Справа № 2а- 59/2008 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2008 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі : головуючого - судді Алькової С.М., при секретарі - Золотих Л.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Божедомова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпродзержинська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними, про відновлення статуту учасника бойових дій,
ВСТАНОВИЛА:
Представник відповідача у судовому засіданні позов по суті та за обставинами справи не визнав.
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до відповідача, зазначив, що з 13 по 25 жовтня 1943 року він проходив службу у 404 окремому саперному батальйоні 236 Дніпропетровської червонопрапорної ордена Суворова ІІ ст. стрілецької дивізії, яка визволяла Україну, у тому числі Дніпропетровську область. Під час бойових дій він був поранений та лікувався у шпиталі ЄГ - 3136, який знаходився у с. Нові Санжари Полтавської області. Рішенням обласної комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 09 грудня 1994 він був визнаний учасником бойових дій і на підставі цього Дніпровським військовим комісаріатом, йому було видано посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1. 11 квітня 2002 року обласний МСЕК № 5 визнав його інвалідом ІІІ групи (поранення, пов'язане із захистом Батьківщини). При повторному огляді 23.12.2002 року Дніпровський МСЕК № 2 та обласний МСЕК № 1 змінив йому групу інвалідності з ІІІ на ІІ групу інвалідності (поранення, отримане при захисті Вітчизни). Але на підставі документів та листів відповідачів рішенням комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату його було позбавлено статусу учасника бойових дій, на всі його подальші звернення по цьому питанню задоволеної відповіді він не отримав, в зв'язку з тим, що відсутні документи, які підтверджували його службу у 404 окремому саперному батальйоні з 13 до 25 жовтня 1943 року Просить визнати дії відповідача незаконними та відновити йому статут учасника бойових дій, тим самим задовольнити адміністративний позов.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги по суті та за обставинами справи у повному обсязі та просить суд визнати дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій незаконними, визнати протокол Дніпропетровського військового комісаріату №12 від 30 грудня 2004 року в частині щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій війни незаконними, зобов'язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат поновити його в статусі учасника бойових дій та видати документи, які підтверджують цей статус. Пояснив суду, що він був призваний до діючої армії з 13 по 25 жовтня 1943 року, і на той час йому було 16 років, 12 днів він проходив службу, приймав участь при звільненні Аульського плацдарму м. Дніпродзержинська, був поранений та знаходився у шпиталі в Полтавській області, і після поранення більше не служив. У 1994 році він був визнаний учасником бойових дій, і йому було видано посвідчення учасника бойових дій. Але потім його позбавили статусу учасника бойових дій, так як були відсутні документи на підтвердження його служби у діючій армії у часи Великої вітчизняної війни. Оригінал довідки про його службу у діючій армії у нього відсутній. Зазначив також, що він працював на Дніпродзержинському коксохімічному заводі, куди він був прийнятий на роботу без військового квитка.
У судовому засіданні представник відповідача Божедомов Ігор Володимирович, який діє за довіреністю, позов ОСОБА_1 по суті та за обставинами справи не визнав та суду пояснив, що дійсно внаслідок перевірки , що була виконана комісією Дніпропетровського обласного військового комісаріату відповідно до протоколу № 12 від 30 грудня 2004 року, було прийняте рішення про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій в зв'язку з тим, що наявні документи не підтверджують участі останнього у бойових діях, тому відсутні правові підстави для відновлення та встановлення позивачу статусу учасника бойових дій. Також зазначив, що в картці обліку, яка заповнювалася у 1948 році відсутні відомості про проходження позивачем служби у діючій армії під час Великої вітчизняної війни, у відповіді, яка була направлена шпиталем Полтавської області за запитом комісаріату, зазначено, що відсутні відомості про знаходження Овчаренка П.Т. у шпиталю під час війни. Оригінали довідок для встановлення статусу учасника бойових дій позивач ні в Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, ні в Дніпродзержинський міський військовий комісаріат не надав. Просить суд у позові ОСОБА_1 відмовити.
Представник Дніпродзержинського військового комісаріату Оксентюк І.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, та суду пояснила, що участь ОСОБА_1 у бойових діях під час Великої вітчизняної війни, а саме у період з 13 по 25 жовтня 1943 року, не підтверджується ніякими документами, оригінали довідок позивачем не надавалися, крім цього він не міг був бути призваний до служби у діючу армію, так як на період часу, що вказаний позивачем, йому було лише 16 років. Статус учасника бойових дій у 1994 році позивачу був встановлений лише на підставі пояснень свідків, а коли постало питання про нагородження позивача орденом, була виконана перевірка законності встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, і встановлено, що відсутні будь-які документи на підтвердження того, що він приймав участь у бойових діях. Облікова картка до військового квитка ОСОБА_1 складалася та заповнювалася з його слів та у його присутності, і позивач на час складення картки нічого не повідомляв про своє поранення та про службу у діючій армії. Крім цього, зазначила, що позивачем була підроблена довідка № 4 від 29 квітня 1992 року, що видана Архівом Міністерства оборони СРСР, у якій зазначено, що ОСОБА_1 у книгах обліку рядового та сержантського складу 404 відокремленого саперного батальйону 236 стрілецької дивізії аз 1943- 1945 рр. в роздаточних відомостях на видачу грошового утримання рядовому та сержантському складу з травня 1943 року по серпень 1945 року не значиться. Але позивачем виконані виправлення у довідці, затерте слово «не», і тому у копії довідки інформація читається як «значиться». Вважає, що позов ОСОБА_1 про відновлення йому статусу учасника бойових дій задоволенню не підлягає.
Вислухав сторони, представника Дніпродзержинського міського військового комісаріату, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов Овчаренка П.Т. задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом було встановлено, що дійсно Овчаренко Павло Тихонович, 27 січня 1927 року народження, рішенням Дніпропетровської обласної комісії від 09 грудня 1994 року на підставі свідчень свідків був визнаний учасником бойових дій по службі в 404 осапб з 13 по 25 жовтня 1943 року (а.с. 6 ).
Під час вирішення питання про нагородження позивача орденом «За відвагу» відповідно до Указу Президента України № 1329/99 від 14 жовтня 1999 року було встановлено, що відсутні підстави для встановлення Овчаренко П.Т. статусу «Учасника бойових дій», так як відсутні документи на підтвердження його служби у Збройних Силах. Тому рішенням комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерані війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до протоколу № 12 від 30 грудня 2004 року Овчаренко Павло Тихонович був позбавлений статусу учасника бойових дій в зв'язку з тим, що надані позивачем документи не підтверджують участі останнього у бойових діях ( а.с. 42 - 44 протокол комісії).
Судом дійсно було встановлено, що Овчаренко Павло Тихонович не проходив службу у діючій армії у період Великої вітчизняної війни, не приймав участі у бойових діях, що підтверджується довідкою Центрального архіву Міністерства оборони СРСР ( а.с. 48). Ця довідка була надана на анкету-запит щодо підтвердження військової служби Овчаренка П.Т., що був направлений Дніпровським районним військовим комісаріатом м. Дніпродзержинська. У вищезазначеній довідці зазначено, що у книзі обліку рядового та сержантського складу 404 відокремленого саперного батальйону за 1943 - 1945 рр. у фінансових документах батальйону за жовтень 1943 року - листопад 1943 року Овчаренко Р.Т. не значиться, інші документи 404 відокремленого саперного батальйону (накази), необхідних для наведення довідки, на зберіганні у ЦАМО відсутні.
Відповідно до облікової картки на ім'я ОСОБА_1 до військового квитка серії НУ № 4008171, позивач був взятий на військовий облік у січні 1948 року, і у вищевказаній обліковій картці не зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у діючій армії у роки Великої вітчизняної війни ( а.с. 49).
За скаргою позивача на неправомірні дії посадових осіб Дніпродзержинського ОМВК - військового комісара Дніпродзержинського ОМВК полковника Єсіна М.О. та громадянина Бабенка В.П. військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону у листопаді 2005 року була проведена прокурорська перевірка, під час якої було встановлено, що комісією Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було розглянуте питання про законність надання громадянину Овчаренко П.Т. відповідно до протоколу № 30 від 09 грудня 1994 року статусу учасника бойових дій. За наслідками вказаного розгляду комісією відповідно до протоколу № 12 від 30 грудня 2004 року було прийняте рішення про позбавлення громадянина ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, в зв'язку з тим, що наявні документи не підтверджують участі останнього у бойових діях.
Військова прокуратура не виявила підстав для внесення протесту на рішення комісії з наступних підстав. Так, у обліковій картці до військового квитка, що був виданий громадянину Овчаренку П.Т., в розділах 10,18, 21 відсутні будь-які відомості щодо проходження ним військової служби, в тому числі про призов на військову службу та про прийняття Військової присяги. З розділу 27 цієї картки вбачається, що громадянин ОСОБА_1 був прийнятий на облік 15 січня 1948 року та був виключений з обліку 05 січня 1978 року в зв'язку із досягненням граничного віку. Громадянин Овчаренко П.Т. стверджував, що він проходив службу у 404 окремому саперному батальйоні 236 стрілецької дивізії в період з 13 по 25 жовтня 1943 року та знаходився на лікуванні у військовому шпиталі в с. Нові Санжари Полтавської області. Згідно із довідкою Центрального архіву МО СРСР від 30 січня 1992 року вбачається, що в книзі обліку рядового та сержантського складу 404 окремого саперного батальйону за 1943 рік, в фінансових документах батальйону за жовтень 1943 року - листопад 1943 року прізвище Овчаренко П.Т. не значиться. З пояснень помічника начальника відділення Дніпродзержинського ОМВК Романенко О.О. вбачається, що громадянином Овчаренком П.Т. до військового комісаріату надано ксерокопію листа Центрального архіву СО СРСР від 23 квітня 1992 року за № 4/53497 в оригіналі якого перед словом «значиться» витерта заперечувальна частка «не». Оригінал цього листа громадянином ОСОБА_1 не надано. Тому зазначена ксерокопія не може бути доказом участі останнього у бойових діях. Крім цього, у довідці Архіву військово-медичних документів Військового медичного музею МО РФ від 01 серпня 2001 року № 6/1/2-498 зазначено, що внаслідок перевірки документів шпиталю 3136 за 1943 рік встановлено, що відомості про знаходження Овчаренка П.Т. на лікуванні у цьому шпиталі відсутні. 27 квітня 2005 року Овчаренко П.Т. за наслідками перевірки, що була виконана військовою прокуратурою, була надана відповідна відповідь.
На підставі наданих представником відповідача доказів, у тому числі і результатів прокурорської перевірки, суд дійшов до висновку, що факт того, що ОСОБА_1 приймав участь у бойових діях з 13 по 25 жовтня 1943 року, отримав поранення та знаходився у шпиталі, не підтверджується ніякими доказами та документами. Суд критично оцінює надані позивачем довідки про проходження ним служби у 404 окремому саперному батальйоні 236 стрілецької дивізії в період з 13 по 25 жовтня 1943 року, так як дійсно у наданих позивачем ксерокопіях довідок Центрального архіву МО СРСР ( а.с. 32, 46, 47) витерта заперечувальна частка «не», а оригінали довідок позивач суду не надав, як не надав і оригінал військового квитка.
А тому суд вважає, що нема підстав для відновлення та встановлення позивачу ОСОБА_1 статусу «учасника бойових дій» , так як відповідно до наданих суду документів він не приймав участь у бойових діях під час Великої вітчизняної війни, а тому відсутні правові підстави для відновлення та встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, і у задоволенні позову позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними, про відновлення статуту учасника бойових дій - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дненний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ст.. 186 ч.5 КАС України.
Суддя С.М. Алькова