Справа № 361/1413/13-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.

Провадження № 22-ц/780/4830/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв

Категорія 26 28.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Лащенка В.Д.

за участю секретаря: Шаповалової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду та просив стягнути заборгованість за договором позики у сумі 107 112 грн. 43 коп. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_1 було укладено в простій письмовій формі договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу кошти в сумі 10 000 євро. Відповідач зобов'язувалася повернути позику до 28 жовтня 2012 року. Однак, ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просить суд стягнути кошти за договором позики у сумі 103 541 грн., інфляційні витрати 414 грн. 16 коп., пеню у розмірі 2 252 грн. 21 коп. та 3 % річних в сумі 902 грн. 06 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 104 857 грн. 22 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розписка була написана під впливом фізичного впливу з застосуванням насильницьких дій з боку позивача. За допомогою цієї розписки позивач хоче привласнити кошти, які знаходяться на депозитних рахунках відповідача. ОСОБА_1 майже вісім років перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 і має від нього двох дітей. Однак цей факт був прихований позивачем при зверненні до суду. Крім того, при ухваленні заочного рішення суд першої інстанції допустив низку процесуальних порушень.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 євро, які позичальник зобов'язувалася повернути до 28 жовтня 2012 року, що підтверджується розпискою від 22 вересня 2012 року (а.с.6).

Згідно розрахунку від 11 лютого 2013 року заборгованість становить 107 112 грн. 43 коп., з яких 103 541 грн. сума боргу за договором позики, 414 грн. 16 коп. - інфляційні витрати, 2 252 грн. 21 коп. пені та 3 % річних в сумі 902 грн. 06 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 526, 625, 1046-1047, 1049, 1050 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.ст. 625, 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Так, з наявної у матеріалах справи розписки вбачається, що позивач передав ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 10 000 євро, які остання мала повернути до 28 жовтня 2012 року, однак свої зобов'язання за договором не виконала.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що розписка була написана нею під впливом насильства з боку позивача, однак жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 не надає. З позовом про визнання недійсним договору позики з зазначених підстав відповідач не зверталася.

Доводи ОСОБА_1 стосовно наявності коштів на її депозитних рахунках, проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах, наявність спільних дітей з позивачем не спростовують факту отримання відповідачем коштів за договором позики.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, на думку суду, є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом процесуальні порушення, а саме на порушення вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України - у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, скільки такі порушення не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Лащенко В.Д.