Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, треті особи Комерційне підприємство Донецької міської ради «Бюро приватизації і обміну житлового фонду», ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними розпоряджень Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та свідоцтв про право власності на житло,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2013 року прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернувся до суду з позовом до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, треті особи комерційне підприємство Донецької міської ради «Бюро приватизації і обміну житлового фонду», ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та свідоцтва про право власності на житло.

05 квітня 2013 року прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернувся до суду з позовом до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, треті особи комерційне підприємство Донецької міської ради «Бюро приватизації і обміну житлового фонду», ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та свідоцтва про право власності на житло.

Позови були об'єднані в одне провадження

Свої обидві вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 червня 2006 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Підставою для оформлення та видачі зазначеного свідоцтва стало розпорядження від 16 червня 2006, підписане керівником управління комунальних ресурсів Донецької міської ради. Розпорядженням управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 07 грудня 2006 року у приватну власність передано квартиру АДРЕСА_2. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право приватної власності на зазначену квартиру. Проте в інвентаризаційній справі, яку підготовлено Донецьким міським управлінням технічної інвентаризації, житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься за призначенням до гуртожитку. Оскільки з приводу видачі дозволів на реконструкцію будинку гуртожитку під житловий будинок ніхто не звертався, в указаному домоволодінні роботи з реконструкції не проводились та рішення про присвоєння гуртожитку статусу житлового будинку та номерів квартирам у ньому міською радою не приймалось, то вищезазначені розпорядження та свідоцтва суперечать вимогам чинного законодавства. Спірні приватизовані квартири за планом не мають технічних ознак квартири та є фактично кімнатами у гуртожитку, приватизація яких чинним законодавством не передбачена. У зв'язку з чим позивач просив суд визнати недійсними розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 07 грудня 2006 року №7635 та від 16 червня 2006 року №2344, визнати недійсними свідоцтва про право власності на житло від 07 грудня 2006 року №7635 та від 16 червня 2006 року від 2344 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 16 червня 2006 року №2344. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло №2344, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради 16 червня 2006 року. Визнано недійсним розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 07 грудня 2006 року №7635. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло №7635, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради 07 грудня 2006 року.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що треті особи по справі не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Спір мав бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. Крім того, діючим законодавством не передбачено визнання в судовому порядку недійсними актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України. Судом залишено поза увагою, що спір пред'явлено до неналежного відповідача, позивач і відповідач представляють інтереси однієї особи. Зазначив, що спірні приміщення набули статусу «квартири».

05 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року, в якій просив скасувати рішення суду та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів своєї заяви посилається на те, що він не був стороною по справі, проте оскаржуване рішення стосується його прав та обов'язків, оскільки він є власником квартири, свідоцтво про визнання права власності на яку визнано судом недійсним. Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки не врахував наявність рішення Донецької міської ради про зміну правового статусу гуртожитків, яким статус гуртожитку по вулиці Треньова 8 було змінено на жилий будинок, тому висновки суду про те, що спірне житло не є квартирою, не ґрунтується на законі. Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки неправильно визначив ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третіми особами по справі, в той час як вони повинні бути відповідачами по справі, тому що рішенням суду скасовано їх право власності на жиле приміщення; суд розглянув справу за відсутності належним чином повідомлених третіх осіб.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом (том 2 а.с. 58, 78, 111), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надавав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом (том 2 а.с. 58,78, 115-116), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надавав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засідання апеляційного суду прокурор м. Донецька не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №6526, зареєстрованою у відповідному порядку від 24 липня 2013 року (т.2 а.с.59), клопотань про перенесення розгляду справи саме з 14 серпня 2013 року до апеляційного суду не надавав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Донецької області Гайфулін О.О. заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити.

В судове засідання апеляційного суду представник Донецької міської ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №6527, зареєстрованою у відповідному порядку від 24 липня 2013 року (т.2 а.с.58, 60, 78), повторне клопотання про перенесення розгляду справи апеляційним судом залишено без задоволення, оскільки відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга була направлена на їх адресу та 31 липня 2013 року (том 2 а.с. 56) справа розглядом була відкладена та надано час для ознайомлення з матеріалами справи, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду представник Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, відповідно до листа просили розглянути справу на підставі матеріалів, що є в справі без участі їх представника (том 2 а.с. 78, 81, 117), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду представник КП Донецької міської ради «Бюро приватизації і обміну житлового фонду» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, відповідно до листа просили розглянути справу на підставі матеріалів, що є в справі без участі їх представника (том 2 а.с. 58, 78, 81), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом (том 2 а.с. 58, 78), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надавала, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом (том 2 а.с. 58, 78), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надавав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки розпорядження від 16 червня 2006 року №2344 та від 07 грудня 2006 року №7635 про передачу у приватну власність квартир АДРЕСА_2 та на підставі яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право приватної власності на зазначені квартири суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком комунальної форми власності. Порушення закону при прийнятті розпорядження тягне за собою недійсність свідоцтва про право власності на житло, що видано на його підставі.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи справу за відсутності третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вони повідомлені про судові засідання у відповідності до вимог ЦПК.

Однак, суд розглянув справу, не маючи даних про повідомлення означених осіб про час і місце судових засідань у відповідності з вимогами ст. ст. 74 -76 ЦПК України. А однією з основних конституційних засад відправлення правосуддя та елементом справедливого й публічного судового розгляду, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання.

Ухвалюючи рішення у відсутність третіх осіб, які не були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, суд першої інстанції був позбавлений можливості правильно вирішити питання щодо осіб, інтересів яких стосується означений спір, повно та всебічно з'ясувати обставини справи та правильно вирішити спір.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся із позовом про визнання недійсними розпоряджень та свідоцтв Управління комунальних ресурсів № 2344 від 16 червня 2006 року та № 7365 від 07 грудня 2006 року про право власності на квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2, розташовані в будинку АДРЕСА_1 виданих на ім'я ОСОБА_1, а також ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 2344 від 16.06.2006 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_1.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради № 7635 від 07.12.2006 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 у спільну часткову власність ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 1/НОМЕР_2 частини кожному.

Проте, у порушення вимог статті 33 ЦПК України ОСОБА_1. та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не були залучені у якості відповідачів, а інші особи, а саме ОСОБА_2, які на теперішній час є власниками спірного приміщення, не були залучені до участі у справі, що свідчить про обмеження їх у правах, встановлених ст. 31 ЦПК України, оскільки визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, безпосередньо зачіпляє їх інтереси.

Вказані порушення вимог ст. ст. 10, 33,35, 74 - 76 ЦПК України унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що надає право апеляційному суду вчинити всі дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи, зокрема, дослідити надані сторонами докази у відповідності до ч.2 ст.303 ЦПК України.

Відповідно договору дарування від 16 січня 2007 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 безоплатно 1/НОМЕР_2 частину квартири за АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 68), про що свідчать також витяги з Державного реєстру правочинів (том 2 а.с. 69) і витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 2 а.с. 70)

Відповідно листа КП «Трест Донецькжилстрой №1», будівля жилого будинку АДРЕСА_1 введена в експлуатацію в 1950 році як гуртожиток для малих сімей (том 2 а.с. 71).

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 16 грудня 1998 року № 392/2 змінено правовий статус гуртожитку для малих сімей на жилий будинок (том 2 а.с. 72).

Відповідно до розпорядження Донецького міського голови від 25 червня 1998 року № 841 жилий будинок АДРЕСА_1 передано по акту прийому-передачі від 18 січня 1999 року ЖЕО Київського району м. Донецька (том 2 а.с. 73-76).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають приватизації кімнати в гуртожитках.

Проте, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 16.12.1998 року № 392/2 змінено правовий статус гуртожитків для малих сімей на жилий будинок.

Колективне підприємство «Трест Донецькжилстрой № 1» зобов'язано відкрити особові рахунки на осіб, які фактично мешкають у означених приміщеннях із закріпленням житлових приміщень в постійне користування.

Відповідно акту прийому-передачі документації на житловий будинок АДРЕСА_1, начальник ЖЄО Київського району м. Донецька прийняв особові рахунки, поквартирні картки, картки прописки, документи, що підтверджують право наймача на зайняття жилої площі.

Таким чином, досліджені в засіданні апеляційного суду докази, які не були досліджені судом першої інстанції у зв'язку із не притягненням до участі у справі належних сторін, спростовують висновки суду першої інстанції про належність спірного будинку до категорії гуртожитку, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання розпоряджень Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради недійсним та свідоцтв про право власності на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 недійсними.

Крім того, як вбачається з рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 231/2 від 17.10.2012 року, затверджені акти прийому-передачі в комунальну власність територіальної громади міста квартир житлового будинку № АДРЕСА_1, які належать громадянам на праві приватної власності та рекомендовано власникам квартир жилого будинку № АДРЕСА_1 зареєструвати право власності на квартири за територіальною громадою.

Зазначене рішення також свідчить про визнання Донецькою міською радою законності приватизації квартир у будинку, який за інвентаризаційною справою 1950 року значився як гуртожиток.

Разом з тим, вирішуючи спір, судом першої інстанції не виконані вимоги процесуального законодавства щодо повного та всесторонього дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини та дійсний зміст наведених норм права рішенням суду першої інстанції порушені права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_2, оскільки суд при ухваленні рішення вирішив питання саме про їх права та обов'язки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції не має права, без залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_2 до участі у справі вирішити так спір, щоб їх права не були порушені та вони мали право пред'явити окремий позов на загальних підставах, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з цих підстав із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовів прокурора, об'єднаних в одне провадження.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, треті особи Комерційне підприємство Донецької міської ради «Бюро приватизації і обміну житлового фонду», ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними розпоряджень Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради та свідоцтв про право власності на житло.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: