УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 122/6049/2012Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"14" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріПочотової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, прокуратури АР Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою прокуратури АР Крим на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період його роботи на посаді начальника Головного Державного управління охорони, використання водних живих ресурсів в АР Крим 23 грудня 2009 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України. 24 грудня 2009 року його було затримано у порядку ст.115 КПК України.25 грудня 2009 року відносно нього порушено кримінальну справу за фактом отримання хабара, а 28 грудня 2009 року - пред'явлено обвинувачення. 30 грудня 2009 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.19 лютого 2010 року продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців, 2 квітня 2010 року - до 6 місяців, 12 квітня 2010 року - до 17 червня 2010 року. 20 квітня 2010 року йому пред'явлено обвинувачення у скоєні злочину, що передбачено ч.2 ст.368 КК України. Загалом він знаходився під слідством та судом 15 місяців. Вироком Первомайського районного суду від 28 березня 2011 року за ч.2 ст. 368 КК України його було виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 07 червня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2012 року вирок відносно нього залишено без змін. Посилаючись на те, що у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, він був відсторонений від посади та ним було втрачено заробіток за 14 місяців, тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь 27426 грн. Крім того, позивач просив про відшкодування моральної шкоди та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 30 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6 заробіток, який ним втрачено внаслідок незаконних дій у розмірі 27426 грн., 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 75 000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У решті позову відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 та прокуратура АР Крим подали апеляційні скарги.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 30 січня 2013 року рішення районного суду в частині стягнення витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги та заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій скасовано та в цій частині позовних вимог провадження у справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України. Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди залишено без мін.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6, Державна казначейська служба України, прокуратура АР Крим подали касаційні скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року вищевказані касаційні скарги задоволені частково, ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 30 січня 2013 року скасовано в частині закриття провадження у справі та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заробітку, втраченого внаслідок незаконних дій та витрат на правову допомогу. В решті рішення залишено без мін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, відносно якого було порушено кримінальну справу по ч.2 ст.368 КК України та обрано тримання під вартою як запобіжний захід, було виправдано за відсутністю доказів, тому він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також на компенсацію витрат на правову допомогу.

Оскільки рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року, то колегія суддів переглядає рішення лише в частині висновків щодо відшкодування матеріальної шкоди - втраченого заробітку та витрат на правову допомогу за апеляційною скаргою прокуратури.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_6 працював начальником Головного державного управління охорони, використання водних живих ресурсів у АР Крим. У зв'язку із порушенням відносно позивача кримінальної справи за ч.2 ст.368 КК України позивача було затримано 24 грудня 2009 року, під вартою він знаходився до 21 вересня 2010 року.Вироком Первомайського районного суду АР Крим від 28.03.2011 року його виправдано. Вирок набрав законної сили 07 червня 2011 року. Під слідством та судом позивач знаходився більше 15 місяців, втратив роботу, за цей період значно погіршився стан його здоров'я, йому встановлена 2 група інвалідності.

За положеннями ст.1176ЦК України та ст.1 Закону України «Про відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Як зазначено у ст.2,3,4 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Громадянинові відшкодовуються (повертаються) серед іншого заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.12 Закону розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 8,9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим Наказом Міністерства юстиції України N 6/5/3/41 від 04.03.1996 року передбачено, що згідно з частиною 1 ст.4 Закону розмір сум, які передбачені п.1 ст.3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" з наступними змінами та доповненнями.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, заробітна плата позивача за два останні календарні місяці роботи становить 4156, 24 грн. та 4742, 26 грн. Виходячи з кількості відпрацьованих днів за вказані місяці - (21 робочий день в листопаді, 18 робочих днів у грудні 2009 року), середньоденна заробітна плата позивача становить 228, 17 грн., з розрахунку: 4156, 24 грн. + 4742, 26 грн. = 8898, 50 грн.: 39 робочих днів.

Таким чином, розрахована судом першої інстанції сума відшкодування 27426 грн. відповідає заробітку, не одержаного позивачем за час перебування під вартою за період з 24 грудня 2009 року до 21 вересня 2010 року. Заробітна плата за вказаний період не нараховувалась.

Правильними є й висновки суду першої інстанції щодо визначення розміру витрат на юридичну допомогу в сумі 75000 грн., сплачених ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 за договором - угодою на участь у кримінальній справі в якості захисника, зокрема, 10000 грн. за квитанцією до прибуткового ордеру №59 від 28 березня 2011 року, 5000 грн. за квитанцією до прибуткового ордеру №70 від 07 червня 2011 року та 60000 грн. за квитанцією до прибуткового ордеру № 87 від 23 березня 2012 року.

Довід апеляційної скарги щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п.11,п. 24 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі громадянина у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані згідно з ст.11 Закону роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди, а також на його прохання в місячний термін письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання.

Таким чином, початок перебігу шестимісячного строку для звернення про отримання відшкодування пов'язується з направленням повідомлення про роз'яснення громадянинові порядку поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Між тим, апелянтом взагалі не надано доказів направлення такого повідомлення позивачеві, а відтак наведений строк ОСОБА_6 не порушено. З пояснень позивача при апеляційному перегляді справи, він взагалі такого повідомлення не отримував. Зазначене твердження представниками відповідачів жодними доказами не спростовано.

Інших доводів в частині рішення, що переглядається, апеляційна скарга не містить, та колегією не встановлено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального закону, які є обов'язковими підставами для скасування рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокуратури АР Крим відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді