ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 Справа № 18/195 (8/186-П8/529)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Шваб О.А.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 28.11.2006р. і 07.12.2006р.:
позивача: ОСОБА_1- підприємець
ОСОБА_2- предст., дов. від 04.04.2005 року
відповідача: Кравцова К.А.- предст., дов. від 13.02.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006р. у справі №18/195(8/186-П8/529)
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення 44813,49 грн. збитків, заподіяних внаслідок невиконання зобов'язань за договором лізингу (оренди) обладнання і за договором купівлі-продажу
та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про: визнання права власності на обладнання та стягнення 251,70 грн. зайво сплаченої суми, яка виникла з різниці сплаченої суми за договорами та вартості майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2006 року (підписане 25.09.2006р.) по справі №18/195(8/186-П8/529) (суддя Петрова В.І.) було частково задоволений позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ) про стягнення 44813,49 грн. збитків, заподіяних внаслідок невиконання зобов'язань за договором лізингу (оренди) обладнання НОМЕР_1 і договором купівлі-продажу НОМЕР_2: зобов'язано відкрите акціонерне товариство “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ) повернути позивачу передане відповідачу обладнання за договором оперативного лізингу (оренди) обладнання НОМЕР_1 Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті держмита і 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, зазначеним рішення відмовлено у зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) про визнання права власності на обладнання та стягнення 251,70 грн. зайво сплаченої суми, яка виникла з різниці сплаченої суми за договорами 18239,70 грн. і вартості майна у сумі 17988 грн.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) -позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 року по справі №18/195(8/186-П8/529) в частині незадоволення його позову і прийняти постанову, якою визнати: заміну зобов'язань між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 і ТОВ “Дніпробетон” по договору купівлі-продажу НОМЕР_2 зобов'язаннями між зазначеними сторонами по договору оперативного лізингу (оренди) НОМЕР_1; визнати договір оперативного лізингу (оренди) НОМЕР_1 поновленим до 30.09.2005р.; стягнути з ВАТ “Дніпробетон” на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 по договору оперативного лізингу (оренди) обладнання 33750,00 грн. орендної плати і 1405,50 грн. -3% річних (загальна сума 35 155,50 грн.), 351,50 грн. витрат по оплаті держмита і 118,00 грн. по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Скаржник зазначає, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права і не відповідає доказам, які є у справі. У своїй скарзі позивач наполягає на тому, що договір купівлі-продажу НОМЕР_2 був замінений у подальшому заднім числом договором оперативного лізингу (оренди) НОМЕР_1. На думку фізичної особи-підприємця діяв лише договір оперативного лізингу, який був продовжений до 30.09.2005р. відповідно до ст.764 ЦК України. Скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про розірвання договору оренди за ініціативою відповідача 01.04.2004р. У даному випадку датою розірвання договору слід було б вважати дату, коли про це стало відомо позивачу, а саме дату 27.12.2004р. (дата вручення листа робітниками пошти). Відповідач отримав для своїх особистих потреб матеріальні цінності і відповідно до ст.ст. 509, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 726 ГК України повинен був належним чином і у встановлений строк виконати прийняті на себе зобов'язання, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
27.11.2006р. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло доповнення до апеляційної скарги, до якого він додав довідку АППБ “Аваль” і розшифровку по картковому рахунку №0159127600. Із даних доказів, як пояснив скаржник, вбачається, що відповідач виготовив на ім'я позивача заробітну платіжну картку і перерахував на його рахунок заробітну плату. Таким чином, підстав у відповідача для розірвання договору не було. Крім того, позивач зазначив, що надані відповідачем суду наказ голови правління ВАТ від 26.03.2004р. і акт комісії, який підтверджує непридатність обладнання сфальсифіковані. Відповідач повинен був у обов'язковому порядку ввести до складу комісії позивача як орендодавця і власника обладнання.
Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ) у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що висновок позивача щодо продовження договору до 30.09.2005р. викликаний невірним застосуванням норм матеріального права. Стаття 260 ЦК УРСР, що діяла на момент укладення договору і ст.764 ЦК України, встановлює, що в разі продовження користування майном після закінчення строку дії договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць. П. 6.1 Договору оренди встановлено, що договір може бути продовжений виключно шляхом підписання додаткової угоди до нього. Додаткова угода про продовження строку дії договору не укладалася. Претензією від 13.11.2004р. позивач відмовився від договору оперативного лізингу НОМЕР_2 та просив відповідача повернути орендоване майно, оскільки орендарем більше 3-х місяців не вносилася орендна плата. Сторона вважає безпідставними доводи позивача про те, що ним не було прийнято з оренди обладнання після звернення відповідача з відповідними листами з тих причин, що у цих листах мова йшла і про повернення 7047,77 грн., сплачених відповідачем за договором купівлі-продажу. Позивач вважає цю суму своєю заробітною платою, яка поверненню не підлягає. На думку відповідача той факт, що обладнання і досі знаходиться у відповідача пов'язаний лише із небажанням позивача належно виконувати зобов'язання за укладеними договорами, а також із його умисними діями, направленими на небажання забирати обладнання для того, щоб збільшити розмір своїх позовних вимог.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 07.12.2006 року і до 12.12.2006 року.
08 грудня 2006 року від позивача по первісному позову надійшло доповнення до апеляційної скарги, у якому останній виправив недоліки апеляційної скарги, зазначивши у якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон”.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01 жовтня 2003 року між позивачем і ВАТ „Промислово-будівельна компанія „Придніпровський завод” (правонаступником якої є ТОВ „Дніпробетон”) були укладений договори НОМЕР_2 купівлі-продажу обладнання (виробничих фондів) і НОМЕР_1 оперативного лізингу (оренди) обладнання.
Предметом договору НОМЕР_2 купівлі-продажу обладнання (виробничих фондів) є продаж позивачем відповідачу виробничо-технологічного циклу на виробництву тротуарної плитки згідно специфікації, вартістю 17988 грн. (п.1.1). Сторони домовилися, що загальна вартість товару за договором складає 17988 грн., яка оплачується шляхом проведення щомісячних платежів рівними частинами (1499 грн.) на протязі одного року з моменту підписання договору і до остаточної виплати вартості товару (попередньо -до 30.09.2004 року). Згідно п.3.2 Договору передача товару і перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається протягом одного дня з моменту проведення остаточних розрахунків за договором шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі і переходу права власності. Між сторонами був підписаний акт приймання-передачі у якості додатку №2 до договору, але дата підписання зазначеного акта не вказана.
Предметом договору НОМЕР_1 оперативного лізингу (оренди) обладнання є тимчасове використання на умовах оренди на строк до 30.09.2004 року обладнання, а саме: виробничо-технологічний цикл по виробництву тротуарної плитки, вартістю 17988 грн., яке належить орендодавцю на праві власності (п.1.1). Сторони домовилися, що передача майна провадиться за актом приймання-передачі. Орендна плата за користування майном була встановлена сторонами у розмірі 1875 грн. на місяць, яка сплачується орендарем до 10 числа наступного місяця на підставі виставленого орендодавцем рахунку (розділ 3). Між сторонами був підписаний акт приймання-передачі у якості додатку №2 до договору, але дата підписання зазначеного акта також не вказана.
Таким чином, сторони уклали два договори відносно одного і того ж майна. Оскільки за договором купівлі-продажу НОМЕР_2 право власності на майно переходить до покупця протягом одного дня з моменту проведення остаточних розрахунків, які повинні відбутися 30.09.2004 року, а договір оренди цього ж майна укладений також на строк до 30.09.2004 року, то висновок скаржника щодо заміни одного зобов'язання іншим є помилковим. Як вбачається із укладених договорів відповідач повинен був сплачувати орендну плату за користування майном у сумі 1875 грн. на місяць (за договором оренди), а також сплачувати щомісячні платежі за майно у сумі 1499 грн. (за договором купівлі-продажу) для отримання майна у власність після сплати його повної власності. Тобто, існували два окремі договори, які повинні були виконуватися сторонами у порядку, зазначеному у договорах. Будь-яких обставини, які б перешкоджали укладенню двох різних договорів на одну річ, не існувало. При цьому, неможливо і ототожнювати ці договори, оскільки власник майна має право передати належне йому майно в оренду на певний строк і на цей же строк передбачити розстрочення оплати за придбання цього майна за договором купівлі-продажу. Факт підписання акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу до повної оплати не свідчить про перехід права власності на це майно до особи, якій передано майно, оскільки п.3.2 договору НОМЕР_2 момент переходу права власності обумовлений настанням одночасно двох подій: проведенням остаточних розрахунків і передачею майна шляхом підписання акту. Оскільки одна із подій, визначених договором НОМЕР_2, не настала, право власності на майно до покупця цього майна у момент підписання акту приймання-передачі не перейшло.
За договором оренди НОМЕР_1 відповідач повинен був сплатити позивачу за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року (строк дії договору) 22500 грн. і у ці ж строки за договором купівлі-продажу повинен був сплатити 17988 грн.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання договору оренди НОМЕР_1 відповідач сплатив позивачу:
по видатковому касовому ордеру НОМЕР_3 -2400 грн. (т.3 а.с.42);
по видатковому касовому ордеру НОМЕР_4 -3441 грн. 93 коп. (т.3 а.с.43);
по видатковому касовому ордеру НОМЕР_5 -3850 грн. (т.3 а.с.44);
по платіжному дорученню НОМЕР_6 -1500 грн. (т.3 а.с.47),
а всього -11191 грн. 93 коп.
На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу НОМЕР_2 відповідач сплатив позивачу:
по видатковому касовому ордеру НОМЕР_7 -57 грн. 60 коп. (т.3 а.с.41);
по платіжному дорученню НОМЕР_8 -393 грн. (т.3 а.с.47);
по платіжному дорученню НОМЕР_9 -3271 грн. 57 коп. (т.3 а.с.45);
по платіжному дорученню НОМЕР_10 -3325 грн. 60 коп. (т.3 а.с.46),
а всього -7047 грн. 77 коп.
Сплата зазначених сум сторонами по справі не оспорюється і підтверджується матеріалами справи.
01 квітня 2004 року за вих.НОМЕР_11 відповідачем на адресу позивача був направлений лист, у якому відповідач на підставі п.6.2 і п. 2.1 (підпункт „b”) Договору НОМЕР_1 повідомив позивача про розірвання цього договору з 01.04.2004 року і просив на протязі 10 календарних днів забрати обладнання шляхом підписання акту приймання-передачі. У цьому ж листі відповідач повідомив позивача, що договір НОМЕР_2 був ним укладений під впливом тяжких обставин і знос майна не міг бути передбачений при укладенні договору, тому вважає договір НОМЕР_2 розірваним і просить повернути грошові кошти, сплачені за даним договором.
Факт відправлення даного листа підтверджується реєстром відправляємої кореспонденції за 07.04.2004 року і поштовою квитанцією про відправлення замовленого листа від 09.04.2004 року.
Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Пунктом 6.2 Договору НОМЕР_1 оперативного лізингу (оренди) обладнання визначено, що орендар має право відмовитися від користування майном і повернути його в натурі орендодавцю за актом приймання-передачі, а в силу п.2.1.b договору орендодавець зобов'язаний прийняти майно від орендаря по закінченні строку оренди або в інших випадках його дострокового розірвання. При цьому, сторони не встановили підстав, з яких орендар має право відмовитися від користування майном. Згідно ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Оскільки чинним законодавством не передбачено право наймача відмовитися від користування майном у будь-якому випадку, а сторони узгодили таку відмову шляхом укладення договору, то положення договору у даному випадку мають пріоритет, оскільки чинне законодавство не містить прямої заборони відмови наймача від користування майном і розірвання у зв'язку з цими обставинами договору в односторонньому порядку. При цьому апеляційний господарський суд також враховує норми ст.ст.598 і 651 ЦК України, згідно яким припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що укладений між сторонами договір НОМЕР_1 оперативного лізингу (оренди) обладнання припинився з моменту повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.
Щодо договору НОМЕР_2 купівлі-продажу обладнання (виробничих фондів), то сторони у даному договорі не передбачили його розірвання в односторонньому порядку, а посилання ТОВ „Дніпробетон” у листі від 01.04.2004 року на ст.ст.233, 216 і 652 ЦК України не є обґрунтованим в силу наступного:
- в силу ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину;
- стаття 216 ЦК України встановлює правові наслідки недійсності правочину і застосовується тільки у випадку визнання спірного правочину недійсним;
- стаття 652 ЦК України передбачає зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин виключно у судовому порядку.
Оскільки ТОВ „Дніпробетон” не звертався до суду з вимогою про визнання договору НОМЕР_2 недійсним або про його розірвання, цей договір не є розірваний і сторони повинні виконати взяті на себе зобов'язання по даному договору, оскільки в силу п.7.2 Договору він вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором.
Як вже зазначалося, ТОВ „Дніпробетон” на виконання договору купівлі-продажу НОМЕР_2 перерахувало позивачу 7047 грн. 77 коп. 01.11 2005 року ТОВ „Дніпробетон” направив на адресу ПП ОСОБА_1 лист, у якому зазначив, що (мовою оригіналу) „в связи с тем, что сумма направлялась для оплаты оборудования по договору купли-продажи оборудования НОМЕР_2 суму 11191,93 грн., ошибочно перечисленную Вам с назначением платежа «по договору НОМЕР_1»следует считать суммой, перечисленной с назначением платежа «по договору купли-продажи оборудования НОМЕР_2»”. Оскільки змінювати призначення платежу платник за умови заперечення отримувача грошових коштів має право, то сума, сплачена відповідачем за договором оренди є сумою, сплаченою за договором купівлі-продажу. Таким чином, ТОВ „Дніпробетон” сплатив за договором купівлі-продажу НОМЕР_2 18239 грн. 70 коп. (7047,77+11191,93). Згідно умов договору НОМЕР_2 вартість обладнання складає 17988 грн. (п.2.1 Договору). Отже переплата за обладнання склала 251 грн. 17 коп. Таким чином, в силу п.3.2 Договору НОМЕР_2 з моменту повного перерахування грошових коштів (а акт приймання-передачі був підписаний у момент укладення договору) ТОВ „Дніпробетон” отримав право власності на обладнання за договором НОМЕР_2 згідно специфікації №1 до цього договору.
Разом з тим, у зв'язку зі зміною напрямку сплати грошових коштів ТОВ „Дніпробетон” не сплатив орендні платежі за договором оренди НОМЕР_1. Заборгованість відповідача по первісному позову перед позивачем за період з 01.10.2003 року по 01.04.2004 року складає 1875 х 6 = 11250 грн.
За таких обставин первісний позов слід задовольнити частково і стягнути з ТОВ „Дніпробетон” на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 11250 грн. заборгованості по орендній платі і 3% річних за період з квітня 2004 року по червень 2006 року (згідно заявлених позовних вимог від 29.06.2006 року) у сумі 759 грн. 37 коп., а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон”, затвердженого зборами учасників товариства 31.03.2005 року і зареєстрованого у встановленому законом порядку 31.03.2005 року державним реєстратором ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства „Дніпробетон” (т.1 а.с.72-73). Оскільки при попередніх розглядах справи будь-яких рішень суду про заміну сторони у порядку процесуального правонаступництва не приймалося, а в силу ч.2 ст.25 ГПК України правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає за необхідне замінити у порядку процесуального правонаступництва відкрите акціонерне товариство „Дніпробетон” товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон”.
При прийнятті судового рішення місцевий господарський суд у якості позивача за зустрічним позовом зазначив відкрите акціонерне товариство „Дніпробетон”, хоча зустрічний позов був поданий товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (т.3 а.с.16). Оскільки Дніпропетровський апеляційний господарський суд скасовує прийняте місцевим господарським судом рішення по справі і приймає нове рішення, то немає необхідності виправляти допущену у рішенні описку у порядку ст.89 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 25, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
У порядку процесуального правонаступництва замінити відповідача по первісному позову -відкрите акціонерне товариство „Дніпробетон” товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, код ЄДРПОУ 20239861).
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2006 року у справі №18/195(8/186-П8/529) скасувати.
Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, код ЄДРПОУ 20239861) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_12) 11250 грн. заборгованості по орендній платі, 759 грн. 37 коп. 3% річних, 180 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку), 40 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, код ЄДРПОУ 20239861) право власності на виробничо-технологічний цикл по виробництву тротуарної плитки (обладнання), а саме:
- бетонозмішувач (0,15 м3) у кількості 2 шт.;
- вібростіл (2 м3) у кількості 2 шт.;
- вана для нагріву плитки з пічкою (на 10 м2) у кількості 1 шт.;
- стелажі для витримки плитки (на 100 м2) у кількості 22 шт.;
- вана чавунна емальована для мийки форм у кількості 2 шт.;
- бак стальний з рамою для резервного запасу води (950 л) у кількості 1 шт.;
- лоток для цементу у кількості 1 шт.;
- стіл для вибивки плитки у кількості 1 шт.;
- труби водопровідні з кранами Ш 25-32 мм у кількості 25 м.п.;
- пускачі електричні з кабелями у кількості 4 шт.;
- лічильник 3-фазовий у кількості 1 шт.;
- піддони у кількості 15 шт.;
- відра 10 л у кількості 7 шт.;
- таз оцинкований 27 л у кількості 2 шт.;
- лопати совкові у кількості 4 шт.;
- тачка одноколісна у кількості 1 шт.;
- форми (цеглинка 40 мм) у кількості 350 шт.;
- форми (цеглинка 60 мм) у кількості 450 шт.;
- форми (мілірія 45 мм) у кількості 224 шт.;
- форми (луска 45 мм) у кількості 448 шт.;
- форми (шестигранник 45 мм) у кількості 252 шт.;
- форми (хвиля 60 мм) у кількості 1000 шт.;
- форми (поребрик) у кількості 58 шт.;
- форми (відливи великі) у кількості 30 шт.;
- форми (відливи малі) у кількості 28 шт.;
- форми (відлив очна) у кількості 50 шт.,
загальною вартістю 17988 грн. яке знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Гаванський, 4.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_12) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, код ЄДРПОУ 20239861) 251 грн. 70 коп. надмірно сплаченої суми за договором купівлі-продажу НОМЕР_2, 182 грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
12.12.2006р.