ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 серпня 2013 р. Справа № 902/1058/13
Провадження № 14/902/78/13
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Німенко О.І.,
представників сторін:
позивача: Михайлишеної Л.М.- довіреність №372 від 01.07.2013 року, паспорт серії АВ 983714 виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 30.01.2011р.;
відповідача: Кубряк О.В.- довіреність № б/н від 22.08.2013 року, паспорт серії АВ 044003 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 08.12.1999р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" (вул І. Бевза, буд. 34, м. Вінниця, 21009)
до: фермерського господарства "Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство "Заріччя" (вул. Миру, 7, с. Мар"янівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22010)
про стягнення 59761,25 грн.,
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство ""Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фермерського господарства "Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство "Заріччя" 59761,25 грн. заборгованості за порушення останнім умов кредитного договору №15-Ю/2007 від 28.04.2007р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1058/13 з призначенням її до розгляду.
В судовому засіданні (27.08.2013р.) представник позивача (Михайлишена Л.М.) позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Натомість, представник відповідача (Кубряк О.В.) позовні вимоги ПАТ ""Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" визнав в повному обсязі, про що надав заяву від 27.08.2013р. (вх. №080-46/10490/13 від 27.08.2013р.).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.04.2007 року відкритим акціонерним комерційним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується статутом останнього (а.с.21-23) та фермерським господарством "Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство "Заріччя" укладено кредитний договір №15-Ю/2007 (а.с. 6-9).
Кредит надається з 03.05.2007р. строком на 24 місяці (п. 1.3.1 Договору).
Відповідно до п. 1.3.2 Договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), а саме не пізніше 27.04.2009р.
Згідно із п.п. 1.4.2, 1.4.3 Договору за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3 Договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 18% річних. Нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та не враховується останній день користування кредитом.
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту позивач виконав в повному обсязі лише 29.02.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківським виписками по його особовому рахунку з 28.04.2007р. по 01.07.2013р. (а.с. 11-19).
В зв'язку з проведенням відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору з порушення його строків (остаточно погашено суму кредиту 29.02.2012р., тоді як мало бути сплачено вказану суму до 27.04.2009р.), позивачем нараховано відповідачу відсотки на залишок заборгованості за кредитом до дня повного погашення заборгованості за ним. Таким чином, за період з 16.12.2010р. по 28.02.2012р. сума заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 59761 грн. 25 коп.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 59761 грн. 25 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 29.07.2013р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того заявлений позов визнав в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фермерського господарства "Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство "Заріччя" (вул. Миру, 7, с. Мар"янівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22010, код ЄДРПОУ 33243375) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" (вул І.Бевза, буд. 34, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 23697280) 59761 грн. 25 коп. відсотків за користування кредитом та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30 серпня 2013 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи