УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/1802/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"14" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріПочотової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи: виконавчий комітет Ялтинської міської ради, КП Ялтинської міської ради «БТІ», реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Київська Русь» на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи був уточнений, до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи: виконавчий комітет Ялтинської міської ради, КП Ялтинської міської ради «БТІ», реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції, про визнання недійсним договору іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 жовтня 2009 року між нею та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір №2574/28-130 пайової участі у будівництві житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. За умовами цього договору сторони домовились про спільну діяльність для досягнення спільної мети, а саме: проектування, будівництво та ведення в експлуатацію об'єкту. Крім того, позивачка зобов'язалась внести суму пайового внеску в сумі 75110 доларів США у гривні по курсу НБУ, в свою чергу, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» прийняло на себе зобов'язання завершити будівництво та виділити із спільної часткової власності позивачці її частку у виді приміщень №1-27 площею 16,2 кв.м і №1-28 площею 3,1 кв.м, розташованих у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. Позивачка виконала умови договору, при цьому, 22 грудня 2011 року будівництво об'єкту було завершено, про що було отримано Декларацію про готовність об'єкту. Разом з тим, 14 серпня 2008 року між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладено договір іпотеки, за умовами якого, товариство, отримавши кредитні кошти, передало у іпотеку банку право оренди земельної ділянки загальною площею 0,2348 га та об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи, що договір іпотеки укладений без згоди позивачки, крім того, перешкоджає набуття нею права власності та розпорядження об'єктом договору пайової участі, тому, на думку позивачки, він підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ст.203,214-215 ЦК України. До того ж виходячи з положень ст.331 ЦК України, за позивачкою має бути визнано та зареєстровано право власності на зазначені приміщення. Крім того, діями відповідача ТОВ фірма «Консоль ЛТД» позивачці завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 50000 грн., оскільки впродовж тривалого часу була позбавлена права на володіння і розпорядження фактично належним їй майном.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 14 серпня 2008 року за реєстровим №7311, укладений між АБ «Київська Русь» і ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі в іпотеку приміщень №1-27 площею 16,2 кв.м. і №1-28 площею 3,1 кв.м, розташованих у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На вказане рішення суду відповідач ПАТ «Банк «Київська Русь» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки від 14 серпня 2008 року, укладеного між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», в частині передачі в іпотеку приміщень №1-27 площею 16,2 кв.м і №1-28 площею 3,1 кв.м, розташованих у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6 в цій частині і наявності правових підстав для захисту майнових прав позивачки визначеним нею способом.

Відмовляючи в позовних вимогах ОСОБА_6 про зобов'язання реєстраційної служби Ялтинського міського управляння юстиції та КП Ялтинської міської ради «БТІ» зареєструвати та визнати право власності за позивачкою щодо вищевказаних приміщень та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, суд першої інстанції послався на те, що відсутні правові підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства та узгоджуються з матеріалами справи.

За змістом статті 3 ЦПК України право на звернення до суду закон пов'язує із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, власник порушеного права має самостійно вирішувати , який саме спосіб захисту порушеного права застосовувати у конкретній ситуації.

Власник порушеного права не обмежений у виборі способу захисту порушеного права і може скористатися цілком конкретним способом захисту свого права , загальний перелік яких дається у статі 16 ЦК України, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до частини 1 статті наведеної норми закону, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частин 1 та 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; дієздатності особи, яка вчиняє правочин; вільного волевиявлення учасників правочину та відповідності цього правочину їхній внутрішній волі; спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір в частині визнання договору іпотеки недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Згідно із роз'ясненнями у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, при цьому вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.

Таким чином, право третьої особи оспорювати законність укладеного іншими особами правочину на предмет його невідповідності вимогам законодавства (статті 203,215 ЦК України) обумовлено впливом такого правочину на її права та законні інтереси.

Відповідно до статті 575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, особливості правового регулювання якого передбачені спеціальним законом - Законом України "Про іпотеку".

Положеннями статті 5 цього Закону визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Крім того, предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Таким чином, стаття 5 Закону України "Про іпотеку" містить спеціальні умови відносно договорів іпотеки незавершеного будівництва, зокрема встановлено, що іпотекодавцем об'єкту незавершеного будівництва може бути особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Проте, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не могло бути іпотекодавцем спірних приміщень, оскільки за умовами договорів про пайову участь приміщення після здачі їх до експлуатації мали перейти у власність осіб, які внесли за нього кошти.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.10.2009 року між ТОВ «Консоль ЛТД» та ОСОБА_6 був укладений договір №2574/28-130 пайової участі у будівництві житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. За умовами цього договору сторони домовились про спільну діяльність для досягнення спільної мети, а саме: проектування, будівництво та ведення в експлуатацію об'єкту. Крім того, позивачка зобов'язалась внести суму пайового внеску в сумі 75110 доларів США у гривні по курсу НБУ, в свою чергу, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» прийняло на себе зобов'язання завершити будівництво та виділити із спільної часткової власності позивачці її частку у виді приміщень №1-27 площею 16,2 кв.м. і №1-28 площею 3,1 кв.м, розташованих у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.

Раніше, до укладення договору іпотеки зазначені приміщення були предметом договору пайової участі з іншими особами.

За умовами пункту 3.11 зазначеного договору, після внесення позивачем свого вкладу у спільну діяльність у вигляді грошових сум, позивач набуває право на пайову (часткову) участь в будівництві, а фірма втрачає право розпоряджатися зазначеною часткою позивача без згоди останнього.

Відповідно до пункту 3.1 договору пайовик зобов'язується в якості свого вкладу в спільну діяльність по дольовій участі в будівництві внести грошові кошти у сумі 75110 доларів США у національній валюті по курсу НБУ на момент оплати договору.

З матеріалів справи вбачається, що пайовий внесок був внесений ОСОБА_6 на рахунок ТОВ фірма "Консоль ЛТД" у повному обсязі в сумі 75110 доларів США.

14 серпня 2008 року між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладений договір іпотеки, за умовами якого, товариство, отримавши кредитні кошти, передало у іпотеку банку право оренди земельної ділянки загальною площею 0,2348 га та об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

22 грудня 2011 року будівництво багатоповерхового будинку та дахової котельні за адресою: АДРЕСА_1 було завершено, про що було отримано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

За актом про виконання договору пайової участі позивачці передано приміщення №1-27 площею 16,2 кв.м. і №1-28 площею 3,1 кв.м, розташовані у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1

Таким чином, враховуючи положення договору про пайову участь, а також вимоги статті 331 ЦК України і статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які передбачають виникнення права власності саме після реєстрації нерухомого майна, як офіційного визнання і підтвердження факту виникнення права власності, ОСОБА_6 мала майнові права на свою частку у спільній частковій власності, а за ТОВ фірма "Консоль ЛТД" було зареєстровано право власності на збудований об'єкт нерухомості в цілому, включаючи частку, яка після завершення будівництва не переходить у власність ТОВ фірма "Консоль ЛТД", а має бути передана у власність ОСОБА_6

Отже, в силу положень ст.5 Закону України «Про іпотеку» спірні приміщення не могли бути предметом іпотеки, як такі, що призначалися для передачі у власність особі, яка внесла за нього кошти за договором пайової участі у будівництві.

Зважаючи на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як такі що ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З висновками суду першої інстанції про відмову в позові про зобов'язання реєстраційної служби Ялтинського міського управляння юстиції та КП Ялтинської міської ради «БТІ» зареєструвати та визнати право власності за позивачкою щодо вищевказаних приміщень та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, колегія суддів також погоджується з огляду на вимоги ст.22,328,331, ЦК України та 60 ЦПК України.

З огляду на наведене, на думку судової колегії, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі досліджених належним чином матеріалів справи і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: