АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В.В.

секретар Ратушенко О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Нижньопетрівецької сільської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним й скасування рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Сторожинецького районного суду від 25 червня 2013 року,

встановила :

У лютому 2013 році ОСОБА_4 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 21 листопада 1988 року він та відповідач ОСОБА_2 розірвали шлюб. До розірвання шлюбу вони за домовленістю між собою здійснили поділ належного їм домоволодіння в АДРЕСА_1.

Поділ було оформлено розпискою від 28 березня 1988 року, яка власноручно підписана ним та відповідачкою ОСОБА_2

За умовами поділу майна йому у власність виділено літню кухню та сарай. А житловий будинок та інше нерухоме майно залишені у власності ОСОБА_2

______________________________________________________________________________________

№22ц - 1121 Головуючий у 1 інстанції

Категорія 2 Казюк О. О.

Доповідач Яремко В.

Рішенням виконкому Нижньопетрівецької сільської ради від 30 травня 2009 року за № 39 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями оформлено право власності на ім'я ОСОБА_2, а 9 червня 2009 року на її ім'я видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що зазначеним рішенням виконкому сільської ради та видачею відповідачці свідоцтва про право власності на майно його позбавлено права власності на літню кухню та сарай, просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету сільської ради та свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Сторожинецького районного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності.

Такий висновок суду є по суті правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть учать у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом спору у даній справі є частина нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та оформлене на ім'я відповідачки ОСОБА_2

Позов заявлено з тих підстав, що нерухоме майно було набуте сторонами у період віднесення господарства до типу колгоспного двору.

Позивач стверджує, що він має право на спірне майно, яке йому перейшло внаслідок поділу, й не втратив права на нього до даного часу.

Водночас за наслідками розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконкому Нижньопетрівецької сільської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на частку у майні колишнього колгоспного двору, предметом спору у якій було те ж нерухоме майно, Сторожинецьким районним судом ухвалено рішення від 1 лютого 2013 року про відмову в позові (а.с.58-59).

Зазначеним рішенням встановлено, що позивач з 1885-1986 року працею та коштами не брав участі у веденні спільного господарства двору та втратив право на частку в майні колгоспного двору.

Встановивши указані обставини, які в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову, оскільки видачею відповідачці 9 червня 2009 року свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому Нижньопетрівецької сільської ради від 30 травня 2009 року права позивача не порушено.

Апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції розписки від 28 березня 1988 року, на якій містяться підписи, вчинені від імені сторін, згідно якої внаслідок поділу майна позивачу перейшло будівництво літньої кухні та сарая (а.с.83).

Однак суд першої інстанції, давши оцінку зазначеному доказу, правильно виходив з того, що даною розпискою не підтверджено, що вона стосується саме спірного нерухомого майна у господарстві в АДРЕСА_1.

У справі також встановлено, що станом на 1988 рік позивач здійснював будівництво на іншій земельній ділянці.

З огляду на наявність у розписці підписів, вчинених від імені сторін, суд першої інстанції на підставі лише показання свідка ОСОБА_7 дійшов передчасного висновку про те, що підпис на ній не належить відповідачці ОСОБА_2, проте це не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.

Апелянт посилається на довідку виконкому Нижньопетрівецької сільської ради № 1981 від 9 липня 2012 року (а.с.14), згідно якої у 1989 році на ім'я позивача був відкритий погосподарський номер НОМЕР_1, за яким рахувалася літня кухня та сарай.

Проте суд першої інстанції правильно відхилив зазначений доказ, оскільки встановлено, що дана довідка була видана помилково, про що зазначено в довідці № 996 від 1 квітня 2013 року (а.с.70).

Апелянт стверджує про неврахування судом першої інстанції показань позивача як свідка, який зазначав про обставини поділу майна.

Однак такі показання правильно не взято до уваги як такі, що дані заінтересованою у розгляді справи особою.

Апелянт дає оцінку рішенню Сторожинецького районного суду від 1 лютого 2013 року, в якому на думку апелянта зроблено висновок, що новостворений позивачем двір не відносився до колгоспного, а тому позивач не втратив права на частку у майні колишнього колгоспного двору.

Проте назване рішення суду першої інстанції набрало законної сили і ним встановлено, що позивач вибув з колгоспного двору, у я кому знаходиться спірне майно, право на яке він втратив.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на відмову суду першої інстанції у призначенні почеркознавчої експертизи та допиті свідка ОСОБА_8

Однак, зважаючи та мотиви заявлення зазначених клопотань, а саме для ідентифікації підписів на розписці не сторін, а інших осіб, відмова у задоволенні відповідних клопотань є обґрунтованою.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: