14.12.06
УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
12 грудня 2006р. справа № 12/303
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” |
16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2 |
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” |
Юридична адреса: 14021, Чернігівський район, с. Павлівка, вул. Кільцева, 5 Поштова адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Старобулоуська, 25а |
Про стягнення 106936 грн 99 коп. збитків. |
Суддя Лавриненко Л.М.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача: Глушко В.І. –представник, довіреність № 462 від 19.04.2006 року.
Від відповідача: Буряк О.І. –представник, довіреність № 24/1 від 30.05.2006 року.
Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв з 14.11.2006р. по 28.11.2006р. та з 28.11.2006 року по 12.12.2006 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 106 936 грн. 99 коп. збитків, заподіяних внаслідок невиконання договірних зобов’язань згідно договору купівлі-продажу № 5 від 27.12.2004 року.
Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він отримав в банку „Аваль” кредит для оплати відповідачеві насіння олійних культур, і перерахував відповідачеві попередню оплату по договору № 5 від 27.12.2004р. в сумі 350 000 грн. за рахунок кредитних коштів. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань він поніс збитки в сумі 106 936 грн. 99 коп., які полягають у сплаті банку відсотків за користування кредитом за період з 27.12.2004р. по 16.10.06р.
До початку судового засідання 14.11.2006 року від позивача надійшла письмова заява, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зміну позовних вимог, в якій позивач зазначає, що в позовній заяві сума збитків була нарахована за період з 01.04.2006 року по 16.10.2006 року, але приймаючи до уваги, що позивач за період з 16.10.2006 року по 14.11.2006 року продовжував сплачувати банківські відсотки, тим самим сума збитків, які завдав відповідач позивачу збільшилася до 111 539 грн. 27 коп. Дана заява була прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.
Також представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що з 29.12.2004 року, коли відповідачу була зроблена передплата з кредитної лінії і до цього часу позивач з суми заборгованості кожного місяця сплачує банку „Аваль” банківські відсотки за отриманий кредит, кожного дня ця сума зростає, і як наслідок позивач зазнає постійно збитки, які виникли внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов’язань, які зобов’язаний був виконати за Договором № 5.
В судовому засіданні 28.11.2006 року представник позивача надав письмову заяву, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зміну позовних
вимог, в якій зазначає, що позивачем при розрахунку суми збитків було допущено помилку і тому збитки були нараховані з дати проведення передплати, а необхідно нараховувати з дати невиконання відповідачем договірних зобов’язань. За таких обставин сума збитків, яка підлягає стягненню становить 78 938 грн. Також представник позивача надав суду письмове обґрунтування наявності причинного зв’язку між протиправними діями відповідача і понесеними збитками. Заява позивача про зміну позовних вимог прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує посилаючись на те, що згідно з умовами договору № 5 відповідач взяв на себе зобов’язання продати позивачу насіння ріпаку в кількості 368,42 тони по ціні 950 грн. за одну тону. Оплата за товар проводиться в формі передплати за всю кількість замовленого товару в розмірі 350 000 грн. Платіжним дорученням № 4911 від 29.12.2004 року позивач перерахував відповідачу 350 000 грн., а відповідач в свою чергу за період з 04.08.2005 року по 05.09.2005 року поставив позивачу насіння ріпаку по заліковій вазі в кількості 391,788 тон, на загальну суму 352 923, 17 грн., згідно розрахунку, що додається до матеріалів справи. Інших договорів між сторонами з умовою поставки насіння ріпаку по ціні 950 грн. за одну тону, по яким за період з 04.08.2005 року по 05.09.2005 року міг поставлятися товар, по вказаних договорах-розрахунках, не було. Цей факт також з’ясований та встановлений в рішенні господарського суду Чернігівської області від 06.06.2006 року по справі № 15/101.
В судовому засіданні 12.12.2006 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що всі відсотки по кредитному договору № 012/12/038 від 18.08.2004 року, які сплачувались позивачем після того як відповідач порушив свої зобов’язання по договору № 5, є додатковими витратами позивача, які він не поніс в разі належного виконання відповідачем зобов’язань по договору № 5. Тому ці збитки мають бути відшкодовані відповідачем, які порушив свої зобов’язання по договору № 5.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і не підлягають задоволенню з наступних підстав:
27.12.2004 року між позивачем та приватним виробничо - комерційним підприємством „Інтрансавтострой” , правонаступником якого є відповідач, згідно п. 1.1 статуту, зареєстрованого 11.04.06р. за № 10601230000000597 , було укладено договір купівлі-продажу № 5.
У відповідності до п. 1.1. договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачеві насіння ріпаку в кількості 368,42 тонни.
Ціна товару визначена в п.3.1 договору і становить за 368,42 тонни по 950 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ.
Порядок оплати, згідно п.3.2. договору проводиться у формі переплати в розмірі 350 000 грн. до 31.12.2004р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання п. 3.2. Договору купівлі-продажу № 5 від 27.12.2004 року, відповідачу була зроблена позивачем попередня оплата по платіжному дорученню № 4911 від 29.12.2004 року на загальну суму 350 000 грн. за 368,42 тонни товару.
Як вбачається із матеріалів справи кошти в сумі 350 000 грн. були перераховані позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2006 року, укладеного між позивачем та акціонерним поштово –пенсійним банком „ Аваль”.
У відповідності до пункту 4.1. Договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов’язання поставити товар покупцю (позивачу) в кількості 368,42 тонни до 15.07.2005 року власним транспортом. Фактом поставки вважається, поставка товару на склад позивача –Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат”.
У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до наданих відповідачем договорів –розрахунків ( а.с.93- 123) в період з 04.08.2006р. по 05.09.2006р. відповідачем було поставлено позивачеві насіння ріпаку в кількості 391,788 т на загальну суму 352923,17 грн по договору № 5 від 27.12.2004р.
Твердження відповідача про те, що згідно вказаних договорів –розрахунків насіння ріпаку в кількості 391,788 т на загальну суму 352923,17 грн по договору № 5 від 27.12.2004р. було поставлено по договорах № 16 від 05.05.05р. № 18 від 16.06.05р. , що підтверджується актами приймання передачі від 22.09.2005р., які підписані сторонам, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Згідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою договору.
В договорах –розрахунках ( а.с.93- 123) , згідно яких здійснювалось постачання насіння ріпаку позивачеві в період з 04.08.2006р. по 05.09.2006р. вказана вартість 1т. насіння ріпаку –950 грн. , це є вартість , визначена сторонами п.3.1 договору купівлі - продажу від 27.12.2004р. № 5.
В договорах купівлі – продажу № 16 від 05.05.05р. та № 18 від 16.06.05р., на які посилається позивач, ціна 1 тони насіння ріпаку визначена в розмірі 1000 грн в тому числі ПДВ.
Також рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.06.2006 року по справі № 15/101 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський жиркомбінат” до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Інтрансавтострой” про стягнення з відповідача 138 542,49 грн., яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач на виконання умов договору купівлі - продажу № 2 від 15.11.2004р. поставив позивачеві за період з 19.07.05р. по 03.08.05р. насіння ріпаку в кількості 688,16 тон по ціні 950 грн. за 1 тону з урахування ПДВ. , що підтверджується договорами - розрахунками на а.с. 46-78 , накладними на підставі яких складено договори –розрахунки. Твердження позивача про те, що вказані договори розрахунки на а.с. 46-111 підтверджують виконання відповідачем зобов”язань за договорами № 16 від 05.05.05р. та № 18 від 16.06.06р. згідно з актами приймання –передачі товару від 22.09.05р. (а.с.116-117), оскільки ціна насіння ріпаку за договорами № 16 від 05.05.05р. та № 18 від 16.06.05р. складає 1000 грн за одну тону.
Таким чином відповідно до п. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В судовому засіданні було здійснено огляд договорів –розрахунків , які знаходяться в матеріалах справи № 15\101 ( а.с.79- 111) , і встановлено, що це є одні і ті ж договори –розрахунки ( а.с. 96-123), які надані відповідачем в даній справі як доказ виконання зобов”язань по договору № 5 від 27.12.2004р.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку що відповідачем в повному обсязі було виконано зобов’язання щодо поставки насіння ріпаку по договору № 5 від 27.12.2004р. на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 350000 грн.
Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб”єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною , яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов”язання дркгою стороно, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді сплачених ним відсотків в сумі 78 938 грн. за користування кредитними коштами в розмірі 350 000 грн. за період з 15.07.2005р. по 28.11.2006р., які були перераховані відповідачеві в якості попередньої оплати.
18.08.2004 року між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” дійсно було укладено кредитний договір № 012/12/038. Відповідно до п. 1.1. Договору банком було відкрито позивачу відновлювальну кредитну лінію у сумі 15 000 000 грн., строком до 18.08.2006 року, зі сплатою 20 % річних (додатковою угодою від 23.11.2005 року до кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2004 року відсоткова ставка за користування кредитом була знижена до 16 %), а також відкрито позичкові рахунки № 2065990 та № 2063790. Кредитні кошти призначені на власні виробничі потреби – закупівлю насіння олійних культур.
Відповідно до приписів ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань, доводиться кредитором.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Як вбачається із наданих позивачем письмових пояснень та доказів, погашення кредиту він мав намір здійснити за рахунок коштів отриманих за продане масло рапсове нерафіноване із насіння урожаю 2005р. по контракту № 29\8 від 10.08.2005р., укладеного між позивачем та ЗАО „ИМЛИТЕКС”, Литва, та по контракту № 41\9 від 14.09.2005р., укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Закладі Трущьове в Бодачьове” Польща.
Із аналізу контракту № 41\9 від 14.09.2005р. (п.4.3.) вбачається, що покупець - товариство з обмеженою відповідальністю „Закладі Трущьове в Бодачьове” Польща проводить оплату товару у формі попередньої оплати в розмірі 100 % від його вартості на протязі 2 банківських днів по фактично відвантаженій кількості товару та представленню по факсимільному зв’язку продавцем –позивачем рахунку - фактури і акту комісійного зважування, з відміткою станції відправлення. Конкретний строк поставки товару сторонами в контракті не визначено, а визначено лише строк його дії до до 15.11.2005р., а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами зобов”язань по контракту.
Відповідно до контракту № 29\8 від 10.08.2005р. ( п.9) оплату за узгоджену партію товару покупець ЗАО „ИМЛИТЕКС”, Литва, проводить на вказаний продавцем –позивачем рахунок на протязі 2 банківських днів по факту відвантаження товару покупцем згідно наданого по факту рахунку - фактури і залізничної накладної , з відміткою станції відправлення. Строк поставки товару визначається з 12.09.05р. по 31.10.05р.( п.5.1. контракту).
Отримання кредитних коштів і сплата відсотків за їх користування є звичайною господарською діяльністю підприємства. Кредитні кошти були отримані позивачем 29.12.2004р, і повинні бути повернуті банку ,згідно договору кредитування, лише в строк до 18.08.2006р. Відповідач допустив прострочку щодо поставки насіння ріпаку з 16.07.2005р. по 03.08.2005р., а контракти на поставку олії рапсової були укладені відповідачем лише 10.08.2005р. та 14.09.05р., тобто на момент укладення контрактів позивач отримав вже від відповідача на суму попередньої оплати насіння ріпаку. Доказів, які підтверджують, що саме у зв”язку з прострочкою відповідачем поставки товару на 19 днів, позивач не зміг виконати свої зобов”язання, на суму здійсненої відповідачеві попередньої оплати 350 000 грн. за 368,42 тонни насіння ріпаку, по контракту від 10.08.2005р., по якому встановлено строк поставки з 12.09.05р. по 31.10.05р., та по контракту від 14.09.2005р., по якому конкретний строк поставки не визначено, позивач суду не надав.
Не може бути прийнято судом до уваги , і посилання позивача на те , що він не отримав коштів по контрактах № 29\8 від 10.08.2005р. та № 41\9 від 14.09.2005р., у зв”язку з тим , що вони були достроково розірвані.
Пунктом 10.2 контракту № 41\9 від 14.09.2005р. та п. 13 контракту № 29\8 від 10.08.2005р. передбачено, що розгляд розбіжностей по вказаних контрактах здійснюється із застосовуванням матеріального і процесуального права України.
Позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують, що вказані контракти були розірвані у встановленому чинним законодавством порядку .
Надані позивачем листи без номера і дати від ЗАО „ИМЛИТЕКС”, Литва, та від товариства з обмеженою відповідальністю „Закладі Трущьове в Бодачьове” Польща свідчать про те, що покупцями були направлені ВАТ „ Ніжинський жиркомбінат” листи про розірвання контрактів, але доказів надання позивачем згоди на їх розірвання, суду не надано, як не надано і доказів продовження строку поставки по вищевказаних контрактах.
З урахуванням того, що обов’язок доказування та подання доказів відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують вимоги та заперечення, то у даному випадку позивач повинен довести наявність тих обставин, на підставі яких він має право стягувати збитки у вигляді сплачених ним відсотків за користування кредитом. Однак позивачем наявність цих обставин не доведена.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність причинного зв”язку між допущеним простроченням відповідачем взятого на себе зобов”язання щодо поставки насіння ріпаку на 19 днів на суму здійсненої попередньої оплати 350 000 грн., і збитками у позивача, у вигляді сплачених відсотків за користування кредитом за період з 15.07.05р. по 28.11.2006р , а також наявність вини відповідача у спричиненні позивачу збитків.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 22, 248, 525, 526, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Л.М. Лавриненко
Рішення оформлено відповідно до ст.. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.12.2006р.
Суддя Л.М. Лавриненко