РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 123/2827/2013Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
РІШЕННЯ
"14" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Кірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретарі Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів" до ОСОБА_6 про стягнення безпідставно отриманої грошової суми, за участю третьої особи - Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції,
за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів" на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 13.03.2013 року звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачці була виплачена премія в розмірі середньомісячної заробітної плати у листопаді 2009 року - в сумі 4155 грн. і лютому 2010 року - 6935,60 грн., а всього 11090,60 грн. замість 4546 грн., що підлягало їй сплаті в розмірі посадового окладу (у листопаді 2009 року - в сумі 2069 грн. і лютому 2010 року - в сумі 2477 грн.). Внаслідок чого ОСОБА_6 протягом 2009-2010 років було виплачено без достатньої правової підстави зайві кошти в розмірі 6544,60 грн., які остання у добровільному порядку не повертає.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 08.04.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів".
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» , суд першої інстанції виходив з положень статей 1212,1215 Цивільного кодексу України і відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог за спливом строків позовної давності, встановлених цивільним і трудовим законодавством.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду у повному обсязі, оскільки воно ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що за своєю правовою природою є трудовими та регулюються, зокрема, статтею 127 КЗпП України , оскільки позовні вимоги КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» обґрунтовані безпідставним отриманням відповідачкою у 2009-2010 роках під час виконання трудових обов'язків на посаді заступника головного лікаря КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» з економічних питань зайвих преміальних виплат у загальному розмірі 6544,60 грн. внаслідок рахункової помилки пов'язаної із збоєм комп'ютерної програми .
Так, за змістом статті 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
Відповідно до пункту 1 частини 2 вказаної норми закону відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини 3 статті 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 13.05.2003 року по 24.06.2011 року перебували у трудових відносинах , ОСОБА_6 займала посаду заступника головного лікаря КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» з економічних питань.
Наказами № 16 від 17 листопада 2009 року та № 6 від 01 лютого 2010 року КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» відповідачка премійована у розмірі посадового окладу, який згідно штатного розкладу становив у 2009 році-2069 грн., а у 2010 році - 2477 грн.
Актом планової документальної перевірки Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 31 жовтня 2011 року № 22-21г/055 встановлена фактична переплата під час здійснення виплати відповідачці вищевказаних премій.
Положеннями частини 3 статті 233 КЗпП України визначено право роботодавця звернутися до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди , заподіяної підприємству, організації , установі, протягом одного року з дня її виявлення.
У разі пропуску з поважних причин зазначеного строку згідно зі статтею 234 вказаного Кодексу суд може його поновити.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 4 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), встановлений строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін , у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причину пропуску цього строку, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, який поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав, однак суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов'язки сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що про переплату відповідачці преміальних виплат за наказами № 16 від 17 листопада 2009 року і № 6 від 01 лютого 2010 року КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» дізналося з акту Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі від 31 жовтня 2011 року № 22-21г \055, підписаного головним лікарем КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів», та письмової вимоги цього відділу від 07 листопада 2011 року № 22-21\2562 до головного лікаря КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» про усунення виявлених плановою ревізією порушень законодавства, після чого 17 листопада 2011 року позивач направив лист відповідачці про повернення надмірне сплаченої суми премій в розмірі 6544,60 грн. підприємству, але звернувся до суду з цим позовом лише 13 березня 2013 року, тобто, поза межами встановленого статтею 233 КЗпП України однорічного строку, який має відраховуватися з дня виникнення у позивача права на відрахування зайво сплачених відповідачці сум з її заробітної плати відповідно до частини 2 статті 127 КЗпП України.
При цьому, звернувшись до суду з позовом зі спливом встановленого трудовим законодавством однорічного строку, позивач не надав переконливих доказів наявності поважних причин пропуску такого строку, зокрема, на підтвердження існування причин, за яких він проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не мав змоги своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходилися під його контролем.
Посилання позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання позову на вилучення фінансових і бухгалтерських документів підприємства органами внутрішніх справ по кримінальній справі № 10906040127 є неспроможним , оскільки це не стосується даної справи.
З огляду на наведене суд першої інстанції правильно виходив з пропуску позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду за захистом своїх прав та відсутності правових підстав для його поновлення, що у розумінні вищезазначених правових норм є самостійною підставою для відмови в позові, а посилання на ст.257 ЦК України є зайвим.
Разом з тим, суд помилково застосував до спірних правовідносин положення цивільного законодавства (статті 257,1212,1215 ЦК України ), не врахувавши, що трудові відносини регулюються законодавством про працю ( стаття 3 КЗпП України), а норми цивільного законодавства застосовуються до цих правовідносин лише тоді, якщо вони не врегульовані спеціальним (трудовим) законодавством .
Оскільки місцевий суд при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статі 309 ЦПК України є підставою для змінення оскаржуваного рішення в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2013 року , виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування положень ЦК України .
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, 308, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Вирішила:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів" задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 квітня 2013 року змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: