АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Категорія ст. 286 ч.1 КК України Суддя в 1-й інст.: Ткачова С.М.
Доповідач суддя Стратейчук Л.З.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
суддів Єстєниной В.В., Кленцаря В.Б.
при секретарі Чаладзе А.Г.
за участю прокурора Єроклінцевої Н.С.
представників потерпілого ОСОБА_1, ОСОБА_2
обвинуваченої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Єгорова О.Є. на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17.06.2013 року у кримінальному провадженні № 12013050390000542, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2013 року, яким
ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Краматорську Донецькій області, громадянка України, з середньою освітою, неодружена, має на утриманні малолітніх дітей: доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
визнана винною та засуджена за ст. 286 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 18.11.2012 року приблизно о 18 годині, в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи психотропних речовин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керувала технічно справним автомобілем Toyota Camry ЗНГ державний номер НОМЕР_4 зі швидкістю близько 160 км/год, рухаючись про проїзній частині автодороги Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь зі сторони м. Слов'янськ в напрямку м. Краматорська. В попутному їй напрямку рухався автомобіль Kia Sorento державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 Наближаючись до дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту», водій автомобіля Toyota Camry ЗНГ ОСОБА_3 в порушення вимог п.п. 12.6 «ґ», 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: поза населеними пунктами на всіх дорогах іншим транспортним засобам дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год»( п. 12.6 «ґ»; водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, визначену в п.п. 12.4 - 12.7 (п. 12.9 «б»); водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п.13.1), не переконавшись у безпеці своїх дій, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи зі злочинною недбалістю, не приділила належної уваги тому, що не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, скоїла зіткнення з автомобілем Kia Sorento, державний номер НОМЕР_3. Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля Kia Sorento ОСОБА_9 було заподіяно: закрита черепно-мозкова травма із забиттям м'яких тканин голови, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта зі спонділолістезом 6-го шийного хребця на тлі остеохондрозу, спонділоатроза шийного відділу хребта з протрузіями міжхребцевих дисків в сегменті С4 - С7 з вертбральним, корінцевим синдромом, вестибуло-атактичним синдромом, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
На вирок суду заступником прокурора Донецької області Єгоровим О.Є. подана апеляційна скарга, в якій він, не оскаржуючи фактичних обставин справи, просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості. В обґрунтовування своїх доводів зазначив, що судом не враховано конкретні обставини ДТП та причини, через які воно сталося факт грубого порушення обвинуваченою Правил дорожнього руху України. Просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 у виді штрафу в сумі 3400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, яке на його думку є найбільш ефективним для попередження злочинів у сфері безпеки дорожнього руху.
Обвинувачена ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій вона просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона проживає у пригороді міста Краматорська, транспортний засіб їй необхідний для поїздок з дітьми до лікарні, до школи та на додаткові зайняття. Крім того, вона являється матір'ю-одиначкою, у неї на утриманні крім дітей знаходиться хвора матір, яку також необхідно возити до лікарні. Просила звернути увагу суду, що нею повністю сплачено матеріальну шкоду потерпілому та позов прокурора на користь лікарні. Моральну шкоду, визначену вироком, вона в строк не відшкодувала через подання прокурором апеляції, оскільки змушена була нести додаткові витрати на адвоката.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представників потерпілого, які просили розглянути апеляційну скаргу у відповідності з вимогами закону, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї обвинуваченої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню з постановлянням нового вироку апеляційним судом з наступних підстав.
У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами та доповненнями, при призначенні покарання в кожному випадку у відношенні кожного підсудного, який визнається винним у скоєнні злочину, суди повинні суворо дотримуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних принципів призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості і індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди повинні дотримуватись вимог кримінального закону і зобов'язані враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження скоєння нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
На думку колегії суддів, призначаючи покарання обвинуваченій, суд не врахував в достатній мірі обставини скоєння кримінального правопорушення і призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Так, судом не враховані конкретні обставини дорожньо-транспортної пригоди та причини, через які воно сталося, а саме: ОСОБА_3 керувала транспортним засобом у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю (а.п.68), рухалась із значним перевищенням швидкості руху зі швидкістю приблизно 160 км/годину, чим грубо порушила Правила дорожнього руху.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченій покарання є м'яким, таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що у відповідності з ч.2 ст.409, ст.414 КПК України є підставою для скасування вироку, та у відповідності з положеннями п.2 ч.1 ст.420 КПК України - для постановлення нового вироку.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує, що дії водія транспортного засобу, передбачені ст.286 КК України, характеризуються змішаною формою вини: прямим умислом щодо порушення Правил дорожнього руху, та необережністю по відношенню до наслідків, які настали в результаті порушення цих правил, характер, фактичні обставини умисного і свідомого порушення правил дорожнього руху України, ступінь тяжкості і наслідки скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, дані про її особу, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, знаходження на утримання двох малолітніх дітей та обставину, що обтяжує покарання - скоєння правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, і вважає, що ОСОБА_3, з огляду на положення ст. 404 КПК України, згідно яких вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах доводів апеляційної скарги, необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальному розмірі, визначеному законом.
Доводи обвинуваченої, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, є безпідставними з огляду на фактичні обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Необхідність використання автомобілю для реалізації життєвих потреб в зв'язку з проживанням у пригороді м.Краматорська, в тому числі для поїздок з дітьми та близькими родичами до лікарень, школи та т.і. існувала для обвинуваченої і до події дорожньо-транспортної пригоди. При цьому ці обставини не перешкодили їй приступити до керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та майже удвічі перевищити допустиму швидкість руху, не є обставинами, які виникли після вчинення злочину і можуть мати значення при вирішення питання щодо застосування додаткового покарання. Обставини, на які посилається обвинувачена у своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, враховані судом першої інстанції, який призначив обвинуваченій покарання найбільш м'яке з передбачених санкцією ч.1 ст. 286 КК України, та й у нижчій межі. Наведене переконує судову колегію у тому, що доводи обвинуваченої, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора не знижують істотно ступеню суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченої і не дають підстав вважати, що її виправлення можливо без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_3 такого додаткового покарання у максимальному розмірі, визначеному законом, є справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченої та для запобігання скоєння нею правопорушень у сфері безпеки руху в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів
ЗАСУДИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Єгорова О.Є. задовольнити.
Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17.06.2013 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання.
Визнати ОСОБА_3 винною за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 3400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирок може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення.
Судді: