ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
|
"05" грудня 2006 р. |
справа № 20-12/006-7/248 |
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідачів: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”
(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8-2)
третя особа, яка не заявляє Севастопольська міська Рада
самостійних вимог на предмет (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
спору на стороні відповідачів:
про визнання права власності на 213/250 часток в загальній частковій власності на нежитлові приміщення під офіс загальною площею 43,6м2 АДРЕСА_2
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;
від відповідачів: - Зайцев П.І., довіреність № 102 від 02.02.2006 (КП СМР „Аррікон”);
- Сарахман С.О., довіреність б/н від 08.11.2006 (Фонд комунального майна СМР);
від третьої особи: - на з'явився;
Суть спору:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” про визнання права власності (т.1 а.с.2-4).
Ухвалою від 16.01.2006 суддею Харченко І.А. порушено провадження у справі № 20-12/006, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Севастопольську міську Раду (т.1 а.с.1).
01.02.2006 ухвалою суду призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (т.1 а.с.35-36).
17.04.2006 справа повернулась до господарського суду м. Севастополя з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 86 від 13.04.2006 (т.1 а.с.45-51).
21.04.2006 провадження по справі поновлено (т.1 а.с.52).
11.05.2006 ухвалою суду в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено неналежного відповідача Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації належним - Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (т.1 а.с.69).
Рішенням суду від 01.06.2006 позов задоволено повністю, визнано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на 213/250 часток в загальній частковій власності з загальної площі 43,6м2 на нежитлові приміщення під офіс АДРЕСА_2 (т.1 а.с.83-84).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 17.07.2006 рішення суду по справі № 20-12/006 залишено без змін (т.1 а.с.106-112).
Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2006 рішення господарського суду м. Севастополя від 01.06.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд (т.1 а.с.132-136).
24.10.2006 справа надійшла на адресу господарського суду м. Севастополя (вх.НОМЕР_2), згідно резолюції виконуючого обов'язки голови суду справу передано судді Ілюхіній Г.П. (т.1 а.с.132).
Ухвалою суду від 26.10.2006 справу прийнято до провадження суддею Ілюхіною Г.П. (т. 2 а.с. 1-2).
В постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2006 при скасуванні постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006, зазначено, що „суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на ст.778 ЦК України, відповідно до частини 4 якої, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Проте суд залишив поза увагою приписи ст. 376 цього ж Кодексу, відповідно до частин 1, 2, 3, 4 якої будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Питання щодо надання позивачеві земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не було досліджено ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, враховуючи, що об'єкт оренди знаходиться на земельній ділянці Севастопольської міської Ради і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення”.
На виконання зазначених вимог, суд ухвалою від 26.10.2006 зобов'язав позивача у встановлений строк надати суду:
- документи, що підтверджують право землекористування та виділення земельної ділянки під реконструкцію та будівництво спірного об'єкту;
- нормативне обґрунтування позовних вимог з зазначенням матеріально-правової підстави позову;
- докази відведення спірної земельної ділянки.
Ухвалою від 15.11.2006 розгляд справи відкладено в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням представником позивача ухвали суду від 26.10.2006 щодо надання необхідних для розгляду справи документів (т.2 а.с.19-20).
Позивач не виконав ухвали суду від 26.10.2006 та 15.11.2006 щодо надання витребуваних ухвалами суду документів, необхідних для розгляду справи.
Згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Одним із принципів практики Європейського Суду з прав людини є покладення обов'язку та тягаря надання доказів на того, хто стверджує, а не заперечує.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гранується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд позбавлений можливості розглянути справу, виконати вимоги статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, в частині всебічного, повного, об'єктивного встановлення обставин справи і обґрунтовуванням нормами права юридичних висновків.
Позивач вимоги ухвал суду від 26.10.2006 та 15.11.2006 у встановлений ухвалами суду строк не виконав, витребуваних документів та доказів поважної причини невиконання не надав, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, так як позивач не виконав ухвали суду в частині надання доказів, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 69, 77, пунктом 5 частини першої статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон” про визнання права власності залишити без розгляду.
Суддя Г.П. Ілюхіна