Справа №295/5013/13-ц

Категорія 52

2/295/2033/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

при секретарі - Андрушко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житомирбудзамовник» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 23.02.2011 року працювала на посаді юриста КП «Житомирбудзамовник», а 27.07.2012 року була звільнена із займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У день звільнення відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати, яка згідно довідки від 27.07.2012 року становить 12627,75 грн. Внаслідок невиплати у день звільнення та протягом тривалого часу заборгованості із заробітної плати їй завдано моральних страждань. Тому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на свою користь 12627,75 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 47644,20 грн. (станом на день ухвалення рішення), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 63,13 грн. та 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце рогляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки не повідомили, подала до суду письмову заяви, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. Судова повістка відповідачу направлялася за місцем його знаходження, про зміну якого відповідач не повідомляв, тому згідно ст. 77 ЦПК України повістки, які були повернуті на адресу суду у зв'язку із закінченням строків зберігання, вважаються доставленими.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за письмовою згодою позивача та його представника суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 224-226 ЦПК України та у відсутності сторін згідно статей 158, 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що згідно наказу № 5-к від 23.02.2011 року позивач була прийнята на роботу на посаду юриста КП «Житомирбудзамовник», а наказом № 62-к від 27.07.2012 року звільнена із займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підтвердженням чому є копія трудової книжки позивача.

Також суд встановив, що у день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку і заборгованість з виплати заробітної плати на день звільнення 27.07.2012 року становить 12627,75 грн., що підтверджується довідкою № 378, виданою відповідачем 15.08.2012 року.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 12627,75 грн.

Оскільки у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при звільненні позивача їй не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача, тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, що відповідає ст. 117 КЗпП України та п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при її звільненні, починаючи з наступного робочого дня після звільнення - 28.07.2012 року по день ухвалення рішення - 23.08.2013 року становить 28881,90 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 4171,77 грн. : 39 днів = 106,97 грн.; 270 днів х 106,97 грн. = 28881,90 грн., де 4171,77 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (травень та червень 2012 року), 39 днів - сумарна кількість робочих днів за травень та червень 2012 року, 106,97 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 270 - сумарна кількість робочих днів за період з 28.07.2012 року по 23.08.2013 року.

Розрахунок середнього заробітку проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з січня 2001 року. Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекси споживчих цін становили: за серпень 2012 року - 99,7 %, за вересень 2012 року - 100,1 %, за жовтень 2012 року - 100,0 %, за листопад 2012 року - 99,9 %, за грудень 2012 року - 100,2 %, за січень 2013 року - 100,2 %, за лютий 2013 року - 99,9 %, за березень 2013 року - 100,0 %, за квітень 2013 року - 100,0 %, за травень 2013 року - 100,1 %, за червень 2013 року - 100,0 %, за липень 2013 року - 99,9 %.

Компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати становить (12627,75 грн. х 0,997 х 1,001 х 1,000 х 0,999 х 1,002 х 1,002 х 0,999 х 1,000 х 1,000 х 1,001 х 1,000 х 0,999 : 100) 126,28 грн.

Однак оскільки позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 63,13 грн., тому з урахуванням меж заявлених вимог, як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача компенсацію у вказаному позивачем розмірі, а саме в сумі 63, 13 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз'яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок невиплати відповідачем позивачу заробітної плати та невиплати при звільненні належних їй сум, які залишаються повністю невиплаченими на теперішній час, тривалість часу, протягом якого право позивача на отримання заробітної плати є порушеним з вини відповідача, позивачу було завдано моральних страждань, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Однак заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди нею достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе частково задовольнити її позов в цій частині і визначає, що на відшкодування моральної шкоди позивача з відповідача підлягає стягненню 1500 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Житомирбудзамовник» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 12627,75 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28881,90 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 63,13 грн., що становить 41572,78 грн. (сорок одна тисяча п'ятсот сімдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) за вирахування податків та обов'язкових платежів та 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з комунального підприємства «Житомирбудзамовник» на користь держави судовий збір в сумі 530,43 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду в межах суми заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Богунського районного суду міста Житомира протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. Семенцова