22.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/797/1646/13 Головуючий у першій
інстанції Лущніков В.Ф.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Зотова В.С.,
суддів - Козуб О.В., Лівінського С.В.,
секретар - Івченко М.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ПАТ „ВТБ Банк", ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою ПАТ „ВТБ Банк" на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПАТ „ВТБ Банк", в якому просила визнати недійсним договір поруки № 20.97/07-ДП05, укладений між нею, ОСОБА_6 та Банком 20.12.2007 року, вказуючи, що спірний договір укладений нею під впливом тиску та тяжких для неї обставин, що не відповідало її внутрішній волі та наміру.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року позов задоволено.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального і процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка просила апеляційну скаргу відхилити і рішення суду залишити без змін, пояснення представника відповідача, якій апеляційну скаргу підтримав, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходів із того, що договір поруки укладений між сторонами по справі під впливом тиску і тяжких обставин, а також дійшов про наявність поважних причин для поновлення строку позовної давності, однак с такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2007 р. між ПАТ „ВТБ Банк" і ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладений договір поруки № 20.97/07-ДП05, згідно з п.1 якого ОСОБА_5 зобов'язалась перед Банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають із кредитного договору № 20.97/07-СК від 20.12.2007 р. в повному обсязі цих зобов'язань (а.с. 6).
Відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Згідно з п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними", при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.
Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, якій вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
З аналізу статті 233 ЦК України вбачається, що для визнання правочину недійсним у контексті цієї норми, необхідно встановлення двох обставин: наявність тяжких обставин та вкрай невигідні умови правочину.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суджу України, від 06.11.2009 р., № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалась. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти даний правочин.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, поясненнями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані в якості свідків судом першої інстанції, що відповідач ОСОБА_6 створив для ОСОБА_5 важке залежне від нього положення з метою отримання від банку грошових коштів шляхом тиску та під впливом тяжких обставин, що не відповідало її внутрішній волі і намірам безумовно реального виконання взятих на себе обов'язків та змусив її підписати спірний договір. Тяжкими обставинами визнано те, що ОСОБА_5 пребувала з ОСОБА_6 у трудових відносинах і внаслідок виявленої недостачі матеріальних цінностей перебувала у матеріальній залежності від нього, крім цього, вона не мала свого житла і була зареєстрована і мешкала в квартирі, яка належить ОСОБА_6, він утримував у себе всі документи, які належать ОСОБА_5, в тому числі паспорт.
В врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позову про укладення договору поруки під тиском і впливом тяжких обставин, що не відповідало волевиявленню позивача і наміру виконання зобов'язань ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Частиною 1 ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку позовної давності, оскільки договір поруки укладений 20.12.2007 р., тобто позивачці було відомо про існування договору саме з моменту його укладення. Доводи позивачки про те, що вона дізналась про укладення договору поруки в квітні 2011 р. спростовуються матеріалами справи, оскільки в квітні 2011 року ОСОБА_5 дізналась про існування заборгованості за кредитним договором а не про факт укладення кредитного договору, інших поважних причин для поновлення строку позовної давності позивачкою не надано.
З врахуванням викладеного колегія суддів робить висновок про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм процесуального права, при неповному зясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_5 на користь ПАТ „ВТБ Банк" підлягає стягненню в повернення оплачених судових витрат 57,35 грн.
Керуючись ст.ст.231,233, 257 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ „ВТБ Банк" задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ „ВТБ Банк" 57 грн. 35 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ В.С.Зотов
Судді: /підпис/
/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м. Севастополя В.С.Зотов