№ 1п-21/08
постанова
Іменем України
31 жовтня 2008 р. Печерський місцевий суд м. Києва
в складі: головуючого судді Мосьондза І. А.
при секретарі Табала Я. В.
з участю прокурора Куценок О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого, а саме: 13.03.1995 року Ленінградським районним судом м. Києва за ч.3 ст.215-3, ч.1 ст.142, 43 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 09.03.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі
в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.122 КК України, з постановою слідчого про направлення кримінальної справи для закриття в зв'язку із закінченням строків давності, -
ВСТАНОВИВ:
03 червня 1990 року слідчим відділом Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, порушено кримінальну справу №10-1642 відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року).
11.09.1999 року слідчим відділом Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві відносно ОСОБА_1 за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №10-1886 за ознаками ч. 3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року).
24.06.1996 року зазначені справи об'єднані в одне провадження.
26.06.1996 року строк досудового слідства по кримінальній справі №10-1642 зупинений на підставі п.1 ст.206 КПК України, а обвинувачений ОСОБА_1, був оголошений в розшук.
27.02.2008 року досудове слідство по кримінальній справі №10-1642 було відновлено, а злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1, зі ст.ст.101 ч.3, 101 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), були перекваліфіковані на ст.ст.121 ч.2, 121 ч.1 КК України (в редакції 2001 року).
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1, будучи неодноразово раніше засудженим, а саме 09.02.1981 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.81 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі із відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік; 26.01.1982 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.206 ч.2, 43 КК України строком на 3 роки, 02.04.1985 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.196-І КК України до 2 років виправних робіт із відрахуванням 20 % заробітної плати в дохід держави; 12.11.1985 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.ст.17, 81 ч.2, 43 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 30.06.1995 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.ст.215-3, 142 ч.1, 42 КК України строком на 6 років позбавлення волі із конфіскацією всього особистого майна, 09.03.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, та звільнившись із місць позбавлення волі умовно-достроково, раніше вчинив злочини, за які не був притягнутий до кримінальної відповідальності, при наступних обставинах :
Так він, 22 червня 1990 року, приблизно о 22 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, почав наносити йому удари руками в обличчя, після чого взявши в руку пусту пляшку, завдав нею удар по голові ОСОБА_2. В результаті отриманих ударів по голові ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи №211 від 16.08.1990 року, спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді субдуральної гематоми та крововиливу в шлуночки мозку, крововиливи на м»яких тканинах голови у правій скроневій області. Комплекс даних ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень - як небезпечних для життя.
Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а ОСОБА_2, в результаті отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім цього він же, 10 вересня 1990 року, приблизно о 20.00 годин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на перехресті вулиць Софіївської та пров. Михайлівського в м. Києві на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень завдав удар ножем у живіт ОСОБА_3, спричинивши їй проникаюче поранення черевної порожнини. В результаті отриманого удару ножем, у ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №588/э від 13.05.2008 року, виявлено колото-різане поранення живота з ушкодженням правої частини печінки і крововиливом у черевну порожнину. Вказане тілесне ушкодження причинене гострим предметом, могло виникнути 10.09.1990 року від дії клинка ножа і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя на момент спричинення.
27.02.2008 року злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 121, ч.1 ст.121 КК України.
25.06.2008 року ОСОБА_1 за вчинення інкримінованих дій пред'явлено обвинувачення по ч.2 ст. 121, ч.1 ст.121 КК України
09 жовтня 2008 року слідчий за згодою прокурора Печерського району міста Києва своєю постановою направив до суду кримінальну справу для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності підставі ч.1 ст.49 КПК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності підставі ст.ч.1 ст.49 КПК України, а кримінальна справа - закриттю з наступних підстав:
Згідно з п.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули визначені законом строки, в тому числі: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Санкція злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, тобто вчинений ОСОБА_1 злочин згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилялася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Станом на даний час по даній кримінальній справі з часу вчинення останнього злочину минуло більше 18 років, тобто сплив строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення даних злочинів.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 ухилявся від слідства та суду по даній кримінальній справі і що йому було відомо про те, що відносно нього 26.06.1996 року винесена постанова про притягнення як обвинуваченого по ч.3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року) та відносно нього обиралася будь-яка міра запобіжного заходу. В зв'язку з цим відсутні підстави і для застосування положення, передбаченого ч.3 ст.49 КК України про перерив перебігу давності.
Керуючись ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України, ч.2 ст.44, ст.49 КК України -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.122 КК України в зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.121, ч.1 ст.121 КК України - подальшим провадженням закрити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя