Справа № 2-1932/2008 рік

                            ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     31 жовтня 2008 року                  м. Дніпродзержинськ

     Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.М.,

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства  «Придніпровське  управління будівництва»  про стягнення заборгованості по заробітній платі  та вихідної допомоги,  

                               ВСТАНОВИВ:

     Представник відповідача у судове  засідання не з'явився. 

     Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що  вона працювала  на підприємстві відповідача  з 05 липня 1984 року,  і була звільнена  з підприємства  11 вересня 2008 року  за п.1 ст. 40 КЗпП України  в зв'язку  із скороченнями чисельності та штату робітників. З виплатою вихідної допомоги в розмірі   середнього місячного заробітку. В період роботи на підприємстві, починаючи з  2006 року заробітна плата на підприємстві виплачувалася нерегулярно  з великими строками затримки. На  момент звільнення  з підприємства, а саме на  11 вересня 2008 року   їй, позивачці, не була виплачена заробітна плата  за період  з 01 травня 2008 року  по 11 вересня 2008 року в сумі  4373,82 грн.,  компенсація за невикористані відпустки  в розмірі 6585,00 грн.  Крім  цього , відповідачем також не була  виплачена  вихідна допомога в розмірі, не менше середньомісячної заробітної плати, а саме 1672,00 грн., яка   передбачена   діючим  законодавством при звільненні  працівника в зв'язку із скороченням чисельності  та штату  робітників. Вона, позивачка, неодноразово  зверталася до  відповідача   з  проханням виплатити   їй заборгованість  по заробітній платі, виплатити компенсацію  за невикористані  відпустки та  вихідну  допомогу, але  відповідач   у добровільному  порядку заборгованість  не виплатив.  Вважає, що відповідач   порушив вимоги,  встановлені  Кодексом законів про працю України, тому  повинний  нести відповідальність за порушення   трудового законодавства, а саме  відповідач повинний виплатити  їй  середній заробіток  за весь час  затримки  остаточного розрахунку, а саме з 11 вересня 2008 року по 11 жовтня 2008 року на час подання    позовної заяви в сумі  1106,28 грн.  Крім  цього, вона, позивачка, зазначила,  що, не зважаючи на  обов'язок  відповідача виплатити заборгованість по заробітній  платі, компенсацію та вихідну  допомогу,  відповідач також відмовляється  видати їй і відповідні  довідки про  нарахування  сум, що  підлягають виплаті, хоча вона  неодноразово зверталася  до нього  з проханням видати відповідні довідки для звернення до  суду  з позовною   заявою, тому   суми, що заявлені нею  до стягнення,  нараховані  нею самостійно на підставі  отриманих у бухгалтерії підприємства  усних повідомлень про  нарахування.  Просить стягнути з відповідача  заборгованість по заробітній  платі за період з  01 травня 2008 року по  11 вересня 2008 року в сумі  4373,82 грн.,  компенсацію за 125 днів невикористаних відпусток в сумі  6585,00 грн.,  вихідну  допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі  1672 грн.,  середній заробіток за  весь час затримки   остаточного розрахунку за період з 11 вересня 2008 року по 11 жовтня 2008 року  в сумі 1106, 28 грн., із розрахунку, що середня заробітна плата за  один день складає  52,58 грн..  Вважає, що діями відповідача їй також  завдана моральна шкода, яку  оцінює у 5000 грн., і яку просить стягнути  з відповідача   у справі у повному обсязі.

Представник  відповідача у судове  засідання не з'явився, про дату та місце  судового розгляді справи був повідомлений належним  чином,  представнику  відповідача  Поплавському Аркадію Васильовичу 27  жовтня 2008 року   у приміщенні Дніпровського районного  суду  м. Дніпродзержинська була  вручена  судова повістка, що  підтверджується  розпискою про вручення судової повістки, що знаходиться у матеріалах цивільної справи, і йому  було роз'яснено, що він зобов'язаний  надати суду довідки про заборгованість заробітній платі, компенсації, вихідної  допомоги,  про  розмір середньомісячної заробітної плати  позивачки у справі на підтвердження  його заперечень щодо   позову.  Відповідно до ст. 76 ч. 3 ЦПК України  відповідач  вважається повідомленим про день та час  розгляду справи, про причини своєї неявки  відповідач суд не повідомив. В зв'язку з тим, що суд не має  відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд  відповідно до ст.. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу  на підставі  наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 224 ЦПК України  у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі  наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача та ухвалення заочного рішення. Позивачу роз'яснений   порядок перегляду заочного рішення  за заявою відповідача.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

     У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та пояснила  суду, що вона працювала на підприємстві відповідача з  05 липня 1984 року по 11 вересня 2008 року, була  звільнена  з підприємства в зв'язку із скороченням численності та штату працівників. При звільненні  їй не була виплачена заборгованість   по заробітній платі за період з травня 2008 року по 11 вересня 2008 року в сумі 4373,82 грн., не виплачена  компенсація за 125 днів невикористаних відпусток в сумі 6585,00 грн.,  вихідна допомога при звільнені  в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі  1672,00 грн..  У добровільному порядку   виплатити  вищевказані суми  відповідач відмовляється,  і крім  цього, відмовляється  надати  їй  довідки про нарахування сум, які   підлягають виплаті на її  користь.  Вважає, що відповідач грубо порушив діюче  трудове законодавство, тому  також просить стягнути з відповідача  середній заробіток  в сумі  1106,28 грн. за весь час  затримки   сум остаточного розрахунку, а саме за 21 робочий  день  із розрахунку  середньої заробітної плати за один робочий день в сумі 52,86 грн.  Позивачка  також  зауважила, що всі  суми розрахунків, зазначені нею у позовної заяві  були  розраховані нею  самостійно на  підставі  отриманих усних  повідомлень   бухгалтерії підприємства, так як  довідку  про заборгованість  по заробітній платі, компенсації та вихідної допомоги відповідач видати відмовляється.   Зазначила, що діями відповідача їй також була завдана  і моральна  шкода, яку вона оцінює у  5000 грн., яка  полягає у тому, що вона вимушена терпіти   незручності в зв'язку  з невиплатою заробітної плати, не може планувати  свій  бюджет, повинна обмежувати себе  і свою родину у придбанні продуктів харчування  та необхідних предметів вжитку,   повинна витрачати свій час для   складення позовної  заяви, звернення до  суду з позовною заявою для захисту  своїх  порушених прав,  принижуватися перед відповідачем навіть для отримання довідки про заборгованість, яка так   і не видана їй, як і не надана ця довідка навіть на вимогу суду. Тому просить стягнути  з відповідача  заборгованість  по заробітній платі в сумі  4373,82 грн., компенсацію за 125 днів невикористаних відпусток сумі  6585,00 грн., вихідну допомогу в сумі 1672,00 грн.,   середньомісячний заробіток  за час затримки остаточного  розрахунку в сумі  1106, 28 грн. та  моральну шкоду в сумі  5000 грн., тим самим задовольнити її позов у повному обсязі.

     Відповідач  у судовому засіданні, яке відбулося 27 жовтня 2008 року,  позов  визнав частково,  не  заперечував проти того, що   позивачці дійсно не виплачені заборгованість по заробітній платі, компенсація  за невикористані   відпустки,  вихідна  допомога, заперечує проти стягнення з  підприємства  середньої  заробітної плати  за час затримки остаточного розрахунку та  моральної  шкоди.  Також зазначив, що він не згодний  з сумами нарахувань, що були надані  позивачкою, але  до судового розгляду справи  він  не може надати довідки про суми, які підлягають виплаті на користь  позивачки в зв'язку   із звільненням,   просив  суд  відкласти  розгляд справи, надавши  йому  незначний строк  для   представлення суду  вищевказаних довідок.

     Судом були досліджені такі докази, надані позивачкою на підтвердження позову: копія паспорту, трудова книжка копія наказу про звільнення  позивачки.

     Суд, вислухав сторони та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає  задоволенню у повному обсязі.

     Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

     Позивачка ОСОБА_1 дійсно працювала  у Відкритому акціонерному товаристві  «Придніпровське управління  будівництва»  з  05 липня 1984 року(наказ № 101/ЛЕ від 04 липня  1984 року), була звільнена з підприємства  11 вересня 2008 року  в зв'язку  із скороченням численності та штату працівників по  за п.1 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, що підтверджується копією наказу  № 35 -К  від 11 вересня 2008 року (а.с. 6 - копія наказу,  а.с.  4 -5 - копія трудової книжки  позивачки).

     Відповідно  до ст. 44  КЗпП України  при  припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 40 КЗпП України  працівникові виплачується  вихідна допомога  у розмірі не менше  середнього місячного заробітку.

     В зв'язку  з тим, що  позивачка була звільнена за п.1  частини 1 ст. 40  КЗпП  України   відповідач  повинний   був  виплатити  позивачці  вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.

     Виплата вихідної допомоги та всіх  сум, що належали  позивачці від підприємства, відповідач повинний був виплатити позивачці у день її звільнення, що передбачено ст.. 116  КЗпП УКрїни.

     Але  ці  вимоги  закону   відповідачем  були порушені, і при звільнені  з підприємства  позивачці  не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з 01 травня 2008 року по 11 вересня 2008 року  в сумі  4373,82 грн., не виплачена компенсація за 125 днів невикористаних відпусток   в сумі 6585,00 грн.  та вихідна допомога  в розмірі  середньомісячного заробітку   в сумі 1672,00 грн.

     Факт невиплати   вищевказаних сум не заперечував   у судовому засіданні  і представник відповідача  у справі, який   зазначив, що довідки про   суми заборгованості по заробітній платі, компенсації та  вихідної допомоги   позивачці  не видавалися, так як вона, будь - то би не зверталася  до  відповідача за отриманням таких  довідок.  Але суд  не  може прийняти  ці пояснення  представника відповідача, як доказ на його заперечення  проти сум заборгованості, які  належать до виплати позивачці  у день її звільнення, так як   представником відповідача  суду  так  і  не були представлені  вищезазначені   довідки,  на  наданні  яких наполягав суд  при повідомленні   відповідача  про дату  та   місце  попереднього судового засідання, що підтверджується  копією  листа-повідомлення(а.с. 11). Крім  цього, суд приймає до уваги і той факт, що розгляд   справи  у судовому засіданні   за клопотанням представника відповідача  був відкладений  на 31 жовтня 2008 року саме для надання  відповідачем  вищезазначених довідок, але представник   відповідача  у судове засідання  не з'явився,  довідки   суду не надав.       

     Тобто судом  на підставі пояснень  позивачки та представника  відповідача  встановлений   факт  невиплати  позивачці заборгованості по заробітній  платі за період з 10 травня 2008 року по 11  вересня 2008 року,  компенсації  за невикористані  дні  щорічних відпусток,  вихідної допомоги у день її звільнення  з підприємства, і  суми  цих виплат  становлять  відповідно  4373,82 грн.,  6585,00 грн. та  1672,00 грн. згідно позовної заяви.

     Вищевказані   суми   і до цього  часу  позивачці не виплачені, а тому  вони  підлягає стягненню у судовому порядку  і у розмірах, які  зазначені позивачкою у позовній заяві, так як  доказів   щодо заперечення   вказаних  сум  представником  відповідача суду  не надано.

     Суд вважає, що підлягають  задоволенню і позовні вимоги позивачки  щодо стягнення з відповідача   середньої заробітної плати за час  затримки остаточного   розрахунку з часу  звільнення і до часу  подання  позовної заяви до суду, а саме  за період з 11 вересня 2008 року по 11 жовтня 2008 року  за 21 робочий день в сумі  1106, 28 грн., так як  середньоденна  заробітна плата позивачки складала 52,68 грн. (21 х 52,68 грн. = 1106, 28 грн.).

      Ця  відповідальність  за затримку  розрахунку при звільненні  передбачена ст.. 117 ч.1 КЗпП України, відповідно до якої в разі  невиплати  з вини  власника або уповноваженого ним органу належних  звільненому  працівникові сум у строки, зазначені  в статті 116 КЗпП України,  підприємство  повинно виплати  працівникові  його середній заробіток  за весь  час  затримки по день фактичного розрахунку. 

     Відповідно  до ст. 237-1 Кодексу законів про працю  відшкодування власником або уповноваженим ним органів  моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його  законних прав спричинили моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткового зусилля для організації свого життя.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач  при звільненні  не виплатив  позивачці  заборгованість по заробітній  платі,  компенсацію за невикористані  відпустки,  вихідну  допомогу, всього  не виплатив позивачці 12630,82 грн.

     Згідно ст.  1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна  фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіями, відшкодовується особою, що заподіяла її, при наявності її провини.

     Визначення моральної шкоди  визначається у ст. 23 ЦК України й у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування  морального (немайнового)  шкоди», Так, під моральною шкодою варто розуміти  втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними  діями  або бездіями  інших осіб.

Порушення конституційних прав  позивачки з боку  відповідача, спричинили  позивачці моральну шкоду, позивачка  вимушена була терпіти ряд  незручностей, не мала можливості планувати  свій  бюджет,  повинна була обмежувати  себе і свою родину у придбанні продуктів харчування та необхідних предметів вжитку, повинна була витрачати свій  час та грошові  кошти  для отримання   відповідної правової допомоги, принижуватися, звертаючись   до відповідача з проханням   виплатити  належні   їй суми  при звільнені, і навіть не мала можливості в зв'язку з відмовою відповідача  отримати довідку про суми  заборгованості для  звернення до суду за захистом своїх порушених  прав.

Оскільки  відшкодування моральної шкоди є компенсацією  за втрати немайнового характеру, він підлягає відшкодуванню одноразово.

При визначенні  розміру відшкодування моральної шкоди суд ураховує такі фактори, як  глибину  психологічного дискомфорту, значні порушення душевної рівноваги, тривалість страждань, які отримала позивачка, позбавлення її можливості  реалізувати  своє право на оплату праці; а також ураховує вимоги розумності й справедливості. І тому суд вважає,що на  користь   позиваки з відповідача  належить  стягнути 2500 грн.  у  відшкодування завданої моральної шкоди.

Керуючись  ст. ст. , 40, 44, 116, 117, 237 -1 КЗпП України,  ст. ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою КМ України  від 20.12. 1997 року  № 1427, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215, 224-226   ЦПК України,                     

                               ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства  «Придніпровське  управління будівництва»  про стягнення заборгованості по заробітній платі  та вихідної допомоги, задовольнити  у частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного  товариства «Придніпровське управління будівництва» га користь   ОСОБА_1  заборгованість по заробітній  платі за період з 01 травня 2008 року по 11 вересня 2008 року  в сумі  4373,82 грн.,  компенсацію за  невикористані  відпустки  в сумі  6585,00 грн.,  вихідну допомогу  в сумі  1672,00 грн.,  середній заробіток за  час затримки розрахунку  за період з 11 вересня 2008 року по 11 жовтня 2008 року  в сумі  1106,28 грн., а всього стягнути  13737,10 грн.( тринадцять тисяч  сімсот тридцять сім) грн.. 10 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного  товариства «Придніпровське управління будівництва» га користь   ОСОБА_1  моральну шкоду в сумі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот) грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного  товариства «Придніпровське управління будівництва» судовий збір на користь держави в сумі  137,37 грн. (сто тридцять  сім) грн.. 37 коп.  та у сумі 8,50 грн. (вісім) грн. 50 коп. за стягнення моральної шкоди, витрати  з інформаційно-технічного  забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -  денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії в апеляційну інстанцію або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

     Заочне рішення може бути переглянуто  судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                    С.М. Алькова