на невизнання своєї причетності до скоєння інкримінованого йому злочину, вина засудженого ОСОБА_2 повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказах, зокрема показаннями свідка ОСОБА_3, яка підтвердила, що оскільки ОСОБА_2 добровільно не виконував рішення Коломийського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року, не виселявся із належних їй часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 та чинив перешкоди в користуванні ним та частиною земельної ділянки, вона звернулась в органи ДВС Коломийського МРУЮ для примусового виконання вказаного рішення суду. Державний виконавець двічі виїжджав за вищевказаною адресою, однак ОСОБА_2 кожного разу не надавав можливості виконати рішення суду і стверджував, що не збирається звільняти зайняту ним частину житлового будинку.
На підтвердження показань свідка ОСОБА_3, свідок ОСОБА_4 ствердив, що він, будучи державним виконавцем МВ ДВС Коломийського МРУЮ, на підставі виконавчого листа від 12 квітня 2011 року, 18 травня 2011 року ним було відкрито виконавче провадження, в ході проведення якого він двічі виїжджав до будинковолодіння по АДРЕСА_1, де встановив, що ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконував, а тому склав на засудженого у присутності двох понятих відповідні акти.
Свідок ОСОБА_5 також ствердив, що він, будучи державним виконавцем, 08 червня 2011 року був присутнім під час примусового виконання вищевказаного рішення суду, під час якого ОСОБА_2 відмовився добровільно його виконувати, про що складені відповідні акти.
Як вбачається з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вони були понятими під час виконання рішення суду 02 червня 2011 року та 08 червня 2011 року відповідно, під час яких ОСОБА_2 категорично відмовився від виконання рішення суду, не впускав державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження на територію будинку по АДРЕСА_1.
Окрім наведених об'єктивних показань свідків, в матеріалах справи містяться інші докази, які в повній мірі узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зокрема: акти державного виконавця від 02 червня та 08 червня 2011 року (Т.1, а.с. 17, 18), а також вимога МВ ДВС Коломийського МРУЮ 783/1 від 18 травня 2011 року та №784/2 від 18 травня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_2 зобов'язано добровільно виселитись з частин приміщення по АДРЕСА_1 та забрати звідти своє майно.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про умисне невиконання ОСОБА_2 рішення суду від 06 липня 2010 року, є обґрунтованим, і дії засудженого за ст.382 ч.1 КК кваліфіковано правильно, а тому покликання апелянта на безпідставне його засудження, є безпідставними і колегія суддів розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
Стосовно апеляційних вимог засудженого ОСОБА_2скасувати як вирок суду від 06 листопада 2012 року, як і постанову від 11 квітня 2012 року, якою його звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч.2 КК на підставі ст.1 п. «г», ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році», то вони не підлягають до задоволення, оскільки, відповідно до положень ст.365 КК, перевірка та скасування такої постанови не входить в обсяг перевірки справи апеляційним судом.
За наведених обставин, підстав для зміни чи скасування вироку суду апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, ?
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коломийського місьрайонного суду від 06 листопада 2012 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий Є.В. Хруняк
Судді Н.М. Кривобокава
Т.Д. Фіцак