АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого : Винту Ю. М.
Суддів : Савчук М.В., Половінкіної Н.Ю.
При секретарі : Ковальчук Н.О.
За участю : позивача ОСОБА_1, представника відповідача - Стратій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної організації Товариства сприяння обороні України про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Чернівецької обласної організації Товариства сприяння обороні України на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до Чернівецької обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі - ЧОО ТСОУ) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступне.
З 19 січня 2010 року він працював на посаді директора Чернівецького автомобільно-дорожнього технікуму ЧОО ТСОУ (далі - Чернівецького АДТ ТСО).
06 грудня 2012 року йому було видано на руки трудову книжку, де він побачив запис про те, що 04.12.2012 року згідно наказу №41 його звільнено з посади за ст.41 п.1 КЗпП України за втратою довіри на підставі довідки УМВС України в Чернівецькій області та акту ревізії від 05.10.2012 року.
Цим же наказом, з тих же підстав також було звільнено головного бухгалтера Чернівецького АДТ ТСОУ ОСОБА_3
Ревізією, яка була проведена в період з 18.09.2012 року по 05.10.2012 року, було виявлено недоплату за навчання в Чернівецькому автомобільно-дорожньому технікумі Товариства сприяння обороні України на загальну суму 431990 грн. Проте в акті жодним чином було зазначено, що саме з його вини сталася недоплата за навчання. За своїми функціональними обов'язками він не є матеріально відповідальною особою і договору про повну матеріальну відповідальність з ним не укладалося. З довідкою УМВС, посилання на яку йдеться в наказі, його ознайомлено не було. Однак, в подальшому йому стало відомо, що у цій довідці мова йшла про те, що Слідчим управлінням відкрито кримінальне провадження відносно службових осіб ЧОО ТСОУ за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння
________________________________________________________________________________
№22ц-1146/2013 р. Головуючий в 1 інстанції: Вольська-Тонієвич О.В.
Категорія : 51/52 Доповідач: Винту Ю.М.
ним шляхом зловживання службовим становищем за ст.191 КК України, проте жодних прізвищ у цій довідці зазначено не було.
Крім того, його не було ознайомлено з наказом про звільнення, не здійснено перерахунку та не виплачено заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Просив позов задовольнити, визнати незаконним накази ЧОО ТСОУ №41 від 04.12.2012 року в частині його звільнення з посади директора Чернівецького АДТ ТСОУ з 04.12.2012 року за ст.41 п.1 КЗпП України та №2 від 10 січня 2013 року в частині звільнення його з посади директора Чернівецького АДТ ТСОУ за ст.41 п.2 КЗпП України; поновити його на посаді та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05.07.2013 року визнано незаконними та скасовано наказ №41 від 04.12.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Чернівецького АДТ ТСОУ за ст.41 п.1 КЗпП України та наказ №2 від 10.01.2013, яким було внесено зміни до наказу №41 від 04.12.2012 року в частині звільнення директора Чернівецького АДТ ТСОУ за ст.41 п.1 КЗпП України, за ст.41 п.2 КЗпП України; зобов'язано ЧОО ТСОУ поновити ОСОБА_1 на посаді директора Чернівецького АДТ ТСОУ та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 769 гривень з урахуванням всіх відрахувань, передбачених ст.26 Закону України "Про оплату праці".
В апеляційній скарзі голова ЧОО ТСОУ Кравченко В.І. просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог судом першої інстанції не у повному об'ємі з'ясовано обставини справи, не вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.
До моменту звільнення ОСОБА_1, як директор Чернівецького АДТ ТСОУ, неодноразово притягувався головою ТСОУ до дисциплінарної відповідальності за порушення фінансово-господарської дисципліни.
Крім того, суд не врахував вимоги ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, якою передбачена відповідальність керівника підприємства.
Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції посилався на те, що договір про повну матеріальну відповідальність укладався з бухгалтером Чернівецького АДТ ТСОУ ОСОБА_3, а позивач не відноситься до категорії осіб, які безпосередньо обслуговують грошові цінності, а тому ніяким чином не може бути звільнений на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.
Проте, колегія суддів не може погодитись з даним висновком першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст.8 розділу ІІІ Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до своїх трудових обов'язків директор Чернівецького АДТ ТСОУ ОСОБА_1(а.с.23-24) був зобов'язаний знати фінансовий стан школи, контролювати правильність витрачення коштів по затвердженому фінансовому плану та сметам, проводити аналіз стану фінансово-господарської діяльності, шукати шляхи в її закріпленню. Директор технікуму несе відповідальність за стан бухгалтерського обліку і звітності, стан фінансово-господарської діяльності, витрати грошових коштів за призначенням, своєчасне і в повному обсязі відрахування коштів і податків.
Згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності Чернівецького автодорожнього технікума ТСО України від 05 жовтня 2012 року(а.с.25-44, 49-68) на момент закінчення перевірки загальна нестача по коштах склала 245190 грн.
Ухвалюючи рішення про поновлення на роботі позивача по справі суд, не врахував того, що ОСОБА_1 як директор Чернівецького і автодорожнього технікуму, неодноразово до моменту звільнення притягувався головою ТСО України в Чернівецькій області до дисциплінарної відповідальності за порушення фінансово-господарської дисципліни, а саме:
17 серпня 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був і винесений наказ № 129 "Про винесення догани директору Чернівецького АДТ ТСОУ - ОСОБА_1" за невиконання п.4 наказу голови Чернівецької обласної організації ТСОУ № 127 від 10.08.2012р. на підставі доповідної записки ревізійної комісії від 14.08.2012р. щодо незабезпечення директором проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності. Із вказаним наказом, ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис;
11 жовтня 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був винесений наказ № 161 "про відсторонення від виконання обов'язків директора АДТ ТСОУ - ОСОБА_1" починаючи із 11.10.2012р., у зв'язку із виявленою ревізією нестачі грошових коштів в Чернівецькому автодорожньому технікумі, із яким останній був ознайомлений;
18 жовтня 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був винесений наказ № 167 "про винесення догани директору АДТ ТСОУ - ОСОБА_1" за грубі порушення фінансово-господарської діяльності, із яким ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис;
12 листопада 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був винесений наказ № 40 "про винесення догани директору АДТ ТСОУ - ОСОБА_1" за відсутність належного контролю по відрахуванню податків, внаслідок чого виникли штрафні санкції та пені, якими завдані фінансові збитки Товариству та порушення Закону України "Про бухгалтерський та податковий облік України". Від підпису в наказі, ОСОБА_1 відмовився;
14 листопада 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був винесений наказ № 191 "про продовження терміну відсторонення від виконання посадових обов"язків директора АДТ ТСОУ - ОСОБА_1", із яким він ознайомився під розпис;
03 грудня 2012 року, ТСО України в Чернівецькій області був винесений наказ № 201 "про винесення догани директору АДТ ТСОУ - ОСОБА_1" за безконтрольність оформлення надходження та витрачання грошових коштів технікуму та порушення ведення обліку і звітності, в якому останній відмовився підписатися.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховногог Суду України№9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді директора Чернівецького АДТ ТСО України в Чернівецькій області суд першої інстанції не врахував також тієї обставини, що згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІХ (розділ III "Організація та ведення бухгалтерського обліку", ст.8) - відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
До винесення наказів про звільнення позивача, на підприємстві було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності від 05.10.2012, внаслідок якої було виявлено нестачу по коштах за навчання в розмірі 245 190 грн. (а с. 25-44).
На позачерговому засіданні бюро обласної організації ТСО України № 13 від 09.10.2012, яке було проведено у присутності позивача, голові Чернівецької обласної організації ТСО України, було рекомендовано відсторонити від обов'язків директора технікуму ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_3, терміном на 10 днів для проведення службового розслідування, після чого звільнити з посади за "недовіру", згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки з позивачем по справі не було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, що він безпосередньо не обслуговував товарні та грошові цінності, а тому не може бути звільнений за втратою "довіри" із сторони власника або уповноваженого ним органу, є помилковим та таким, що суперечить нормам матеріального права та не практиці Верховного Суду України.
Також невірним є висновок суду першої інстанції про те, що органами внутрішніх справ головного бухгалтера Чернівецького АДТ було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.З ст.191 КК України (а.с.118), а також про те, що саме із головним бухгалтером було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а з директором - ОСОБА_1 не укладено, і тому не було підстав звільняти позивача за втратою до нього "довіри".
За п.2 ст.41 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано тільки з працівниками, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто такими, з якими може бути укладено договір про повну індівідуальну чи колективну(бригадну) матеріальну відповідальність або які, незалежно від можливості укладення такого договору, зайняті прийманням, збереганням, транспортуванням, відпустком або розподілом матеріальних цінностей. Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником умисних або необережних дій, що давали роботодавцю підстави для втрати до нього довір'я. Зокрема це може бути порушення працівником правил проведення операцій з матеріальними цінностями, а не сам факт нестачі останніх.
Як керівник установи, позивач, разом з головним бухгалтером підписував всі документи, які були підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання, візував всі господарські договори. Без підписів головного бухгалтера та керівника вказані документи вважаються недійними й до виконання не приймаються. Відповідно до цих повноважень головний бухгалтер, як і керівник підприємства, установи, організації, є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові й товарні цінності, і тому на нього поширюється дія п.2 ст.41 КЗпП України.
Зібраними по справі доказами встановлено, що позивач не виконував свої трудові обов'язки, а саме, не знав фінансовий стан школи, не контролював правильність витрачення коштів по затвердженому фінансовому плану та сметам, не проводив аналіз стану фінансово-господарської діяльності, не шукав шляхи в її закріпленню, та, відповідно, не ніс відповідальність за стан бухгалтерського обліку і звітності, фінансово-господарської діяльності, несення витрат грошових коштів за призначенням, своєчасне і в повному обсязі відрахування коштів і податків.
Позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень щодо нестачі грошей на суму 245 190 грн.
Таким чином, голова Чернівецького обласного Товариства сприяння обороні України в Чернівецькій області діяв у законний спосіб, виносячи наказ № 41 від 04.12.2012 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Чернівецького автодорожнього технікуму Товариства сприяння обороні України за ст. 41 п. 1 КЗпП України та наказ № 2 від 10.01.2013 р., яким було внесено зміни до наказу № 41 від 04.12.2012 про звільнення ОСОБА_1 за ст. 41 п.2 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60,131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч вимогам ст.60, 131 ЦПК України позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості заявленого ним позову.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації Товариства сприяння обороні України - задовольнити.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької обласної організації Товариства сприяння обороні України про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :