АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/5382/2013

Справа № 2011/3915/2012 Головуючий 1 інстанції: Гріщенко І.О.

Категорія: поділ майна Доповідач: Овсяннікова А.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Коровіна С.Г.

при секретарях - Рудь А.С., Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом визнання права особистої приватної власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом визнання права особистої приватної власності на майно.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що 25 вересня 2004 року вони зареєстрували шлюб з відповідачем ОСОБА_1

В період перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами за рахунок отриманих нею кредитних коштів було проінвестовано будівництво нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1.

Договір інвестування було укладено на ім'я відповідача.

26 травня 2011 року шлюб між подружжям розірвано.

При розірванні шлюбу питання про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, не розглядалося.

В подальшому відповідач відмовився поділити майно мирним шляхом, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Просить визнати за нею право особистої приватної власності на майнові права щодо отримання в особисту приватну власність нежитлового приміщення №19, загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати їй оригінали договору пайової участі №12 від 15.11.2007 року; договору на придбання прав на приміщення №2 від 01.02.2008 року; угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2008 року: акту приймання - передачі приміщення №2 від 27 жовтня 2010 року; платіжних документів, що підтверджують повну оплату зобов'язань за вказаними вище договорами, а також інші документи, що підтверджують його права на нежитлове приміщення, оскільки приміщення придбане за кредитні кошти, які отримані нею.

При вирішенні питання про розподіл боргів по кредиту відповідач категорично заперечував виплачувати борг та Банк також не розподілив цей борг.

Тобто, весь борг по кредиту вона буде погашати сама.

Відповідач позов не визнав.

21 травня 2012 року звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати за ним та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1:2 частині нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м.. яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з неї 1:2 частину суми боргу в розмірі 275 000,00 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 25 вересня 2004 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2

В період перебування в зареєстрованому шлюбі ним за рахунок запозичених у ОСОБА_3 коштів в сумі 550 000,00 грн. було проінвестовано будівництво нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1, та в подальшому проведено його ремонт. Договір інвестування було укладено на його ім'я. 26 травня 2011 року шлюб між подружжям розірвано. Вважає, що позика у ОСОБА_3 була вчинена ним в інтересах сім'ї, і враховуючи повернення ним особисто запозичених коштів відповідач має повернути йому половину запозичених та повернутих коштів, а саме в сумі 275 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на майнові права щодо отримання в особисту приватну власність нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 оригінали документів:

Договору пайової участі № 12 від 15.11.2007 року;

Договору на придбання прав на приміщення №2 від 01.02.2008 року;

Угоди про відступлення права вимоги від 20.09.2008 року;

Акту приймання - передачі приміщення №2 від 27.10.2010 року:

Платіжних документів, що підтверджують повну оплату зобов'язань за вказаними вище договорами, а також інші документи, що підтверджують права на нежитлове приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 763,51 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним та ОСОБА_2 права власності (по 1:2 частині за кожним) на нежитлове приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м.. яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1 та стягненні на його користь з ОСОБА_2 1:2 частину боргу в сумі 275 000 грн- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог та задовольнити його вимоги по зустрічній позовній заяві, посилаючись на те, що суд постановив рішення порушивши принцип дослідження доказів та недотримуючись вимог ст. 212 ЦПК України. Саме ці обставини призвели до того , що судом надано неправильну оцінку допустимості та достовірності доказів при ухваленні рішення по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що майно придбано в період шлюбу за кредитні кошти, котрі отримані ОСОБА_2

Шлюб між подружжям розірвано і кошти по кредиту погашаються особисто ОСОБА_2, а тому є підстави визнати за нею право власності на це майно у повному обсязі.

Повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2004 року.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.

30 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» укладено кредитний договір № 6075538, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 325 000 грн. на строк до 28 січня 2028 року зі сплатою визначених сторонами нарахувань.

01 лютого 2008 року між ТОВ «Авангард -М» та ОСОБА_1 було укладено договір про придбання прав на нежитлове приміщення проектною площею 32,19 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Розмір дольової участі становить 276 651,15 грн.

Вказані кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Авангард-М».

21 серпня 2009 року об'єкт побудовано, про що свідчить свідоцтво Інспекції архітектурно - будівельного контролю в Харківській області та 27 жовтня 2010 року згідно акту приймання - передачі передано ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.ст. 60 ч.1, 70 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спірне майно придбано подружжям в період зареєстрованого шлюбу, а тому виходячи з вказаних вимог закону та обставин по справі належить їм по 1:2 частині.

Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частково та визнання за кожним з них права власності по 1:2 частині нежитлового приміщення.

Що стосується інших доводів сторін, то вони судовою колегією не приймаються.

Нежитлове приміщення придбано сторонами під час зареєстрованого шлюбу за отримані в кредит ОСОБА_2 кошти.

Повністю сума за приміщення сплачена саме з цих коштів, оскільки в кредит отримано 325 000 грн., а офіс придбано за 276 651,15 грн.

Кошти перераховані у 2008 році, а шлюб розірвано у 2011 році.

На даний час обов'язок по погашенню кредиту покладається на ОСОБА_2 , оскільки саме з нею укладено Банком кредитний договір.

Відповідно до вимог ч.4 ст.65 СК України та п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Дане майно придбане в кредит і є власністю подружжя - сторін по справі, а тому створює обов'язки для другого з подружжя - ОСОБА_1

Факт оплати ОСОБА_2 майбутніх коштів по кредиту не є підставою для визнання за нею право власності на це майно. На даний час кредит не погашено.

Оскільки Банком не надано згоди на укладення додаткового договору з цього приводу щодо розподілу залишку кредиту, то ОСОБА_2 має право звернутися до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення відповідних сум.

Рішення суду у частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 275 000 грн. є законним та обґрунтованим.

ОСОБА_1. вказує, що 01 лютого 2008 року він по розписці отримав у ОСОБА_3 550 000грн., з яких 275 000 грн. сплачено за офіс, а інші кошти він витратив на ремонт офісу , придбання меблів і таке інше.

Кошти 550 000 грн. повернув ОСОБА_3 він з своїх особистих коштів, а тому вважає, що 275 000 грн. повинна йому виплатити ОСОБА_2

Судом обгрунтовано не прийнято ці доводи і не приймаються вони судовою колегією, оскільки дана розписка - нікчемна.

Вказуючи, що розписка укладена 01 лютого 2008 року у присутності свідків, зазначено, що паспорт одному із свідків видано 10 травня 2011 року, тобто, через три роки після «укладення» договору.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується заперечень ОСОБА_1, що кошти , отримані ОСОБА_2 по кредиту витрачені нею на погашення іншого кредиту, а не на оплату цього офісу, то колегія виходить з наступного.

Заборгованість ОСОБА_2 за попереднім кредитним договором становила біля 43 000 грн. , що підтверджується позивачкою і не спростовано відповідачем.

Тобто, вартість офісу та погашення кредиту вкладається в суму кредиту у розмірі 325 000грн.(275 000 + 43 000 )

Колегія вважає можливим визнати за сторонами право власності за кожним по 1:2 частині нежитлового приміщення, а не на майнові права.

Нежитлове приміщення побудовано , здано в експлуатацію згідно акту готовності об'єкту до експлуатації від 12 серпня 2009 року.

21 вересня 2009 року Інспекцією архітектурно- будівельного контролю у Харківській області видано свідоцтво № 20000217 про відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів , будівельних норм і правил, а 27 жовтня 2010 року об'єкт передано за актом ОСОБА_1

На даний час за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності ; оскільки ухвалою суду від 29 березня 2012 року про забезпечення позову заборонено оформлення правовстановлюючих документів на це нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 та будь - яких інших осіб.

При цьому суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 заявлено позов саме про розподіл спільного майна подружжя та визнання за кожним по 1:2 частині цього майна.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1п.3, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року - у частині відмови ОСОБА_1 в стягненні з ОСОБА_2 на його користь 1:2 частину боргу в сумі 275 000 грн. залишити без зміни.

В іншій частині рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення .

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним по 1:2 частині нежитлового приміщення № 19 загальною проектною площею 33,9 кв.м., яке розташовано на першому поверсі Бізнес-центру «Місто» за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: