ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

29 серпня 2013 р. Справа № 13/121/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів Банаська О.О., Маслія І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

відповідача (скаржника): Пасєка В.М., довіреність №0932/645 від 20.05.2013р.; Радзевіла А.В., довіреність №09-32/276 від 04.03.2013р.,

у відсутності представників позивача, третьої особи та представника органу ДВС,

розглянувши скаргу: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області

у справі за позовом: спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

до: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12; 21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

про визнання припиненим договору поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007р. починаючи з 02 жовтня 2008 року та стягнення 4173954,00 грн. безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В :

12.07.2013 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга ПАТ "Промінвестбанку" № 39-1/572/8 від 10.07.2013 р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області.

З метою з'ясування обставин, викладених у скарзі, та у відповідності 121-2 ГПК України її призначено до розгляду.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники скаржника, які підтримали вимоги скарги з мотивів, викладених у ній. На підтвердження своєї позиції надали суду як приклад з судової практики примірник ухвали господарського суду Дніпропетровської області , який на їхнє прохання долучено до матеріалів справи.

Позивач, третя особа та представник органу ДВС правом участі у розгляді скарги не скористалися хоча про час та місце розгляду скарги вони повідомленні належним чином, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі. При цьому, будучи присутнім в попередньому судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області проти скарги заперечив, вказавши на безпідставність її висновків та правомірність дій довірителя, які оскаржуються.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки представників в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів. А відтак, дійшов висновку розглядати скаргу по суті за присутнього в засіданні складу учасників.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників банку, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2011р. (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено частково: визнано припиненим договір поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007 року, укладений між спільним українсько-турецьким сільськогосподарським підприємством "ЕЛ-ТУР" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" починаючи з 02.10.2008 року; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці" на користь спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" 3601254,16 грн. - безпідставно отриманих коштів, 22001,15 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 203,62 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача 244132,60 грн. (пені) за користування грошовими коштами, 229638,03 грн.- інфляційних нарахувань, 98929,44 грн. - 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 р. залишено без змін.

06.01.2012р. на виконання вищевказаного рішення суду видано відповідний наказ.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області від 26.01.2012р. на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з виконання наказу від 06.01.2012р. у зв'язку із виконанням в примусовому порядку органом ДВС вищевказаного рішення суду та перерахуванням коштів стягувачу.

Поряд з цим, постановою Вищого господарського суду України від 03 липня 2012 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. та рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі №13/121/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

20.05.2013р. на адресу суду надійшла заява публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" №39-1/421-8 від 18.05.2013р. (вх. №08-46/6346/13 від 20.05.2013р.) про поворот виконання рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011р.

06.06.2013 року судом винесено ухвалу, якою заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" №39-1/421-8 від 18.05.2013р. (вх. №08-46/6346/13 від 20.05.2013р.) про поворот виконання рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011р. задоволено. У результаті чого видано відповідний наказ на повернення стягнутих з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" грошових сум: 3601254,16 грн. (три мільйони шістсот одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 16 коп.) - безпідставно отриманих коштів, 22001,15 грн. (двадцять дві тисячі одна грн. 15 коп.) - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 203,62 грн. (двісті три грн. 62 коп.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд, визначаючись щодо поданої скарги, виходив із наступного.

Статтею 121-2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як з'ясовано судом виходячи із обставин, зазначених у скарзі, банк оскаржує дії органу ДВС щодо відмови у поверненні на його звернення витрат на проведення виконавчих дій (виконавчого збору), котрі сплачено скаржником у зв'язку із повним виконання рішення господарського суду Вінницької області, в подальшому скасованого Вищим господарським судом України. На думку банку, дані кошти (виконавчий збір) повинні бути поверненні йому виходячи із положень ч.6 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, дії органу ДВС щодо відмови у поверненні коштів суперечать вказаним положенням Закону, а тому є протиправними.

Проте, суд, надаючи оцінку викладеним у скарзі мотивам та відповідним положенням нормативно-правового акту, які регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що скаржником невірно розуміються положення Закону України «Про виконавче провадження», які визначають порядок повернення виконавчого збору.

Так, частиною 1 статті 49 Закону України передбачені випадки закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

З аналізу положень ч.1 ст. 49 названого Закону слідує, що підставою для закінчення виконавчого провадження є як скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п.4), так і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.8). Тобто ці дві підстави існують самостійно та незалежно одна від одної.

Поряд із цим, ст.28 вказаного Закону регулює правові відносини пов'язані із виконавчим збором, з його розміром, порядком стягнення, поверненням й іншим. Саме за правилами цієї статті виконавчий збір може бути повернено божнику лише у разі закінчення виконавчого провадження у зв"язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа. Тобто, законодавець чітко, беззаперечно та однозначно визначив єдину підставу для повернення виконавчого збору і це є п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»

Водночас, як свідчать матеріали справи, виконавче провадження з виконання виконавчого документа у даній справі закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, виходячи із положень ст.28 Закону, правових підстав для повернення виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження у органу ДВС не було, останній діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, оскаржувані дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови на звернення скражника повернути виконавчий збір є правомірними, відтак вимоги щодо визнання неправомірними дій не підлягають задоволенню, як і вимоги щодо повернення виконавчого збору, які є похідними від первинних вимог.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, мотиви, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду по суті, відтак вона підлягає відхиленню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги №39-1/572/8 від 10.07.2013р. (вх. №08-51/56/13 від 12.07.2013р.) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області відмовити повністю.

Копію ухвали надіслати позивачу, третій особі та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Вінницькій області рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді Банасько О.О.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу/стягувачу (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

3- третій особі (21000, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)

4- Головне управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)