Номер провадження № 22-ц/785/5238/13

Головуючий у першій інстанції Лебединський С.Й.

Доповідач Фадєєнко А. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого: Фадєєнко А.Ф.,

суддів: Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М.,

при секретарі Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд-Одеса" на рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд-Одеса", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу Держземагенства у Березівському районі Одеської області, про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

встановила:

16.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовом (а.с. 2-4), в якому зазначив, що 07.10.2008 року між сторонами укладений договір оренди землі, за яким він передав в оренду відповідачу земельну ділянку розміром 16,75га, що розташована на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області, договір оренди зареєстрований Одеською регіональною філією Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040851700190 від 07 жовтня 2008 року.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, ведення товарного сільськогосподарського виробництва не розпочиналося, земельна ділянка перебуває у необробленому, засміченому та забур'яненому стані. Згідно зі ст. 15 ч.1 Закону України „Про оренду землі", умова щодо визначення цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору. Крім того, у порушення ст. 19 ч.2 Закону України „Про оренду землі", земельна ділянка була надана ТОВ „Біоленд-Одеса" без розроблення проекту землеустрою, який був обов'язковим для визначення строку дії договору оренди землі, що також на підставі ст. 15 ч.1 Закону України „Про оренду землі" є істотною умовою договору.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 07 жовтня 2008 року, укладений між ним та ТОВ „Біоленд-Одеса", зареєстрований Одеською національною філією державного підприємства „Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис №040851700190 від 07 жовтня 2008 року.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням суду від 18.03.2013 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач - ТОВ „Біоленд-Одеса" просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у позові, зазначивши, що земельна ділянка перебуває в обробленому стані та використовується за цільовим призначенням. Порядок розроблення проектів землеустрою, який передбачений з листопада 2011 року на підставі постанови Кабінету міністрів України №1134 „Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь" від 02.11.2011 року, в момент виникнення правовідносин сторін не діяв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини й досліджуватися докази, заслухавши учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін за наступних підстав.

Розглянувши спір, суд першої інстанції у своєму рішення від 18.03.2013 року зазначив, що з договору оренди, який укладений між сторонами 07 жовтня 2008 року, вбачається, що він був зареєстрований у Березівскому районному відділі Одеської регіональної філії ДП „ЦДЗК" за реєстраційним номером 040851700190, завірений оригінальною печаткою реєстраційної установи та підписаний уповноваженою особою, яка провела державну реєстрацію; до договору були додані всі документи, необхідні для його реєстрації, дотримана необхідна письмова форма, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди.

Разом із тим, суд звернув увагу на те, що згідно відповіді з відділу держкомземагентства по Березівському районі Одеської області №4-4-03/763 від 09 грудня 2012 року та №4-4-03/45 від 17 січня 2013 року, у книгах реєстрації договорів оренди Березівського відділу Одеської регіональної філії ДП „ЦДЗК" запис про реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ „Біоленд-Одеса" від 07 жовтня 2008 року не значаться з невідомих причин, реєстраційна картка щодо реєстрації цього договору оренди землі до відділу не надходила.

Посилаючись на вимоги ч.1 ст. 20 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі підлягає державній реєстрації та, на підставі ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України „Про оренду землі", є укладеним з моменту такої реєстрації, тому суд прийшов до висновку про те, що розірваним може бути лише укладений договір, а відсутність відомостей в автоматизованій системі державного земельного кадастру про державну реєстрацію договору оренди землі може визнаватися як підстава для визнання такого договору оренди земельної ділянки неукладеним. Між сторонами виникли цивільні правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, відповідно до положень зазначених ст.ст. 1212-1215 ЦК України, які позивачем не було заявлено.

Тому суд зробив висновок про відмову у позові.

Погоджуючись із висновком суду про відмову у позові, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Позивачем заявлені вимоги про розірвання договору оренди землі від 07 жовтня 2008 року з посиланням на порушення його істотних умов, передбачених ст. 19 ч.2 Закону України „Про оренду землі", використанні земельної ділянки у зв'язку з її необробкою за цільовим призначенням та без розроблення проекту землеустрою, який був обов'язковим для визначення строку дії договору оренди землі, і саме з цих підстав суд повинен вирішити спір.

Судом першої інстанції встановлено, що договір оренди, який укладений між сторонами 07 жовтня 2008 року, зареєстрований у Березівскому районному відділі Одеської регіональної філії ДП „ЦДЗК" за реєстраційним номером 040851700190, завірений оригінальною печаткою реєстраційної установи та підписаний уповноваженою особою, яка провела державну реєстрацію; до договору були додані всі документи, необхідні для його реєстрації, дотримана необхідна письмова форма, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди.

Пунктом 3 постанови Кабінету міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року „Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі", яка діяла на період укладення договору оренди - 07.10.2008 року, передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

У зв'язку з цим, договір оренди, який був укладений сторонами в письмовій формі та зареєстрований виконавчим комітетом відповідної місцевої ради за місцем розташування орендованої земельної ділянки, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку та, відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України, є укладеним, а тому, за змістом ст. 777 ЦК України та ст. 9 Закону України №161-XIV, зумовлює виникнення для сторін прав та обов'язків.

Оскільки Закон України „Про державний земельний кадастр", в якому статею 24 встановлений порядок реєстрації земельної ділянки у земельному кадастрі, набрав чинності лише з 01.01.2013 року, суд першої інстанції помилково зазначив у рішенні, що відсутність відомостей в автоматизованій системі державного земельного кадастру про державну реєстрацію договору оренди землі є підставою для визнання такого договору оренди неукладеним. На період виникнення правовідносин сторін договір оренди зареєстрований виконавчим комітетом відповідної місцевої ради, вважався таким, що пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку.

Що стосується підстав заявленого позову про нецільове використання земельної ділянки у зв'язку з її необробкою, то слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов цього договору. Істотні умови договору оренди землі визначені у ст. 15 Закону України „Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням передбачає дію: використання, а за невикористання (бездіяльність) чинним законодавством не передбачено позбавлення права користування.

Таким чином, поняття „використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" та поняття „невикористання земельної ділянки за призначенням" не є тотожними.

Тому правових підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, при ототожненні різних понять, які не охоплюються диспозицією ст. 15 Закону України „Про оренду землі", а є взаємовиключними, немає.

Другою суттєвою підставою для розірвання договору оренди від 07.10.2008 року, позивач визначив: „відсутність розробленого проекту землеустрою на час укладення договору оренди".

Статею 52 Закону України „Про землеустрій" №858 від 22.05.2003 року, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюються Кабінетом міністрів України.

Постанова КМУ №1134 „Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь", яка прийнята відповідно до статті 52 Закону України „Про землеустрій", та якою визначено порядок розроблення проектів землеустрою, прийнята 02.11.2011 року.

Беручи до уваги те, що порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь затверджений постановою Кабінету міністрів України №1134 лише 02.11.2011 року, тобто, на момент виникнення правовідносин сторін - 07.10.2008 року - порядок розроблення проекту ще не існував, тому вважати, що зазначений договір укладений з порушеннями ст. 19 Закону України „Про оренду землі", неможливо.

Таким чином, правових підстав для розірвання договору оренди, немає.

Скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення повинні мати місце в тому випадку, коли внаслідок помилки у застосуванні судом норми матеріального права було неправильне вирішення позову по суті, тобто, тоді, коли виправлення помилки суду можливо лише шляхом прийняття нового, протилежного рішення.

Якщо помилка суду в застосуванні норми матеріального права вплинула тільки на обсяг задоволених вимог, або стосувалася лише додаткових вимог, рішення суду може бути змінено.

Таким чином, скасування або зміна рішення суду - це втручання у резолютивну частину рішення.

Оскільки у даному випадку питання щодо обсягу вимог, що тягне за собою зміну рішення суду, судом не вирішується, суд першої інстанції зробив правильний висновок у резолютивній частині про відмову у позові, і колегія суддів погоджується саме з цим висновком.

Вважаючи, що скасування рішення суду - це постановлення нового, протилежного рішення по суті вимог, а відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду про відмову у позові скасувати та постановити таке ж рішення по суті вимог - про відмову у позові, що не відповідає поняттю нового, протилежного рішення, колегія суддів відхиляє скаргу апелянта, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд-Одеса" відхилити.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді