Справа № 114/1778/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.2013року Роздольненський районний суд АР Крим у складі: головуючого судді Пиркало Т.В.,
при секретарі Маловічко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Роздольне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернишівської сільської ради Роздольненського району АР Крим про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому просить визнати за нею право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з житлового будинку та господарських будівель в літерах: А, а - житловий будинок; а 1 - навіс; Б - літня кухня; В - навіс; Г -навіч; Г -сарай; Д - гараж; Ж - сарай; З - сарай; У - вбиральня, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Свої вимоги мотивує тим, що з 18.04.2006 року, зареєстрована та проживала у домоволодінні АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3 21.03.2006 року ОСОБА_3 склала на ім'я позивачки заповіт, який зареєстрований секретарем сільської ради. Після смерті ОСОБА_3, звернувшись до нотаріальної контори за оформленням права власності на вказаний будинок, отримала відповідь про відмову в оформлення. У зв'язку із цими обставинами та посилаючись на те що зараз не існує позасудового механізму для вирішення її питання, позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивачка у судове засідання не заявилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.
Представник позивача, у судове засідання також не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягають.
Відповідач, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, давши їм у сукупності належну оцінку, беручи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що заповітом від 21.03.2006 року, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Чернишівської сільської ради Роздольненського району АР Крим та зареєстровано в реєстрі №36, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно /а.с. 10-11/.
Як слідує з довідки Чернишівської сільської ради Роздольненського району АР Крим №500 від 05.06.2009 року , за відомостями погосподарської книги Чернишівської сільської ради №04, особовиї рахунок НОМЕР_2, стр.67 за 2006-2010 роки, за ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 значився будинок за адресою : будинок АДРЕСА_1 (а.с.13).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть Чернишівською сільської ради Роздольненського району АР Крим зроблено запис за №47 від 02.12.2008 року (а.с.9).
Відповідно до домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 з 18.04.2006 року прописана у вказаному домоволодінні. /а.с. 23,24/.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка є спадкоємицею за заповітом.
У встановлений законом строк та порядок, позивачка звернулась до Первомайської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Позивачці було відмовлено нотаріальною конторою у видачі свідоцтва на право на спадщину з тих підстав, що на зазначений будинок відсутні будь які правовстановлюючі документи /а.с. 14/.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та якщо він впродовж шістьох місяців не заявив про відмову від спадщини.
Таким чином ОСОБА_1 в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд вважає, що оскільки придбання ОСОБА_3, житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1, мало місце у 1969 року( про що свідчать відомості домової книги ), при розгляді справи слід керуватися законодавством, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно на той період часу, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, ).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь розташованих у селі.
Таким чином, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації, до часу набрання чинності ЦК 2004 року та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Зважаючи на вказане, суд вважає, що записи у погосподарських книгах можуть бути визнані в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок, що також узгоджується з положеннями п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, за змістом якої, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Таким чином, суд вважає, що наявні записи у погосподарських книгах Чернишівської сільської ради, по лицевому рахунку НОМЕР_2 про належність ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 є належним та допустимим доказом, якій у сукупності з іншими дослідженими судом доказами , а саме: технічним паспортом на будівлю, відповідно до відомостей якого, вказаний рік побудови житлового будинку та споруд (а.с.17-21), обґрунтовують вимоги позивача .
Наведене свідчить про належне володіння спадкодавцем ОСОБА_3 майном, яке було придбано на законних підставах, відповідно до законодавства яке діяло на момент придбання цього майна, не є самочинним будівництвом, та наявність підстав для задоволення вимог про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом.
Сплачені позивачем судові витрати в розмірі 874, 95 грн. суд на підставі ст. 88 ЦПК України вважає залишити на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268,1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 10,60, 208. 210, 214-215, ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на відкриту спадщину за заповітом ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається з житлового будинку та господарських будівель в літерах: А, а - житловий будинок; а 1 - навіс; Б - літня кухня; В - навіс; Г -навіч; Г -сарай; Д - гараж; Ж - сарай; З - сарай; У - вбиральня, розташованих за адресою: АДРЕСА_1
Судові витрати залишити на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Роздольненський районний суд , шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя