Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Чейпеш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Міжгірського районного суду від 11 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до головного лікаря Міжгірської районної лікарні про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом головного лікаря Міжгірської районної лікарні № 58-о від 08.04.2013 року він звільнений з посади заступника головного лікаря з економічних питань на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення посади).

Наказ про звільнення та саме звільнення вважає незаконними, оскільки скорочення посади, яку він обіймав, відбулося з надуманих підстав, а звільнення відбулося в період його відпустки.

Посилаючись на дані обставини та норми КЗпП України, позивач просив визнати незаконним наказ головного лікаря № 27-о від 11.02.2013 року про скорочення посади заступника головного лікаря, наказ № 58-0 від 08.04.2013 року про звільнення позивача з роботи, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Міжгірського районного суду від 11.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення апелянта про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позову та того, що головний лікар районної лікарні є належним відповідачем у справі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес, а відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав.

Встановлено, що позивач з 06.08.2004 року перебував у трудових відносинах з Міжгірською районною лікарнею і обіймав посаду заступника головного лікаря з економічних питань.

Наказом головного лікаря Міжгірської районної лікарні № 58-о від 08.04.2013 року він звільнений з посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення посади).

Згідно змісту пункту 1.5 Статуту Міжгірська районна лікарня є юридичною особою, має свою печатку та може виступати в судах в якості позивача і відповідача (а.с. 60-70).

Обраний позивачем відповідач по справі (головний лікар районної лікарні, який керує лікарнею і від її імені видає накази) на думку колегії суддів не порушує і не оспорює права, свободи чи інтереси позивача тому є неналежним відповідачем.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув та при розгляді справи порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пред'явленням такого до неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 11 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до головного лікаря Міжгірської районної лікарні про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: