ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 Справа № А36/178 (17/174)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів: Чимбар Л.О., Швець В.В.
при секретарі Чоха Є.О.
за участю представників сторін :
від позивача: Сависько В.В., довіреність №19599/10/10-1 від 20.09.06
від відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1
від відповідача 2: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. у справі № А36/178(17/174)
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
до В1 суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
до В2 приватного підприємства “Промресурс”, м.Донецьк
про визнання недійсним договору та стягнення 95 142грн. 30 коп.
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2006р. у справі № А36/178(17/174) (суддя М.П.Кожан) Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції (далі-МДПІ) відмовлено в задоволенні позову до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору НОМЕР_2, укладеного цим суб'єктом з приватним підприємством (далі-ПП) “Промресурс” з підстав, передбачених ст.49 ЦК УРСР та про стягнення з відповідача-1 на користь держави 95 142грн. 30коп., і з відповідача 2 такої ж суми на користь відповідача 1; в частині вимог щодо ПП “Промресурс” провадження у справі закрито;
- не погодившись з прийнятою постановою, Лівобережна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі;
- у поданій скарзі йдеться про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи;
- при цьому скаржник посилається на те, що відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” доказом факту внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи є довідка безпосередньо від державного реєстратора, але суд при вирішенні спору у відповідній частині посилався тільки на довідку органу статистики, на те, що правові наслідки ст.49 Цивільного кодексу УРСР та ст.208 Господарського кодексу України є ідентичними і застосування цих статей не змінює суті позовних вимог, на те, що при вирішенні цього питання суд повинен був згідно з п.1 ч.4 ст.111 Кодексу адміністративного судочинства України під час попереднього судового засідання уточнити позовні вимоги і у відповідності до ст.9 цього Кодексу застосувати необхідний нормативно-правовий акт, який на даний час регулює спірні правовідносини;
- відповідач 1 вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;
- відповідач 2 в судове засідання не з'явився, на час нового розгляду справи судами першої і апеляційної інстанції до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (22.03.2006р.) внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням арбітражного суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2003р. ПП “Промресурс” (продавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір НОМЕР_2, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та згідно з заказом передати у власність покупця товар (козеін), а покупець прийняти та оплатити цей товар згідно з накладною.
На виконання умов договору продавцем була здійснена поставка товару на загальну суму 95 142грн. 30коп., у тому числі, податок на додану вартість 15 857гн. 05коп.. Вартість товару сплачена покупцем в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів ІНФОРМАЦІЯ_1, наданими в матеріалах справи.
Рішенням Калінінського місцевого районного суду м.Донецька від 29.04.2002р., було визнано недійсними установчі документи і свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Промресурс”з 29.11.2001р. З цього часу скасовано державну реєстрацію підприємства та свідоцтво платника податку на додану вартість. Встановлено, що у листопаді 2001р. засновник ПП “Промресурс” ОСОБА_3 по договору дарування передала всі права та обов'язки засновника гр. ОСОБА_4. Останній нічого про це не знав, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповдіача не мав.
Викладені обставини слугували визначальними для звернення Лівобережної МДПІ до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору НОМЕР_2 з підстав, передбачених ст.49 ЦК УРСР та застосування до сторін за цим договором відповідних наслідків.
Як зазначено вище, відповідно до довідки НОМЕР_3 Головного управління статистики у Донецькій області, наданої податковою інспекцією на вимогу господарського суду, 22.03.2006р. до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -ПП ”Промресурс” за рішенням арбітражного суду. На підставі даного запису назване підприємство вилучено з Державного реєстру.
Згідно з ст.91 Господарського кодексу України ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до Державного реєстру.
П.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністртативного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Враховуючи наведені норми та вищезазначені фактичні обставини, закриття господарським судом провадження у справі відносно вимог до ПП “Промресурс” є обґрунтованим та правомірним.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2006р. по справі №17/174 зазначено, що перевіряючи дійсність оспорюваної угоди стосовно її відповідності ст. 49 ЦК УРСР, як такій, що зазначена позивачем матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент укладення цих угод, господарські суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004рю., не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР (в редакції 1963р.). За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
З огляду на викладене, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваного договору, але відсутніх в Цивільному Кодексі України на момент укладення рішення, є помилковим.
Стаття 208 ГК України за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст. 49 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.), разом з тим її застосування при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією заявлено позов про визнання недійсним договору на підставі ст.49 ЦК УРСР.
В поясненнях, наданих до суду 04.07.2006р., податковою інспекцією, з огляду на постанову Вищого адміністративного суду України від 31.05.2006р. та з посиланням на ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004р. №15 повідомлено, що дії осіб, які уклали оспорюваний договір з боку відповідача 2 спрямовані на приховування від оподаткування доходів і відповідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78р. якщо такий договір було укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства до сторони, яка діяла умисно, застосовуються наслідки, передбачені ст.49 ЦК УРСР. При відсутності умислу застосовуються наслідки, передбачені ст.48 цього Кодексу. Остаточно сформульованих вимог дані пояснення не містять.
Таким чином, в установленому порядку заяву про зміну підстав позовних вимог податковою інспекцією не подано.
Тому колегія суддів погоджується з висновками господарського суду і про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства. Дану постанову слід залишити без змін.
Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки здійснення судом повноважень по уточненню позовних вимог під час попереднього судового засідання не може полягати у самостійній заміні цих вимог судом замість позивача, у тому числі, і шляхом визначення необхідного для застосування нормативно-правового акту.
Визначення законодавчих підстав позовних вимог є обов'язком позивача.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. у справі № А36/178(17/174) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Л.О.Чимбар
Суддя В.В.Швець
Дата виготовлення у повному обсязі 04.12.06р.